Ухвала суду № 58913635, 07.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 335/3374/16

Провадження №22ц/778/2725/16 Головуючий у 1 інстанції: Шалагінова А.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Орджонікідзевського відділення №7717 м. Запоріжжя, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Орджонікідзевського відділення № 7717 м. Запоріжжя, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки, в обґрунтування якого (з урахуванням уточнень) зазначила, що їй після вилучення транспортного засобу «Форд Мондео» державним виконавцем стало відомо про рішення Коммунарського районного суду м. Запоріжжя від 08.11.2010 року про солідарне стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь в особі територіального відокремленого без балансового відділення № 10007/0265 Запорізького обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» в рахунок погашення заборгованості за договором №497 від 28.04.2007 року суми у розмірі 161573, 74 гривень, витрат на оплату ІТЗ розгляду справи в розмірі 1615,74 гривень, а всього 178209,48 гривень, яке набрало законної сили. Підставою для солідарної відповідальності за кредитним договором ОСОБА_4 від 27.04.2007 року є договір поруки № 497-1п від 21.05.2009 року, підписаний позивачем ОСОБА_3 внаслідок її спонукання до цього та введення її в оману, що в момент підписання договору поруки виразилось у вигляді погроз та притягнення її чоловіка ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, а також повідомлення їй, що договір поруки є формальним та ніяких правових наслідків для позивача не має. Кредитний договір ОСОБА_4 забезпечений договором застави № 497-3Ф від 28.04.2007 року, а фактично після отримання останнім кредиту та спливу 2 років позивача примусили підписати договір поруки. Посилаючись на ст. ст. 229-231 Цивільного кодексу України, просила суд визнати недійсним договір поруки, складений ОСОБА_3 з філією Орджонікідзевського відділення №7717 ВАТ «Державний ощадний банк України» по кредитному договору №497 від 28.04.2007 року, укладеного ОСОБА_4 з ВАТ «Державний ощадний банк України» недійсним (арк. справи 25).

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку судом першої інстанції ці вимоги закону виконано у повному обсязі.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні кредитного договору між сторонами були виконані всі умови, передбачені законодавством для його дійсності.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1, 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім того ч.1 ст.11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. А згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, 28.04.2007 між відповідачем ОСОБА_4 та ВАТ «Державний ощадний банк України» було укладено кредитнийдоговір №497, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 26 090,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % річних, комісійні винагороди в порядку на умовах та в строки визначені цим договором (арк. справи 20).

Також, 28.04.2007 року між відповідачем ОСОБА_4 та ВАТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір застави № 497-зф, відповідно до якого відповідач з метою забезпечення належного виконання своїх зобовязань, що випливають з кредитного договору № 497 від 28.04.2007 року, передав в заставу банку належне йому рухоме майно, а саме автомобіль марки «Форд Мондео», державний номер НОМЕР_1.

Позивач ОСОБА_3 надала заяву про згоду на укладення договору застави її чоловіком ОСОБА_4 щодо майна, придбаного ними в період знаходження в зареєстрованому шлюбі, а саме автомобіля марки «Форд Мондео», державний номер АР 8004АТ, на умовах на його розсуд. Заява посвідчена 28.04.2007 року приватним нотаріусом ЗМНО ОСОБА_5

21.05.2009 року між ОСОБА_4 та ВАТ «Державний ощадний банк України» було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 497 від 28.04.2007 року, яка є невідємною частиною зазначеного кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились внести зміни до п.п. 1.1, 3.3.4, Кредитного договору, зокрема, в частині суми кредиту, яка залишилась не погашеною.

Цього ж дня, 21.05.2009 року між ОСОБА_3 та ВАТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір поруки № 497-1п, відповідно до якого ОСОБА_3 є поручителем позичальника ОСОБА_4 та зобовязалась перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання ОСОБА_4 зобовязань за кредитним договором № 497 від 28.04.2007 року, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

08.11.2010 року ухвалено рішення Комунарським районним судом м. Запоріжжя про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь банку заборгованості за кредитним договором, яким, зокрема, встановлено, що відповідачі позовні вимоги визнали, а відповідач ОСОБА_7 є поручителем позичальника ОСОБА_4 Рішення суду набрало законної сили 16.11.2010 року.

ОСОБА_3, не погоджуючись із договором поруки від 21.05.2009 р., звернулась до суду із даним позовом, в якому просить визнати договір недійсним з підстав того, що на момент підписання цього договору її ввели в оману та застосовували до неї насильство та тиск (ст.ст. 229-231 ЦК України).

Як передбачено ст. 230 ЦК України, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню право чину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно розяснень п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення право чину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел в діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести та особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Колегія суддів зазначає, що зміст договору поруки, укладений між сторонами, не суперечить положенням законодавства України, а тому правових підстав для визнання його недійсним немає. Спірний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню договору.

На момент укладення спірного договору позивач не навів жодних зауважень щодо змісту цього правочину, протягом тривалого часу виконувала свої обов'язки за договором . Вся інформація щодо істотних умов договору поруки міститься в тексті підписаного сторонами договору, ця інформація є чіткою і зрозумілою.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не доведено факту його омани банком, оскільки вона повною мірою була ознайомлена з істотними умовами спірного договору без будь-яких обмежень з боку відповідача.

Аналізуючи вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, і нема жодних підстав для його скасування чи змінення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому не можуть бути прийняті до уваги, як значимі, апеляційну скаргу слід відхилити і залишити рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 31-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 335/3374/16

Провадження №22ц/778/2725/16 Головуючий у 1 інстанції: Шалагінова А.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Вступна та резолютивна частина

07 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.

суддів: Бєлки В.Ю.

ОСОБА_2

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Орджонікідзевського відділення №7717 м. Запоріжжя, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: