Ухвала суду № 58910373, 13.07.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 240/196/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1255/2016

Головуючий в 1 інстанції Щербак Ю.В.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 47

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Агєєва О.В., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрівка-Агро» про розірвання договору оренди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 16 травня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Олександрівського районного суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олександрівка-Агро» (далі - ТОВ «Олександрівка-Агро») про розірвання договору оренди. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,01 га. 29 жовтня 2012 року між позивачкою та ТОВ «Олександрівка-Агро» було укладено договір оренди за умовами якого ОСОБА_2, що діяла на підставі довіреності від імені позивача, надала ТОВ «Олександрівка-Агро» в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення строком на пять років.

З тих підстав, що орендар порушив умови Договору та вимоги діючого законодавства, а саме затримав виплату орендної плати за 2014 рік та не сплатив її у 2015 році, поросила розірвати вказаний договір оренди та стягнути з відповідача на її користь орендну плату за 2015 рік в розмірі 5 006,51 грн.

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 16 травня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

На вказане рішення суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким розірвати договір оренди землі, укладений 29 жовтня 2012 року між нею та ТОВ «Олександрівка-Агро».

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення без достатнього дослідження всіх обставин справи, які мають суттєве значення для правильного розвязання спору, прийнявши до уваги лише пояснення представника відповідача, не дослідивши належним чином пояснення та письмові докази позивача, що є порушенням принципу рівності сторін. Вважає, що результаті вказаних недоліків судом першої інстанції зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, позивачка зазначає, що суд не звернув увагу на те, що вона через свого представника неодноразово зверталася до відповідача з питанням щодо виплати орендної плати за 2014 рік, яка була виплачена відповідачем лише 19 лютого 2015 року.

Вважає, що затримка орендної плати за 2014 рік та її невиплата за 2015 рік є не чим іншим як систематичним порушенням Договору оренди від 29 жовтня 2012 року в частині сплати орендних платежів та є підставою для його розірвання.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не зявилися, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід вихилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін за таких підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як визначено ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 жовтня 2012 року між позивачем та ТОВ «Олександрівка-Агро» укладено договір оренди, відповідно до якого ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_1, передала ТОВ «Олександрівка-Агро» в оренду земельну ділянку площею 5,01 га, що належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 429533 від 18 серпня 2008 року. (а. с. 5-10)

12 грудня 2014 року та 13 лютого 2015 року представник позивачки ОСОБА_3 звертався із заявою до директора ТОВ «Олександрівка-Агро» щодо виплати орендної плати за 2014 рік. (а. с. 11, 12)

Згідно видаткового касового ордеру від 19 лютого 2015 відповідачем на рахунок ОСОБА_1 була сплачена орендна плата за Договором від 29 жовтня 2012 року в розмірі 4 260,35 гривень. (а. с. 13)

4 грудня 2015 року представник позивачки ОСОБА_3 звертався із заявою до директора ТОВ «Олександрівка-Агро» щодо виплати орендної плати за 2015 рік. (а. с. 14)

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилалася позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, не можуть бути підставами для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави систематичної несплати орендної плати.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Пунктом 36 Договору оренди від 29 жовтня 2012 року передбачено, що Договір припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» передбачені випадки припинення договору оренди та можливість його розірвання. Згідно з частинами третьою та четвертою вказаної статті, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання передбачений ст. 32 цього закону, відповідно до положень якої, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата орендної плати.

За змістом зазначених норм, договір оренди землі з підстав порушення умов договору щодо внесення орендної плати можливо розірвати лише в разі систематичної її несплати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Як визначено п. 11 договору оренди від 29 жовтня 2012 року, орендна плата вноситься у грошовій формі один раз на рік до 20 числа першого за звітним роком місяця.

З матеріалів справи вбачається, що орендна плата за 2014 рік була виплачена з затримкою на місяць 19 лютого 2014 року. (а. с. 13) Тобто мало місце несвоєчасне внесення орендної плати, що відповідно до п. 13 Договору є підставою для нарахування пені (0,01 відсотків від несплаченої суми за кожен день прострочення).

Орендна плата за 2015 рік була несплачена у звязку з тим, що власник ділянки повинен був написати заяву на її отримання за довіреністю, а довірена особа (представник орендодавця ОСОБА_3І.) належним чином не підтвердила свої повноваження не надала ОСОБА_2 з реєстру довіреностей, який би підтверджував її дійсність на дату здійснення виплати. (а. с. 28) Окрім того, зі змісту довіреності, яка посвідчена нотаріально 11 жовтня 2013 року, вбачається, що вона видана ОСОБА_3 ОСОБА_1 на право розпорядження вказаною земельною ділянкою, для чого йому надане право користуватися, здавати в оренду, заключати та розривати договори оренди, одержувати орендну плату, грошові та інші виплати по договору оренди і все, що не заборонено законом. (а. с. 10) Тобто вказана довіреність не є безпосередньо довіреністю на отримання орендної плати за договором оренди землі від 29 жовтня 2012 року, що укладений між сторонами.

Пунктом 9 Договору визначено, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі шляхом видачі готівки з каси Орендаря чи шляхом перерахування відповідних сум на рахунковий рахунок зазначений Орендодавцем.

Згідно довідці відповідача від 04.05.2016 року орендна плата за 2015 рік була виплачена орендодавцю в процесі розгляду даної справи. (а. с. 46)

Як передбачено ч. 1 ст. 11 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачкою не наведені підстави для розірвання договору на вимогу однієї із сторін - у звязку з систематичною несплатою орендної плати, а ті обставини, на які вона посилається є необґрунтованими.

Аналіз указаних вище норм та договору дає підстави для висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди та прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 16 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: