Ухвала суду № 58911407, 13.07.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/5317/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Провадження № 22-ц/773/1135/16 Категорія: 27 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Киці С.І.,

суддів Подолюка В.А., Шевчук Л.Я.,

секретар Вергун Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 квітня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі ПАТ«Укрсоцбанк») звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 квітня 2016 року відкрито провадження у справі.

Відповідач подала апеляційну скаргу на зазначену ухвалу. Вважає, що позов предявлено з порушенням правил підсудності. Просить скасувати ухвалу про відкриття провадження у даній справі.

Сторони в судове засідання не зявились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а тому розгляд справи слід проводити за відсутності осіб, які беруть участь у справі та відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України без здійснення фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного запису.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, ухвала залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності.

Підсудність справ визначається главою 1 розділу ІІІ ЦПК України.

Згідно із ч.1 ст.109 ЦПК України позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року розяснено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при обєднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позивач звернувся в суд з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1.

Так, згідно іпотечного договору від 06.03.2007року, укладеного між Акціонерно-комерційним банком «Укрсоцбанк» (тепер ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 предметом іпотеки є двохкімнатна квартира 9 в 45 кв. ж/б№1, 40-Ж-2 квартал, м.Луцьк; загальною площею за проектом 60кв.м., яка будується за адресою Волинська обл., м.Луцьк , 40-Ж-2 квартал.

04.11.2009р. укладено договір про внесення змін №1 до іпотечного договору від 06.03.2007р. за яким іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобовязань за договором кредиту №070-22-18/07 від 06.03.2007р. двохкімнатну квартиру №9, загальною площею 58,3кв.м., житловою площею 33кв.м., що знаходиться за адресою Волинська обл. м.Луцьк вул.Зацепи,3.

Відповідно до частини третьої статті 10, частини другої статті 59, частин першої та четвертої статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не було встановлено фактичне місце проживання відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що станом на час відкриття провадження у справі зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою адресно-довідкового підрозділу УДМС України у Волинській області від 26.04.2016р. №15483. Відповідач в апеляційній скарзі не зазначила, яке ж її фактичне зареєстроване місце проживання.

Таким чином, позивач у відповідності до процесуального закону предявив позов за місцем знаходження нерухомого майна та зареєстрованим місцем проживання відповідача, а суд першої інстанції відкриваючи провадження у справі, діяв у межах закону, прийшов правильного висновку, що справа підсудна Луцькому міськрайонному суду.

Ухвалу постановлено з додержанням вимог закону, підстав для її скасування немає.

Відповідачем при подачі апеляційної скарги не було сплачено судовий збір і апеляційним судом відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення в даній справі.

Згідно п.1.9.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Судовий збір в розмірі 275.60 грн. за подання апеляційної скарги в даній справі підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на одержувача УК у м.Луцьку, 22030001; код одержувача: 38009628; банк одержувача: ГУДКСУ у Волинській області; код банку (МФО) 803014; рахунок одержувача: 31212206780002.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 квітня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 275,60 грн. (двісті сімдесят пять гривень 60 коп.)

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді