Ухвала суду № 58913343, 07.07.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 336/6438/15Головуючий у 1-й інстанції Дмитрюк О.В.Пр. № 22-ц/778/1863/16Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Каракуші К.В., Стрелець Л.Г.

за участі секретаря Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (надалі Банк) до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Думка-Сервіс» (надалі ТОВ «Думка-Сервіс») про стягнення кредитної заборгованості

ВСТАНОВИЛА:

Банк звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив солідарно стягнути з ОСОБА_2, як позичальника, та ТОВ «Думка-Сервіс», як поручителя, заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL4402 від 06 червня 2008 року в сумі 9465681,18 грн., від сплати якої відповідачі на користь Банку у добровільному порядку ухиляються, а також понесені судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року позов Банку задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ТОВ «Думка-Сервіс» на користь Банку заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL4402 від 06 червня 2008 року в сумі 9465681,18 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Банку судовий збір в сумі 1827 грн.

Стягнуто з ТОВ «Думка-Сервіс» на користь Банку судовий збір в сумі 1827 грн.

Всі особи, які беруть участь у справі, із зазначеним рішенням суду першої інстанції погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували, окрім відповідача ОСОБА_2

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Банк надав апеляційному суду письмові заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача (а.с.157-158).

У судове засідання 07 липня 2016 року повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи з додержанням вимог ст. ст. 74-77 ЦПК України (а.с.174, 176, 178) відповідач ОСОБА_2, представник останнього за довіреністю (а.с.103) ОСОБА_3 та представник відповідача ТОВ «Думка-Сервіс» не зявились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажними причини неявки всіх вищезазначених нез'явившихся осіб, які беруть участь у справі, та ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останніх за присутністю представника Банку за довіреністю (а.с. 179) ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_2 за договором адвоката (а.с.180-181) ОСОБА_5

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов Банку у цій справі у повному обсязі, керувався ст. ст. 3, 10-11,88, 208-209, 212, 214 -215 ЦПК України та виходив із обґрунтованості позовних вимог Банку.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки основані на доказах, поданих сторонами, які оцінені судом у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 06.06.2008 р. між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал банк» (а.с.35), та ОСОБА_6 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № ВЕ4402, згідно з яким ОСОБА_6 отримав у Банку кредитні послуги у валютах в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 292 000 доларів США строком до 01.06.2033 р. (а с.5-8).

Згідно із п. 1.1.1 кредитного договору умови і порядок надання, сума і порядок виконання зобовязань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформлюється додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невідємною частиною цього договору.

06.06.2008 р. між Банком та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № ВГ5724/К-1 до генерального договору про надання кредитних послуг № ВГ4402 від 06.06.2008 р. (далі - угода 1) відповідно до якої Банк зобовязується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 100 000 грн. строком до 01.06.2028 р.(а.с.10-13).

06.06.2008 р. між Банком та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода № ВГ 4402/К-1 до генерального договору про надання кредитних послуг № ВГ4402 від 06.06.2008 р. (далі - угода 2), відповідно до якої банк зобовязався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 250 000 доларів США строком до 01.06.2033 р. (а.с.14-17).

З метою забезпечення виконання зобовязань за угодою 1 між Банком та ТОВ «Думка-Сервіс» було укладено договір поруки № ВГ 5724-П2 від 06.06.2008 р. (а.с. 18-19).

З метою забезпечення виконання зобовязань за угодою 2 між Банком та ТОВ «Думка-Сервіс» було укладено договір поруки № ВЬ 4402-П1 від 06.06.2008 р. (а.с.20-21).

Ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк виконав свої зобовязання у повному обсязі, і в порядку, передбаченому кредитним договором та угодами, 06.06.2008 р. надав ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 100 000 грн. та 250 000 доларів США (а.с.28, 29).

В порушення умов кредитного договору та чинного законодавства України, відповідач ОСОБА_2 не належним чином виконував взяті на себе зобовязання.

Відповідно до п. 1.3.2, п.1.5 генерального договору про надання кредитних послуг № ВГ 4402 від 06.06.2008 р. за користування кредитними коштами понад встановлений термін позичальник сплачує проценти за підвищеною відсотковою ставкою, яка визначається в індивідуальних угодах (угода 1 - п.3.2; угода 2 - п.3.2).

Через порушення ОСОБА_2 умов договору, станом на 08.06.2015 р. загальна сума заборгованості за угодою 1 складає 183 618,59 грн., з яких: заборгованість по сумі кредиту - 98 298,46 грн.; в тому числі прострочена заборгованість по сумі кредиту -5938,41 грн.; відсотки - 81 055,87 грн.; підвищені відсотки 4 264,26 грн. (а.с.22-24).

Загальна сума заборгованості за угодою 2 станом на 31.03.2015 р. складає 395 948.09 доларів США, що еквівалентно 9 282 062,59 грн., з яких: заборгованість по сумі кредиту - 246 251.80 долари США, що еквівалентно 5 772 788,60 грн.; в тому числі прострочена заборгованість по сумі кредиту - 13 988,61 доларів США, що еквівалентно 327 929.74 грн.: відсотки - 142 297,22 доларів США, що еквівалентно 3 335 820,37 грн.; підвищені відсотки - 7 399,07 доларів США, що еквівалентно 173 453,62 грн. (а.с.25-27).

Вищевикладене підтверджується наданими Банком письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

Відповідачі ухиляються від сплати вищезазначеної заборгованості на користь Банку у добровільному порядку.

Хоча ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та порядку, що встановлені договором.

В силу вимог до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Ст. 530 ЦК України визначено, що зобовязання мають виконуватись в строки, що передбачені умовами договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених договором.

Згідно із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію відповідача, висловлену у цій справі, та яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Суд першої інстанції мав право ухвалити рішення у цій справі у загальному порядку.

Оскільки, в силу вимог ст. 224 ч. 1 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може (а не зобовязаний) ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Судове засідання 22 грудня 2015 року у суді першої інстанції не було таким, в яке відповідач ОСОБА_2 повторно не зявився, оскільки до цього судом першої інстанції у цій справі судові засідання вже призначались на 13 жовтня 2015 року, 02 листопада 2015 року, 18 листопада 2015 року, 30 листопада 2015 року, 09 грудня 2015 року, в які відповідач ОСОБА_2 також не зявлявся.

Тому, незалежно від поважності (неповажності) причини неявки відповідача ОСОБА_2 у судове засідання 22 грудня 2015 року, суд першої інстанції вже мав право та обовязок розглянути дану справу по суті.

Оскільки, у своєму клопотанні суду першої інстанції від 21 грудня 2015 року про відкладення розгляду цієї справи (а.с.82) ОСОБА_2 не зазначив (не надав) причин (доказів) поважності причини своєї неявки у судове засідання 22 грудня 2015 року, у тому числі на підтвердження відрядження (посвідчення на відрядження з 22.12.2015 року по 24.12.2015 року тощо), яке на теперішній час надано ним лише апеляційному суду до його вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі (а.с. 120-121).

Крім того, в силу вимог ст. 157 ч. 1 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження.

Встановлено, що провадження у цій справі було відкрито судом першої інстанції у цій справі ще 02 вересня 2015 року (а.с.39).

Щодо доводів ОСОБА_2 про застосування позовної давності у цій справі, то апеляційний суд виходить з наступного.

За змістом ч. ч. 3.4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 до винесення оскаржуємого рішення у справі судом першої інстанції у цій справі заяви суду про застосування строку позовної давності не подавав.

Хоча відповідач ОСОБА_2 мав для цього реальну можливість та достатнього часу з вересня по грудень 2015 року, враховуючи вищезазначену велику кількість призначених судом першої інстанції судових засідань (13 жовтня 2015 року, 02 листопада 2015 року, 18 листопада 2015 року, 30 листопада 2015 року, 09 грудня 2015 року).

Належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні.

Заява про застосування строків позовної давності була подана ОСОБА_2 до апеляційного суду (а.с.110).

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді в першій інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування строків позовної давності.

Оскільки ст. 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Отже, у справі, яка переглядається, положення ст. 267 ЦК України апеляційним судом не можуть бути застосовані, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові ВСУ від 30.09.2015 року у справі № 6-780ц15, яка є обовязковою для загальних судів в силу вимог ст. 360-7 ЦПК України.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ст. 303 ч. 2 ЦПК України).

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

В силу вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ст. 58 ч.1 ЦПК України належними доказами є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ч. 2 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України).

Суд першої інстанції розглянув дану справу повно, всебічно та з додержанням вимог ст. ст. 10-11, 57-61, 212 ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав належну оцінку.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 10 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення відповідача ОСОБА_2 від доказування, передбачені ст. 61 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів у спростування позовних вимог Банку у цій справі.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань (ст. 308 ч. 2 ЦПК України).

При вищевикладених обставинах, доводи ОСОБА_2, як особи, яка подала апеляційну скаргу, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

Звідси, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни у цій справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в межах доводів останньої.

Крім того, у разі відмови відповідачу ОСОБА_2 у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок Банку судових витрат у вигляді судового збору (а.с.129), понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Разом із тим, в силу вимог ст. 303 ч. 3 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Ч.ч. 1 та 2 ст. 15 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ст.ст. 1, 12 ГПК України господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Згідно із ст. 16 ЦПК України не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

У справі, яка переглядається апеляційним судом, Банк, як юридична особа, звернувся до суду з позовом до юридичної особи поручителя ТОВ «Думка Сервіс» про солідарне стягнення заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL4402 від 06 червня 2008 року в сумі 9465681,18 грн.

Отже, зазначена справа в частині позовних вимог Банку до ТОВ «Думка-Сервіс» про солідарне стягнення заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL4402 від 06 червня 2008 року в сумі 9465681,18 грн. не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Положеннями ч. 1 ст. 310 ЦПК України передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених ст.ст. 205 і 207 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При вищевикладених обставинах, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити; рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року у цій справі в частині солідарного стягнення з ТОВ «Думка-Сервіс» на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL4402 від 06 червня 2008 року в сумі 9465681,18 грн., а також стягнення судового збору 1827,00 грн. слід скасувати; провадження в частині вказаних позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» до ТОВ «Думка-Сервіс» про солідарне стягнення заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL4402 від 06 червня 2008 року в сумі 9465681,18 грн. у цій справі слід закрити; в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Оскільки, в решті рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України.

Оскільки, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. В решті рішення суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та не допустив порушень процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи. В решті рішення суд першої інстанції прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

Крім того, в решті рішення суд першої інстанції правильно вирішив питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, повязаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

Разом із тим, колегія суддів апеляційного суду вважає за доцільне розяснити Банку, що це не перешкоджає останньому звертатись у подальшому із вищезазначеними позовними вимогами до ТОВ «Думка-Сервіс» в порядку господарського судочинства до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 205, 303, 307-308, 310, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2015 року у цій справі в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Думка-Сервіс» на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL4402 від 06 червня 2008 року в сумі 9465681,18 грн., а також стягнення судового збору 1827,00 грн. скасувати.

Провадження в частині вказаних позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Думка-Сервіс» про солідарне стягнення заборгованості за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL4402 від 06 червня 2008 року в сумі 9465681,18 грн. у цій справі закрити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_7ОСОБА_8