Постанова № 58908105, 12.07.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/10085/16-а

Провадження № 2а/521/227/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.,

при секретарі - Ардаковської А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, просила визнати дії відповідача неправомірними щодо відмови позивачу, як судді у відставці, у перерахунку виплат щомісячного грошового утримання та зобов'язати відповідача зробити позивачу перерахунок виплат щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01 вересня 2015 року та з 01 травня 2016 року на підставі довідок Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2016 року та 23 травня 2016 року за № 106 та № 121, з урахуванням раніше проведених виплат і в подальшому проводити такі виплати, виходячи з 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді без обмежень максимальним розміром.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона Постановою Верховної Ради України від 20 червня 2013 року за № 352-VII була звільнена з посади судді Апеляційного суду Одеської області з 08 липня 2013 року у зв'язку з поданням заяви про відставку. З вказаного часу за власним вибором їй рішенням УПФУ в Малиновському районі м. Одеси виплачується щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Згідно ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 та рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року розмір призначеного їй раніше щомісячного довічного грошового утримання підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідок Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2016 року та 23 травня 2016 року за №106 та №121.

24 травня 2016 року позивач звернулася до УПФ України в Малиновському районі м. Одеси з заявою про перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаних довідок Апеляційного суду Одеської області про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді, але їй було відмовлено.

Право на перерахунок, на думку відповідача, позивач мала до 01 червня 2015 року і втратила його у результаті прийняття Закону № 213-VIII, який в цій частині явно суперечить конституційним нормам, передбаченим ст.ст. 8, 21, 22, 58, 126 Конституції України і грубо порушує конституційні права позивача, як судді у відставці.

З 01 вересня 2015 року і з 01 травня 2016 року була збільшена в Україні мінімальна заробітна плата, у зв'язку з чим, працюючим суддям збільшено суддівську винагороду, що підтверджується відповідними довідками Апеляційного суду Одеської області про заробітну плату, і є підставою для перерахунку щомісячного грошового утримання, як судді у відставці. Згідно довідок Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2016 року та 23 травня 2016 року за №106 та №121 заробітна плата працюючого судді Апеляційного суду Одеської області, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала: з 01 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року - 27284,40 грн.; з 01 травня 2016 року - 28710,0 грн. Тобто, з 01 вересня 2015 року та з 01 травня 2016 року відповідач повинен був нараховувати і сплачувати щомісячно 90% від вказаних сум. Такі дії відповідача позивач вважає неправомірними та такими, що порушують та обмежують її права, передбачені діючим законодавством.

Відповідач Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси надав заперечення проти позову, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повному обсязі, зазначивши, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси та отримує довічне грошове утримання, що призначене відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» у розмірі 90%. 24 травня 2016 року позивач звернулася із заявою до управління про перерахунок призначеного їй довічного грошового утримання судді у відставці з більшого заробітку відповідно до довідок про заробітну плату № 106 від 16 травня 2016 року та № 121 від 23 травня 2016 року. Листом № 131-к-1 від 27 травня 2016 року їй було відмовлено з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Умови та порядок перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддів Конституційного Суду України визначаються Кабінетом Міністрів України. Тобто, Законом України «Про судоустрій та статус суддів» не передбачений перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці інших судів України при зміні розміру грошового утримання працюючих суддів. Відповідно до Постанови правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891, затверджено Порядок подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, яким передбачено, що органи Пенсійного фонду України здійснюють лише призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

З 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року, п. 5 Прикінцевих положень, якого передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України. Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Таким чином з 01 червня 2015 року пенсії згідно Закону України «Про державну службу» не призначаються, а раніше призначені не перераховуються. Аналогічної думки дотримується колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в постанові від 17 вересня 2015 року № 521/9814/15а. За таких умов відсутні правові підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Позивач надав до суду заяву, за якою просив розглядати справу у письмовому провадженні.

Відповідач надав до суду заяву про слухання справи за його відсутністю, проти позову заперечував та просив відмовити в повному обсязі у позовних вимогах ОСОБА_1

Суд, вивчивши адміністративну справу, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до такого висновку.

Судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 20 червня 2013 року за № 352-VІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Одеської області з 08 липня 2013 року, у зв'язку з поданням заяви у відставку, відповідно до пунктів 2, 3, 6, 9 частини 5 ст. 126 Конституції України.

Зі списочного складу суддів Апеляційного суду Одеської області Каранфілову Віру Миколаївну виключено наказом голови апеляційного суду Одеської області від 08 липня 2013 року №60-ос.

З 08 липня 2013 року ОСОБА_1 рішенням Управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси виплачується щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90% заробітної плати, працюючого на відповідній посаді судді.

Згідно ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI та Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 та рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року розмір призначеного ОСОБА_1 раніше щомісячного довічного грошового утримання підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді на підставі довідок Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2016 року та 23 травня 2016 року за №106 та №121.

24 травня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси з заявою про перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищевказаних довідок Апеляційного суду Одеської області про заробітну плату працюючого на відповідній посаді судді, згідно ст. 141 діючого закону України №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».

Відповідно до листа Управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси за №131-к-1 від 27 травня 2016 року ОСОБА_1 було відмовлено.

Суд вважає, що відмова пенсійного фонду у перерахунку довічного грошового утримання, грубо порушує гарантії матеріального забезпечення та соціального захисту позивача, як судді у відставці, з таких підстав.

Починаючи з 1992 року держава Україна понад 20 років на конституційному (п. п. 2, 9, ч. 5 ст. 126 Основного Закону України) та законодавчому (ст. 43 Закону України № 2862-ХІІ та Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію закону України «Про статус суддів» № 2863-ХІІ від 15 грудня 1992 року»), ст. 138 Закону № 2453 -VI, ст. 141 Закону № 2453-VІ у редакції Закону 192- VIІІ) рівнях гарантувала право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди та перерахунок грошового утримання у зв'язку із збільшенням заробітної плати (суддівської винагороди) діючого судді.

Згідно п. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж 90% заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання.

Абзацом 3 п. 1 вищезазначеної постанови Верховної Ради України було встановлено, що в разі зміни заробітної плати суддів, розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, судді мали законні правомірні очікування отримувати задекларований державою розмір щомісячного довічного грошового утримання, як один з елементів гарантій їх незалежності.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України статус суддів визначається виключно законами України.

Частиною першою статті 126 Основного Закону України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. У пунктах 8, 11 частини четвертої та частини 6 статті 48 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VІІІ також зазначено, що незалежність судді у тому числі, забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням та правом судді на відставку і при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України (ст. 22) гарантій незалежності судді.

В рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначено, що довічне грошове утримання судді - це особлива форма забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належним матеріальним утриманням. Особливість щомісячного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені у Конституції України та спеціальному законі України «Про статус суддів». Не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами України гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального та соціального забезпечення. Це положення узгоджується ч. 3 ст. 22 Конституції України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 зазначено, що Конституційний Суд уже неодноразово висловлював позиції стосовно гарантій незалежності суддів, зокрема суддів у відставці, які викладено ним у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Тобто гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних.

Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді, як під час здійснення своїх повноважень /суддівська винагорода/ так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку /пенсій/ чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці /щомісячне довічне грошове утримання/.

Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6,4).

Це підтверджується й міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з п. 54 Рекомендацій СМ/Rес (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Рекомендація № СМ/RЕС(2010)12) «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (04 листопада 1950 року), ратифікованій Верховною Радою України 17 липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: «Основні принципи незалежності судових органів», ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, «Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів», затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної Ради ООН.

Цей підхід підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

На підставі п. 9 ст. 126 Конституції України та норм спеціальних Законів України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, з наступними змінами та «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, при наявності стажу роботи суддею більш 37 років, позивач набула право на відставку з призначенням щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді та на перерахунок вказаного грошового утримання у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Право на перерахунок, на думку відповідача, ОСОБА_1 мала до 01 червня 2015 року і втратила його у результаті прийняття Закону № 213-VIII.

Так, ст. 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з положеннями статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з вказаних норм, матеріальні та соціальні гарантії позивача, як судді у відставці, які були встановлені в період роботи суддею та виходу у відставку, не можуть бути обмежені або скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.

Відмовляючи у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідач, не врахував норми ст. 19 Конституції України, відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чим грубо порушив конституційні права і обмежив конституційні гарантії незалежності позивача.

У зв'язку з чим, суд вважає, що дії управління Пенсійного фонду є протиправними та такими, що суперечать нормам Конституції України і нормам спеціального закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції, яка діяла на час звільнення позивача и передбачала перерахунок щомісячного довічного грошового утримання при збільшенні суддівської винагороди діючого судді.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України» передбачено, що відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Відповідно до п. 2 вказаної вище постанови, Конституція України, як зазначено в ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі коли закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Згідно ч. 3 ст. 141 Закону України № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону від 12 лютого 2015 року № 192-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Оскільки зміни до ч. 3 у вищевказану статтю, які були внесені Законом України № 213- VIII від 02 березня 2015 року, щодо вилучення права на перерахунок пенсії суддів загальної юрисдикції, а також п. 5 розділу III «Прикінцеві положення» вказаного Закону суперечать конституційним нормам, передбаченим ст.ст. 8, 21, 22, 58, 126 Конституції України і грубо порушують конституційні права позивача, як судді у відставці, при розгляді справи позивач просить застосувати вищевказані норми Конституції, як норми прямої дії та застосувати норми статті 141 Закону, у вищезгаданій редакції, які ґрунтуються на Конституції і не суперечать їй.

Крім того, «Прикінцеві положення» Закону № 213- VIII носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах і фактично не скасовують норми ст. 141 спеціального закону України «Про судоустрій і статус суддів».

З 01 вересня 2015 року і з 01 травня 2016 року була збільшена в Україні мінімальна заробітна плата, у зв'язку з чим, працюючим суддям збільшено суддівську винагороду, що підтверджується відповідними довідками Апеляційного суду Одеської області про заробітну плату, і є підставою для перерахунку позивачу щомісячного грошового утримання, як судді у відставці.

Згідно довідок Апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2016 року та 23 травня 2016 року за №106 та №121 заробітна плата працюючого судді Апеляційного суду Одеської області, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, склала: - з 01 вересня 2015 року по 30 квітня 2016 року - 27284,40 грн.; - з 01 травня 2016 року - 28710,0 грн.

Тобто, з 01 вересня 2015 року та з 01 травня 2016 року відповідач повинен був нараховувати і сплачувати щомісячно 90% від вказаних сум.

Суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо її права на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI ( в редакції від 12 лютого 2015 року) - 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.

Зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права судді у відставці і суперечать Конституції України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймається територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.

Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, в силу приписів ч. 1 ст. 100 КАС України, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до УПФ Малиновського району із заявою про перерахунок грошового утримання 25 травня 2016 року тобто з вимогами щодо захисту її порушених прав, що мали місце з 01.09.2015 року, не надавши доказів поважності пропуску строку на звернення до суду, в зв'язку з чим позовні вимоги до 25.11.2015 року залишаються без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню. Суд має визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_1, як судді у відставці у перерахунку виплат щомісячного грошового утримання неправомірними. Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси зробити ОСОБА_1 перерахунок виплат щомісячного грошового утримання судді у відставці з 25.11.2015 року та з 01.05 2016 року на підставі довідок Апеляційного суду Одеської області від 16.05.2016 та 23.05.2016 року за №106 та 121, з урахуванням раніше проведених виплат і в подальшому проводити такі виплати, виходячи з 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді без обмежень максимальним розміром.

Керуючись ст. 122, ст. ст. 159-163, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_1, як судді у відставці у перерахунку виплат щомісячного грошового утримання.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси зробити ОСОБА_1 перерахунок виплат щомісячного грошового утримання судді у відставці з 25.11.2015 року та з 01.05.2016 року на підставі довідок Апеляційного суду Одеської області від 16.05.2016 та 23.05.2016 року за № 106 та № 121, з урахуванням раніше проведених виплат і в подальшому проводити такі виплати, виходячи з 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді без обмежень максимальним розміром.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Малиновського районного суду міста Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії.

СУДДЯ: Гуревський В.К.