Рішення № 58913599, 12.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є. у. № 334/4970/15 Головуючий у 1-й інстанції: Ісаков Д.О.

провадження № 22-ц/778/3009/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним, зобовязання виключити з бази даних позивача як особу з негативною історією та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом про визнання недійсним кредитного договору № SAMDN 20000005437059, укладений нібито між ним та відповідачем 23.01.2006 року, зобов'язання відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» виключити ОСОБА_5 з бази даних ТОВ «Українське бюро кредитних історій» як особу з негативною історією, відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень та стягнення судових витрат.

В позові позивач зазначив, що протягом 2013 року, йому дзвонили працівники банку, що він начебто має заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором, тому йому необхідно погасити заборгованість. З цих підстав, позивач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» про проведення службової перевірки та встановлення факту незаконно укладеного кредитного договору № SAMDN 20000005437059 між банком та ОСОБА_5, оскільки ніякого договору він не укладав, а тому у нього не має бути ніякої заборгованості.

16.12.2013 року ОСОБА_5 звернувся до СВ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою щодо вчинення відносно нього кримінального правопорушення за фактом шахрайства та підробки від його імені заяви для отримання кредиту у ПАТ КБ «ПриватБанк». Старшим слідчим СВ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_6 була надана довідка про прийняття та реєстрацію заяви та початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012089990002338.

27.12.2013 року, банк проінформував, що факт не оформлення кредитного договору № SAMDN 20000005437059 від 23.01.2006 року вважається непідтвердженим. Крім того, рекомендовано, у разі незгоди з висновком розслідування звернутись до суду.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним Договір №SAMDN 20000005437059 від 23.01.2006 року, укладений між ОСОБА_5, та ПАТ КБ «Приватбанк». Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_5, витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення позову скасувати, ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В частині відмови в задоволенні позову рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржене, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

В силу ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що позивач послався на те, що протягом 2013 року, йому дзвонили працівники банку, що він начебто має заборгованість перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором, тому йому необхідно погасити заборгованість. З цих підстав, позивач звернувсядо ПАТ КБ «ПриватБанк»про проведення службової перевірки та встановлення факту незаконно укладеного кредитного договору № SAMDN 20000005437059 між банком та ОСОБА_5, оскільки ніякого договору він не укладав, а тому у нього не має бути ніякої заборгованості.

16.12.2013 року ОСОБА_5 звернувся до СВ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою щодо вчинення відносно нього кримінального правопорушення за фактом шахрайства та підробки від його імені заяви для отримання кредиту у ПАТ КБ «ПриватБанк». Старшим слідчим СВ Ленінського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_6 була надана довідка про прийняття та реєстрацію заяви та початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012089990002338.

27.12.2013 року, банкпроінформував, що факт не оформлення кредитного договору № SAMDN 20000005437059 від 23.01.2006 року вважається непідтвердженим.

Як вбачається з висновків судово-почеркознавчої експертизи № 311 від 18.12.2015 року, підпис в оригіналі заяви від 23.01.2016 року на отримання кредиту виконаний не ОСОБА_5, а іншою особою. Підпис в розписці від 23.01.2006 року про отримання платіжної карти та отримання конверту з ПІН кодом, виконано не ОСОБА_5, а іншою особою. Підпис від імені ОСОБА_5 у заяві позичальника на отримання кредиту виконано іншою особою.

Суд вважав доведеним, що ОСОБА_5 не укладав з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитного договору.

Задовольняючи позов суд першої інстанції при цьому вказав, що не доведеним є факт пропуску позивачем строку позовної давності.

З цим не погоджується колегія суддів.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У справі безспірно встановлено, виходячи з письмових пояснень позивача (а.с. 45-46), що у травні-червні 2008 року, ОСОБА_5 отримав лист від ПАТ КБ «ПриватБанк» №30.1.0/2-93030564 від 22.05.2008 року з копіями документів в тому числі і кредитного договору № SAMDN 20000005437059, укладеного між ним та відповідачем 23.01.2006 року, який є предметом спору.

Вказаний лист банку сам позивач додав до позову (а.с. 8).

Позивач не оспорює, що як на момент виникнення спірних відносин так і зараз він є працівником іншого банку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що саме в момент отримання листа від банку з копією договору за підписом позивача, останній довідався про порушення свого права, оскільки цей договір, як він сам зазначає він не підписував.

Оскільки вказаний оспорений договір, як зазначено самим позивачем він отримав від банку не пізніше червня 2008 року, то право на звернення до суду в межах строку позовної давності у нього було до кінця червня 2011 року.

Пояснення відповідача, що саме після отримання у грудні 2013 року за його заявою листа служби безпеки банку, за яким банк вважав що факт не укладення спірного договору не доведений, він взнав про порушене право, є не вірним. Оскільки про підписання від його імені договору з банком, позивач дізнався за його ж твердженнями не пізніше червня 2008 року, а тому він вже з цього часу мав право на звернення з даним позовом до суду. На поважність причин пропуску строку позивач навіть не посилався, вважаючи його не пропущеним.

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відповідача 18 червні 2015 року, про що свідчить відмітка суду першої інстанції (а.с. 2), тобто поза межами встановленого законом строку позовної давності.

Відповідач в ході розгляду справи звернувся з письмовою заявою до суду першої інстанції про застосування строку позовної давності (а.с. 105-106).

Встановивши такі обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права поза межами позовної давності.

Таким чином, рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2016 року у цій справі в частині задоволення позову про визнання кредитного договору недійсним, відшкодування витрат на правову допомогу та стягнення судового збору необхідно скасувати, та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в позові з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317 колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2016 року у цій справі в частині задоволення позову про визнання кредитного договору недійсним, відшкодування витрат на правову допомогу та стягнення судового збору скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним та відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.

Решта рішення не перевірялась.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в частині, що перевірялась апеляційним судом до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: