Постанова № 58905737, 04.07.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12444/16-а

Провадження № 2-а/127/453/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Ан О.В, розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії.

Адміністративний позов мотивований тим що, позивач до 1996 року проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримувала пенсію за віком. В подальшому виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, у звязку з чим виплату пенсії їй було припинено. 26.04.2016 року представник позивача за довіреністю звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1, відповідно до норм чинного законодавства. Однак, відповідач відмовив у поновленні виплати пенсії, посилаючись на те, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, але такого договору з питань пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем не укладено. Позивач вважає вказану відмову незаконною та такою, що порушує її права та законні інтереси.

Ухвалою суду відкрито скорочене провадження. Заперечення на адміністративний позов надійшли до суду у встановлений законом строк, в яких відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, оскільки заява для поновлення виплати раніше призначеної пенсії подається пенсіонером особисто в орган, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). Крім того, виникнення права на пенсію повязується з умовою постійного проживання заявника на території України або укладенням Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення в разі проживання таких осіб в іншій країні. Такого договору з питань пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем не укладено. Не надано доказу того, чи не отримує позивач пенсію чи щомісячне грошове утримання з інших джерел на території України чи Ізраїля, також посилається на ст. 99, 100 КАСУ (строки позовної давності та наслідки їх пропуску) у звязку з цим, відсутні правові підстави для поновлення пенсії позивачу.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Матеріалами справи встановлено, та сторонами не заперечується та обставина, що позивач перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Вінниці та отримувала пенсію за віком.

Представник позивача за довіреністю 26.04.2016 року звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці із заявою про перерахунок та поновлення пенсії позивачу. Однак, відповідач відмовив у задоволенні заяви, оскільки виникнення права на пенсію повязується з умовою постійного проживання заявника на території України або укладенням Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення в разі проживання таких осіб в іншій країні. Такого договору з питань пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем не укладено.

Відповідно до ст. 71 ч.ч. 1, 2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 49 ч. 1 п. 2 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФ України або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед відїздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням №25-рп/2009 від 07.10.2009 р. п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

В рішенні №25-рп/2009 зазначено, що оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може повязуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобовязана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 р., зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 цього рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та є обовязковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобовязані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом України у постановах від 12 та 19 травня 2015 р. (справи №№ 21-180а15, 21-168а15 відповідно), які відповідно до ст. 244-2 КАС України мають враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу має бути відновлено виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Про те відповідно до ч. 2 ст. 99 КАСУ, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересвів особи встановлено шестимісмячний стррок, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Звертаючись до суду 13.06.2016 року позивач не подавала заяви про визнання поважним пропуску процессуального строк та його поновлення, тому вимоги позивача про поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 рок частково належить залишити без розгляду на підставі ст. 100 КАСУ ( наслідки пропущення строку звернення до суду). Отже строк позовної давності для звернення позивача до суду відраховується з 13.06.2016 рроку. Проте частиною 1 п. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія призначається (перераховується) з дня звернення за пенсією.

Згідно копії заяви про звернення ( на а.с. 4) ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійног Фонду в м. Вінниці 26.05.2016 року.

Відповідно до п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Згідно статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі виникнення права на підвищення пенсії - її розмір перераховується з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заява з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Позивач подав заяву про призначення\ перерахунок пенсії 26.04.2016 року, тож перерахунок проводиться 01.05.2016 року.

В задовленні вимог позивача за період з 13.06.2016 року по 01.05.2016 року належить відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, враховуючи положення ст. 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача витрати повязані зі сплатою судового збору в сумі 551,20 гривень з Місцевого бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 року, ст.ст. 2, 4, 6-12, 70-72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії задовольнити частково.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці перерахувати та поновити виплату пенсії ОСОБА_1, як непрацюючому пенсіонеру у розмірах відповідно до чинного законодавства, починаючи з 01.05.2016 року, на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійого Фонду України про зобов"язання вчинити дії - поновити виплату пенсії в розмірах відповідно до чиннного законодавства як непрацюючому пенсіонеру за віком ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 року по 13.01.2016 року залишити без розгляду.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійого Фонду України про зобов"язання вчинити дії - поновити виплату пенсії в розмірах відповідно до чиннного законодавства як непрацюючому пенсіонеру за віком ОСОБА_1 за період з13.01.2016 по 1.05.2016 року - відмовити.

Присудити ОСОБА_1 з Місцевого бюджету України судовий збір в розмірі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня 20 коп.).

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 10 днів з дня отримання копії постанови через Вінницький міський суд Вінницької області до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Суддя: