Ухвала суду № 58905454, 11.07.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/14603/15-ц

Провадження № 4-с/127/162/16

У Х В А Л А

Іменем України

11 липня 2016 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Гриневича В.С.,

при секретарі: Малику О.В.

за участю:

представника скаржника: ОСОБА_1

державного виконавця: Кравчука А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу АТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит» ОСОБА_3 на бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_4, заінтересована особа: ОСОБА_5, по виконавчому провадженню №48604699 з виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2015р. виданого на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.08.2015р. у справі №127/14603/15-ц за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та кредит» про стягнення заборгованості за договорами про банківський вклад (депозит), -

ВСТАНОВИВ:

АТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит» ОСОБА_3 звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_4, заінтересована особа: ОСОБА_5, по виконавчому провадженню №48604699 з виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 31.08.2015р. виданого на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.08.2015р. у справі №127/14603/15-ц за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та кредит» про стягнення заборгованості за договорами про банківський вклад (депозит).

Вказана скарга мотивована тим, тим, що 31 серпня 2015р. по справі №127/14603/15-ц Вінницьким міським судом Вінницької області був виданий виконавчий лист про стягнення з ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» на користь ОСОБА_5 суми боргу в розмірі 6853,33 доларів СІІІА, що еквівалентно 147209,53 грн.

03 вересня 2015р. на виконання виконавчого листа державним виконавцем Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького МУЮ ОСОБА_4 винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №48604699. 11 вересня 2015р. була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №48604699, якою було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно АТ Банк «ОСОБА_2 та Кредит». 11.09.2015р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано публічне обтяження за №15495832, внесене на підставі вище зазначеної постанови про арешт майна №48604699. 11.09.2015р. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано публічне обтяження за №11135140, внесене на підставі постанови про арешт майна №48604699. Також, 15.09.2015р. субєктом оскарження винесена постанова про арешт коштів, якою накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках боржника відкритих в установах банків. 21 грудня 2015р., керуючись п. 3-1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №48604699, якою чинність арештів майна та інших заходів примусового виконання рішення залишено в силі.

На думку скаржника, в процесі примусового виконання виконавчого документа субєктом оскарження було допущено грубе порушення прав та законних інтересів заявника та не виконано норми Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо зняття арештів з майна боржника при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження.

З огляду на наведене скаржник звернувся до суду з даною скаргою, в якій просив:

- визнати рішення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького МУЮ ОСОБА_4, щодо не зняття арешту з майна АТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження №48604699 неправомірним;

- зобовязати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького МУЮ ОСОБА_4 провести виконавчі дії по зняттю арештів з нерухомого, рухомого майна та грошових коштів АТ «ОСОБА_2 та Кредит» по виконавчому провадженню №48604699;

- зобовязати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького МУЮ ОСОБА_4 вчинити дії по вилученню обтяження, накладеного у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, номер запису про обтяження: 15495832, Дата, час державної реєстрації: 11.09.2015 11:49:23;

- зобовязати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького МУЮ ОСОБА_4 вчинити дії по вилученню обтяження, накладеного у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 11135140, Дата, час державної реєстрації: 11.09.2015 13:16:55.

В судовому засіданні представник заявника скаргу підтримав, з підстав викладених у скарзі та просив вимоги скарги задовольнити.

Державний виконавець в судовому засіданні заперечував щодо задоволення скарги, посилаючись на те, що при закінченні виконавчого провадження арешт з нерухомого, рухомого майна та грошових коштів АТ «ОСОБА_2 та Кредит» не знімався, оскільки у вказаному виконавчому провадженні не стягувався виконавчий збір. Крім того, як зазначив державний виконавець, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії, а тому в державного виконавця відсутні підстави для зняття арештів відповідно до статті 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Заінтересована особа в судове засідання не зявилась будучи повідомленою належним чином про час та місце розгляду скарги, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 04.07.2016р.

Відповідно до частини 1 статті 386 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Заслухавши представника скаржника та державного виконавця, дослідивши матеріали скарги, цивільної справи №127/14603/15-ц та виконавчого провадження №749/6, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Як встановлено судом, заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.08.2015 року у цивільній справі №127/14603/15-ц задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Банк «ОСОБА_2 та кредит» та:

- визнано неправомірними дії ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит» щодо неповернення ОСОБА_5 коштів у звязку з закінченням терміну дії договорів про банківський строковий вклад.;

- стягнуто з ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит» на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором заявою №300937/75764/5-14 від 03.12.2014 року про банківський строковий вклад в розмірі 4741,83 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 07.08.2015 року становить 101854,51 грн., з яких 4500 доларів США заборгованість за договором, 206,25 доларів США відсотки за користування коштами, 35,58 доларів США 3% річних;

- стягнуто з ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит» на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором заявою №300937/76050/5-14 від 04.12.2014 року та №300937/76049/5-14 від 04.12.2014 року про банківський строковий вклад в розмірі 2111,50 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 07.08.2015 року становить 45355,02 грн., з яких 2000 доларів США заборгованість за договорами, 95,83 доларів США відсотки за користування коштами, 15,67 доларів США 3% річних.

Цим же рішенням суду стягнуто з ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит» на користь держави 1482,38 грн. судового збору. (а.с. 39-42 матеріали цивільної справи)

На виконання вищевказаного рішення суду, в частині стягнення заборгованості за договорами-заявами про банківський строковий вклад, Вінницьким міським судом Вінницької області 31.08.2015 року видано виконавчий лист, який 31.08.2015р. було предявлено стягувачем до Вишенського відділу ДВС Вінницького МУЮ для примусового виконання (а.с. 78- матеріали скарги).

03.09.2015р. державним виконавцем Вишенського ВДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_4 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк до 10.09.2015р. для добровільного виконання виконавчого листа (а.с. 5 матеріали скарги).

11.09.2015р. державним виконавцем винесено постанову про ареш майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої накладено арешт на все майно боржника (а.с. 6 матеріали скарги).

11.09.2015р. в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано публічне обтяження за № 15495832 та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано публічне обтяження за № 11135140.

15.09.2015р. державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів, якою накладено арешт на кошти, що містяться на всіх рахунках боржника відкритих в установах банків. (а.с. 7 матеріали скарги)

21 грудня 2015р., з посиланням на п. 3-1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №48604699. (а.с. 9 матеріали скарги)

Визначаючись щодо правомірності вимог скарги суд виходить з того, що відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною 1 статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах,в межах повноважень та успосіб,визначенихцимЗаконом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 6 цього Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. (ст. 11 Закону №606-XIV).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою правління Національного банку України від 17.12.2015 року №898, відкликано банківську ліцензію та запроваджено процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства „Банк «ОСОБА_2 та Кредит. Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 року № 230 розпочато процедуру ліквідації АТ „Банк „ОСОБА_2 та Кредит з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року включно та призначено Уповноваженою особою Фонду з делегуванням всіх повноважень ліквідатора АТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» - ОСОБА_3 на два роки з 18 грудня 2015 року по 17 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 3-1 частини 1 статті 49 Закону №606-XIV виконавче провадження підлягає закінченню у разі рийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Згідно з частиною 3 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у

порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 статті 49 Закону №606-XIV передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Саме з урахування обставин щодо відкликання Національним банком України банківської ліцензії ПАТ „Банк «ОСОБА_2 та Кредит та початком процедури ліквідації банку, державним виконавцем винесено постанову від 21.12.2015р. про закінчення виконавчого провадження №48604699.

Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 67 Закону №606-XIV у разі ліквідації боржника - юридичної особи виконавчий документ надсилається ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку. У разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії (ліквідатора) арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо

підпорядкований.

Отже, з системного аналізу вищенаведених норм слідує висновок, що в разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, державний виконавцець, не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини, зобовязаний винести постанову про закінчення виконавчого провадження, копія якої у триденний строк надсилається сторонам, а виконавчий документ надіслати ліквідаційній комісії (ліквідатору) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законом порядку, а також винести постанову про зняття арешту з майна боржника, в разі надходження виконавчого документа до ліквідаційної комісії.

Таким чином, Законом України «Про виконавче провадження» закріплено обовязок державного виконавця щодо здійснення контролю за надходженням виконавчого документа до ліквідаційної комісії та, як наслідок, зняття арешту з майна боржника.

В матеріалах виконавчого провадження наявний супровідний лист №20766/08-35 про направлення Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит» ОСОБА_3 постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.12.2015р. та оригіналу виконавчого листа №127/14603/15-ц. (а.с. 79- матеріали скарги).

Проте, матеріали виконавчого провадження не місять належних та допустимих доказів направлення вищевказаних документів Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит» ОСОБА_3, а сам по собі супровідний лист не є таким доказом. До того ж зазначений супровідний лист не містить дати документа.

Наведені обставини свідчать про бездіяльність державного виконавця щодо виконання вимог ст. 49 та 67 Закону України «Про виконавче провадження», що слугувало підставою для не зняття арешту з майна боржника.

Разом з тим, суд звертає увагу, що скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит» ОСОБА_3 на бездіяльність головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_4 перебуває в провадженні суду з 19 квітня 2016 року, тобто майже три місяці, однак навіть на протязі зазначеного строку державним виконавцем не вчинено жодних дій спрямованих на виконання вимог ст. 49 та 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, відповідно до частини 1 статті 50 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної

процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на

майно боржника. (ч. 2 ст. 50 Закону №606-XIV)

В судовому засіданні державний виконавець пояснив, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження норма статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», щодо зняття арештів, не застосовувалася, оскільки при здійсненні виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні виконавчий збір стягнуто не було.

Однак, такі твердження державного виконавця судом до уваги не примаються, оскільки вони спростовані самим державним виконавцем, який в судовому засіданні пояснив, що постанова від 11.09.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору в окреме провадження не виділялася та жодних виконавчих дій щодо її виконання державним виконавцем не проводиться, оскільки це не передбачено при закінченні виконавчого провадження відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, а також беручи до уваги те, що державному виконавцю було достеменно відомо про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «ОСОБА_2 та кредит», останній був зобовязаний вчинити дії щодо зняття арешту з майна боржника.

Яка вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства юстиції України від 01.10.2015р. №1859/5 «Про реорганізацію та утворення відділів державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції» утворено Центральний відділ ДВС Вінницького міського управління юстиції, реорганізувавши шляхом злиття Ленінський відділ ДВС Вінницького МУЮ та Вишенський відділ ДВС Вінницького МУЮ (а.с. 14 матеріали скарги).

Пунктом 2 вказаного наказу передбачено, що новоутворений відділ ДВС є правонаступником відповідних реорганізованих шляхом злиття відділів ДВС.

Відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 25.11.2015р. реорганізовано (припинено) шляхом злиття Ленінський відділ ДВС Вінницького МУЮ та Вишенський відділ ДВС Вінницького МУЮ у Центральний відділ ДВС Вінницького міського управління юстиції. (а.с. 14 матеріали скарги).

Відповідно до статті 387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що посилання скаржника у скарзі на бездіяльність державного виконавця знайшли своє підтвердження при розгляді скарги, висновки скаржника щодо порушення його прав є обгрунтованими, а тому скаргу слід задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 11, 49, 50, 51, 67 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 14, 378, 383 387 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати рішення головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького МУЮ ОСОБА_4, щодо не зняття арешту з майна АТ «Банк «ОСОБА_2 та Кредит» при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.12.2015р. ВП №48604699 неправомірним;

Зобовязати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького МУЮ ОСОБА_4 провести виконавчі дії по зняттю арештів з нерухомого, рухомого майна та грошових коштів АТ «ОСОБА_2 та Кредит» по виконавчому провадженню ВП №48604699;

Зобовязати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького МУЮ ОСОБА_4 вчинити дії по вилученню обтяження, накладеного у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, номер запису про обтяження: 15495832, Дата, час державної реєстрації: 11.09.2015 11:49:23;

Зобовязати головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Вінницького МУЮ ОСОБА_4 вчинити дії по вилученню обтяження, накладеного у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про обтяження: 11135140, Дата, час державної реєстрації: 11.09.2015 13:16:55.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення через Вінницький міський суд Вінницької області. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: