Ухвала суду № 58908692, 24.06.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11305/16-ц

Провадження № 2/522/6193/16

У Х В А Л А

Іменем України

„24 червня 2016 року місто Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Погрібний С.О., розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача на його користь: грошові кошти у розмірі 5847,61 гривень в рахунок відшкодування завданої йому матеріальної шкоди; грошові кошти у розмірі 1786,67 гривень за оцінку вартості матеріального збитку завданого автомобілю позивача та судові витрати у розмірі 826,82 гривень.

Позивач в порядку забезпечення позову просить суд накласти арешт на автомобіль «Рено», державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2

Заява про забезпечення позову підлягає розгляду за правилами, встановленими частиною 1 статті 153 ЦПК України, за якою заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання позивача.

За правилом ст.153 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з п. 1 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Таким чином, судом має бути враховано, що накладення арешту можливе тільки за умови доведеності факту належності майна відповідачу на праві власності.

Втім, позивачем не надано жодних документів, що підтверджували б належність відповідачеві автомобіля «Рено», державний номер НОМЕР_1, на який він просить накласти арешт.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має взяти до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Втім, в порушення наведених вимог позивачем не обґрунтовано належним чином, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити, зробити неможливим виконання рішення суду.

При цьому, суд також вбачає певну невідповідність заявлених позовних вимог наведеним заходам забезпечення позову, що свідчить про порушення принципу співмірності в разі задоволення наведеної заяви про забезпечення позовних вимог.

У цьому висновку суд виходить з того, що предметом позовних вимог позивача не є вирішення питання про право власності на зазначений автомобіль, а вказані ним заходи забезпечення позову повязані із можливим обмеженням права власності третіх осіб на цей обєкт.

Таким чином, суд вважає зазначену заяву необґрунтованою належним чином, такою, що може призвести до порушення прав та обовязків третіх осіб, з огляду на що вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, СУД

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

СУДДЯ: С.О. Погрібний