Рішення № 58910261, 13.07.2016, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/3960/16-ц

Справа № 2/243/2129/2016

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого Кривошеєва Д.А.

При секретарі Головкіної Н.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації втрати частини заробітку,

ВСТАНОВИВ:

У Слов'янський міськрайонний суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Содовий завод», і просить стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість по заробітній платі у сумі 219,51 гривня, та компенсацію втрати частини заробітку, у звязку з порушенням терміну її виплати у сумі 874,77 гривень.

У ході судового розгляду ОСОБА_1, уточнивши свої позовні вимоги, окрім зазначених вимог, також просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримку розрахунку при звільненні у сумі 22764,64 гривень.

Позивачка обґрунтовує заявлені вимоги тим, що раніш вона являлась працівником ВАТ «Содовий завод». Під час роботи на підприємстві заробітна плата їй виплачувалась не своєчасно. 26 листопада 2001 року вона була звільнений з підприємства за згодою сторін. До теперішнього часу відповідачем не проведено з нею розрахунок і не виплачена заборгованість по заробітній платі, а тому вона просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у сумі 219,51 гривня, компенсацію втрати частини заробітку, у звязку з порушенням терміну її виплати у сумі 874,77 гривень, а також середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі починаючи з 27 листопада 2001 року по теперішній час, а всього у загальній сумі 22764,64 гривень.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод», будучи повідомлений належним чином, судовими повістками, по про дату та час судового розгляду справи, у судове засідання не зявився. Відповідачем до суду надана заява про розгляд справи за відсутністю його представника, при цьому відповідачем було зазначено, що окрім дійсної заборгованості по заробітній платі інших заявлених ОСОБА_1 вимог не визнає.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що: позов ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітку, та середнього заробітку за час затримки розрахунку, підлягає частковому задоволенню.

У ході судового засідання з достовірністю було встановлено, що:

ОСОБА_1 раніш являлася працівником ВАТ «Содовий завод і 26 листопада 2001 року на підставі ст. 36 КЗпП України, за згодою сторін, звільнена з даного підприємства. Під час роботи

на ВАТ «Содовий завод», заробітна плата ОСОБА_1 виплачувалась не своєчасно і при її звільнені з підприємства заборгованість по заробітній платі їй виплачена не була і становила 219,51 гривень.

Постановою господарського суду Донецької області від 4 вересня 2003 року ВАТ «Содовий завод» визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, яка на теперішній час ліквідаційна процедура ВАТ «Содовий завод» не закінчена, ліквідатором підприємства являється ОСОБА_2

Відповідно вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно вимог ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникові втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Статтею 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати» визначено, що: виплата громадянам суми компенсації проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Також статтею 7 цього Закону передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Таким чином, для розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати необхідні дані щодо розміру щомісячного її нарахування, розміру її виплати і розміру заборгованості.

Статтями 11, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду справи позивачкою не було надано доказів на підтвердження цих виплат, з заявою про витребування вказаних документів у відповідача позивачка також не зверталась, а тому суд позбавлений можливості провести відповідні розрахунки.

У звязку з викладеним суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 219,51 гривень, а у стягненні компенсаційних виплат необхідно відмовити.

Відповідно до вимог розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи, що передували події, якою повязана відповідна виплата. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців дні на число відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи наявну в матеріалах справи довідку, відповідно якої середньомісячна заробітна плата позивача складає 12,96 гривень, а середній заробіток при 5-денному робочому тижні складає 6,32 гривень.

Кількість робочих виходів позивача за 5-тиденним робочим тижнем за офіційно опублікованими статистичними даними «Про норму тривалості робочого часу» у оприлюднених листах Міністерства праці і соціального захисту населення України за період з 27 листопада 2001 року по 13 липня 2016 року складала би 3620 днів.

З урахуванням наведеного сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 22878,4 гривень (6,32 гривень х 3620 день).

Як розяснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозвязку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувалися.

За положенням ч.4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

У трудових правовідносинах такі поняття як зобовязання, неустойка чи інша санкція за невиконання зобовязання не застосовуються. Такі терміни використовуються у ниці статей Цивільного та Господарського кодексів України.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VII «Оплата праці» указаного кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобовязання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За таких обставин, наявних в матеріалах справи доказів, та наведених законодавчих норм права, розяснень Пленуму Верховного Суду України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з періоду затримки (з 27 листопада 2001 року по 13 липня 2016 року), штучного накопичення суми середнього заробітку з боку позивача (його не звернення за захистом свого порушеного права протягом тривалого часу), враховуючи розмір заборгованості (219,51 гривень), та істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, який просить стягнути позивачка, суд вважає за можливе відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача 5000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 115-117, 231, 232 КЗпП України, ст. ст. 10, 14, 60, 212 214 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розрахунковий рахунок 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЗКПО 00204895, м. Словянськ вулиця Чубаря, 91, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_3 заборгованість по заробітній платі у сумі 219,51 гривень; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 27 листопада 2001 року по 13 липня 2016 року у сумі 5000 гривень.

В інший частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», розрахунковий рахунок 263103 у АК ПІБ, МФО 334561, код ЗКПО 00204895, м. Словянськ вулиця Чубаря, 91 на користь держави судовий збір в сумі 551,20 гривень, на доходний рахунок 31210206700075 ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ банку 37803368, отримувач Словянське УК у м. Словянську 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області, через Словянський міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчий кімнаті.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду

ОСОБА_3