Постанова № 58907539, 05.07.2016, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 05.07.2016

Справа № 501/502/16-а

2-а/501/35/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2016 р. Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Ледньової Т.В.

при секретарі - Левицькій А.В.

з участю

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Дідуха С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чорноморську Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2016 р. до Іллічівського міського суду Одеської області надійшов зазначений адміністративний позов ( а.с. 1-5 ), який був уточнений під час судового розгляду (а.с. 62-67 ).

Позивач в судове засідання не з'явився, надавши клопотання про розгляд справи у його відсутності (а.с. 51).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав у повному обсягу позовні вимоги в редакції заяви від 21.04.2016 р. (а.с. 62-67), просить:

-визнати протиправними дії (бездіяльність) Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби;

-зобов'язати Міністерство оборони України здійснити ОСОБА_3 призначення і виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», посилаючись на ті обставини, що під час проходження строкової військової служби у Радянській Армії у 1983 році в республіці Афганістан ОСОБА_3 отримані осколкові поранення голови, лівої та правої руки, що підтверджується висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1761/ж від 08.10.2013 року, витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Південного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювання, поранень, контузій, травм, каліцтв №212 від 19.11.2013 року. На підставі медичних обстежень у зв'язку з вказаним пораненням його визнано інвалідом 3 групи та інвалідом війни (посвідчення від 09.12.2013 року серія НОМЕР_1). У зв'язку з викладеним та наявністю беззаперечних підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби ОСОБА_3 звернувся до Міністерства оборони України, надавши всі необхідні документи до Одеського обласного військового комісаріату. 19.11.2015 р. ОСОБА_3 отримав лист вих.№8980 з Одеського обласного військового комісаріату про відмову Міністерства оборони України у призначенні зазначеної грошової допомоги. Однак, доводи, які викладені у зазначеній відмові, є надуманими, а дії керівництва Міністерства оборони України (бездіяльність) незаконними.

Представник відповідача Дідух С.П. позовні вимоги не визнав, посилаючись у своїх запереченнях (а.с. 132-133) та у виступі в суді на ті обставини, що Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 набула чинності 01.01.2014 р. і не розповсюджується на позивача, т.я. допомога, що не була призначена, призначається і встановлюється в установленому законодавством порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги, а на день встановлення інвалідності позивачу діяла Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 499.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши надані докази, суд прийшов до висновку, що встановлені слідуючі факти та відповідні правовідносини.

Позивач ОСОБА_3 з 29.09.1982 р. по 16.08.1984 р. проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР, був учасником бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан (а.с. 9, 24-32).

20.11.2013 р. позивачу було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з пораненням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується доказами на а.с. 10-13, 33-36.

В серпні 2015 р. позивач звернувся до Одеського обласного військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги (а.с. 23).

Листом від 22.10.2015 р. Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив вказаний комісаріат про відмову позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги (а.с. 38), а Одеський обласний військовий комісаріат листом від 19.11.2015 р. відмовив позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги (а.с. 8,39). Відмова обґрунтована тим, що дія Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 не поширюється на позивача, т.я. інвалідність первинно встановлена до 01.01.2014 р.

Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, а саме:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Згідно з ч. 1 ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Після встановлення позивачу інвалідності згідно п. 2 рішення Конституційного Суду України від 1999 р. №1-рп/99 при вирішенні питання про призначення йому грошової допомоги повинна застосуватись Постанова Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 р., що діяла на день встановлення інвалідності.

Однак, незважаючи на те, що у листі військового комісаріату від 11.08.2015 р. (а.с. 37) було зроблено посилання на Порядок та умови, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №499 від 28.05.2008 р. № 499 Міністерство оборони України розглянуло заяву позивача тільки у межах Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 (а.с. 38).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не спростував доводи позивача, не довів правомірність своїх дій щодо відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, що дає підстави дійти до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог позивача з урахуванням вищевикладеного.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України здійснити ОСОБА_3 призначення і виплату одноразової грошової допомоги в разі загибелі, каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей».

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Т.В.Ледньова