Рішення № 58905468, 04.07.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

04.07.2016 Справа № 127/3911/16-ц

Провадження № 2/127/2476/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

при секретарі Боднар В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 Ібрагім-огли, про визнання припиненим договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання припиненим договору поруки № VIW3GK05931676 від 04.10.2007 року. Позов мотивований тим, що 02.10.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 Ібрагім-огли укладено кредитний договір № VIW3GK05931676 на суму 67747,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік терміном до 02.10.2026 року. В забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором між нею та відповідачем укладено договір поруки № VIW3GK05931676 від 04.10.2007 року, за яким вона поручилася перед кредитором за виконання позичальником зобовязань за кредитним договором. ПАТ КБ «Приватбанк» змінив в односторонньому порядку умови кредитного договору шляхом збільшення відсоткової ставки до 13,08% на рік з 11.11.2008 року. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2014 року задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк», стягнуто солідарно з ОСОБА_2 Ібрагім-огли та ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №VIW3GK05931676 від 02.10.2007 року в розмірі 1208318,03 грн. Позивач зазначає, що про підвищення відсоткової ставки по кредиту повідомлена не була, зі зміною умов кредитного договору не погоджувалась, відтак збільшився обсяг її відповідальності перед кредитором, а тому з посиланням на положення ч. 1 ст. 559 ЦК України просить визнати припиненим з 11.11.2008 року договір поруки №VIW3GK05931676 від 04.10.2007 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» позовні вимоги не визнав. Пояснив що, при укладенні як кредитного договору, так і договору поруки були дотримані норми чинного законодавства, сторонами узгоджені істотні умови договору та прийняті ними. Умовами кредитного договору передбачена можливість банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за кредитом, а поручитель в свою чергу на такі умови погодилася, поставивши власний підпис у договорі поруки, чим підтвердила ознайомлення з усіма умовами договору кредиту. При цьому відмічав наявність рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2014 року по справі №127/26393/13-ц.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 Ібрагім-огли в судове засідання не зявився, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином відповідно до вимог цивільно - процессуального законодавства України.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 02.10.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 Ібрагім-огли укладено кредитний договір № VIW3GK05931676, відповідно до якого позичальник отримав кошти в розмірі 67747,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік терміном до 02.10.2026 року.

У відповідності до п. 2.3.1. кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон»юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше чим на 10% у порівняні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення договору; зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитам банків у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну розміру процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором 04.10.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № VIW3GK05931676, за яким остання поручилася перед кредитором за виконання ОСОБА_2 Ібрагім-огли зобовязань, які виникли з кредитного договору та згідно п. 2 договору поруки відповідає перед кредитором в тому ж розмірі, що і боржник. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлена.

ПАТ КБ «Приватбанк» в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки за користування кредитом до 13,08% на рік, починаючи з 11.11.2008 року, про що повідомив ОСОБА_2 Ібрагім-огли листом від 03.10.2008 року №20.1.3.2/6-22855/1372.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2014 року по справі №127/26393/13-ц задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк», стягнуто солідарно з ОСОБА_2 Ібрагім-огли та ОСОБА_1 на користь банку 1208318,03 грн. заборгованості за кредитним договором №VIW3GK05931676 від 04.10.2007 року станом на 20.09.2013 рік, в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 439230,06 грн.; заборгованість за відсотками в сумі 263478,21 грн.; заборгованість з комісії в сумі 48377,07 грн.; заборгованість з пені в сумі 396489,49 грн.; штрафи в сумі 60743,20 грн., а також 3441,00 грн. судового збору.

Фактичним обставинам у справі відповідають правовідносини, що врегульовані нормами Книги пятої, загальними положеннями про зобовязання ЦК України, зокрема, щодо договірних зобовязань, забезпечення виконання зобовязань.

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржником та кредитором боржника. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч. 1,2 ст. 553 ЦК України).

Поручитель, за змістом указаних норм матеріального права, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, проте є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову провизнання договору поруки припиненим.

Як вбачається з умов кредитного договору, сторонами було обумовлено можливість збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки, умови та порядок такого збільшення. З вказаними умовами був також ознайомлений і поручитель, про що свідчить умови договору поруки. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16.01.2014 року у справі №127/26393/13-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 Ібрагім-огли, ОСОБА_1М про стягнення заборгованості за кредитним договором, з відповідачів стягнута солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 1208318,03 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд досліджував фактичні обставини та виниклі правовідносини і дійшов висновку про невиконання, в тому числі і поручителем обовязків за договором поруки. Тобто судом був встановлений солідарний обовязок ОСОБА_1 виконати грошове зобовязання за кредитним договором, при цьому судом не встановлено обставин, які б звільняли її від його виконання, в тому числі на підставі ч.1 ст.559 ЦК України. Дане рішення набрало законної сили та на момент ухвалення рішення ніким не оскаржувалось. Відтак, враховуючи наявність судового рішення, що набрало законної сили про стягнення боргу з ОСОБА_1 як поручителя, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог останньої немає, оскільки обставина на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог мала б доводитися нею в ході розгляду справи про стягнення кредитної заборгованості або ж бути доводом в ході оскарження рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 546, 547, 553, 554, 559, 1050 ЦК України, ст.ст.1 0, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 Ібрагім-огли, про визнання припиненим договору поруки № VIW3GK05931676 від 04.10.2007 року, укладеного між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_1, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області.

Суддя: