Рішення № 589090, 19.04.2007, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.04.2007 Справа № 12/42

За позовом відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі цеху електрозв’язку № 4 смт. В. Березний, центру електрозв’язку № 7, м. Перечин

до товариства з обмеженою відповідальністю „Ковосервіс”, м. Ужгород

про стягнення суми 267,27 грн. –основного боргу та 9,52 грн. –пені.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача –Шандор О. М., (представник за довіреністю від 10.01.2007 року)

Від відповідача –Бойко Л. М., директор, Зав’ялов М. В., (представник за довіреністю № 7 від 08.02.2007 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” в особі цеху електрозв’язку № 4 смт. В. Березний, центру електрозв’язку № 7, м. Перечин до товариства з обмеженою відповідальністю „Ковосервіс”, м. Ужгород про стягнення суми 267,27 грн. –основного боргу та 9,52 грн. –пені.

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник відповідача письмовим відзивом на позов (вих. № 3641 від 19.04.2007 року) заперечив позовні вимоги в повному обсязі, однак ґрунтовних доказів в підтвердження своїх заперечень суду не надав.

Водночас, представники відповідача повідомили суд про те, що підприємство знаходиться в складному економічному стані і не працює, а тому просять позивача та суд надати відстрочку виконання рішення суду, чим компромісними зусиллями добровільно врегулювати спір.

Представник позивача з огляду позиції представників відповідача щодо бажання добровільно врегулювання спору та економічно –майнової ситуації підприємства –відповідача відповідно до ст. 22 ГПК України відмовилася від позовних вимог в сумі 8,01 грн. в частині нарахованих до стягнення 3% річних та не заперечила про надання відстрочки виконання рішення суду строком на 3 місяці, про що сторони спільно ствердили письмово в судовому засіданні (клопотання вх. № 36 від 19.04.2007 року).

Отже, судом розглядається позов щодо стягнення суми 267,27 грн. –основного боргу та 9,52 грн. –пені.

Представник позивача підтримує уточнені позовні вимоги та посилається на нормативно –правове обґрунтування виникнення суми основного боргу –237,27 грн., а саме п.113 „Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг населенню”, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 року, що регулює обов’язковий порядок користувача послуг при збереженні за ним телефонного номера сплачувати абонементну плату.

Між тим, суду повідомлено про не реагування позивача на звернення відповідача (№16 від 04.04.2005 року), № 123 від 09.11.2006 року), чим порушено Закон України „Про звернення громадян” та ст. 40 Конституції України , що може мати окреме правове реагування в порядку ст. 90 ГПК України та наслідки, а тому представником позивача зауважено для доведення до посадових осіб позивача, про недопустимість в майбутньому обмеження конституційних прав споживача послуг та п.2 ст. 13 ЦК України, де при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушувати права інших осіб.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 267,27 грн. –основного боргу щодо оплати за надані, згідно договору № 13/15 від 31.05.1996 року послуги телефонного зв’язку за період з 01.07.2005 року по 28.02.2007 року, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- розрахунком дебіторської заборгованості в період з 01.07.2005 року по 28.02.2007 року;

- рахунками за період з 01.07.2005 року по 28.02.2007 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (претензія № 01-25-4812 від 03.11.2006 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України та з урахуванням Закону України „Про телекомунікації” (ст. ст. 33, 36).

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є надання послуг телефонного зв’язку (абонплати) (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданих послуг телефонного зв’язку (абонплати) є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 4.2.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 9,52 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до ст. 258 ЦК України судом визнано необґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки погашені спеціальним строком позовної давності.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності відповідача, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Методика розрахунку позивачем вартості та обсягу наданих послуг ґрунтується на встановлених нормативах і відповідачем не оспорювалась за весь період стосунків.

Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, відстрочивши виконання рішення суду строком на 3 місяці, чим задоволити клопотання відповідача.

Ухвалюючи дане рішення суд окремо звертає увагу відповідача на необхідність внесення невідкладних і термінових змін до довідки щодо реєстрації місця його знаходження, оскільки вказана в ЄДРПОУ юридична адреса –м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2А є будівлею прокуратури Закарпатської області та господарського суду Закарпатської області, тим більше на 13.07.2005 року –дати видачі довідки та внесення до неї змін.

Зміна місця перебування, надання необ’єктивних відомостей місця перебування (реєстрації) може призвести до скасування (припинення) державної реєстрації суб’єкта господарювання.

У разі зміни свого місцезнаходження суб’єкт підприємницької діяльності в 7-денний термін повинен повідомити про це орган державної реєстрації (ст.8 Закону України „Про підприємництво”).

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43; 44; 49; 82 – 84; 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ковосервіс” (м. Ужгород, вул.. Петефі, 47; код 19105121) на користь відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі цеху електрозв’язку № 4, центру електрозв’язку № 7, м. Перечин (смт. В. Березний, вул. Шевченка, 29; код 25438186) суму 267,27 (двісті шістдесят сім грн. 27 коп.) –основного боргу та 102 (сто дві грн.) - у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ з 06.08.2007 року.

3. В решті позову відмовити.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.