Ухвала суду № 58905433, 06.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/784/16 Справа № 201/8581/16-к Слідчий суддя - Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді доповідача Мазниці А.А.

суддів Піскун О.П., Онушко Н.М.

При секретарі Солодовник О.Д.

за участю:

прокурора Самоткана В.М.

представника третьої особи, щодо майна

якої вирішується питання про арешт ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ТОВ «ЕЛЕМЕНТ НАФТА», - на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2016 року про арешт майна, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі, з урахуванням її доповнення, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ТОВ «ЕЛЕМЕНТ НАФТА», - порушує питання про скасування ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2016 р. та постановлення нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити, майно апелянта, тимчасово вилучене під час обшуку судна «Джанін 2», - повернути власнику.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 08.06.2016 р. клопотання слідчого про арешт майна було задоволене, накладений арешт на судно Джанін SRU 602166 та дизельне паливо, що знаходиться у 14 трюмах вказаного судна, згідно протоколу обшуку, що перебуває у річковому порту АСК «Укррічфлот» за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що накладення арешту на зазначене майно з метою забезпечення відшкодування державі заподіяних збитків та з метою встановлення відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення є необхідним.

Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Так, на думку апелянта, слідчим суддею було порушено вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України щодо необхідності участі власника майна у розгляді питання про арешт, що позбавило ТОВ «ЕЛЕМЕНТ НАФТА» можливості навести свої аргументи та надати відповідні докази на їх підтвердження.

Внаслідок цього слідчий суддя дійшов помилкового висновку про обґрунтованість підозри у тому, що арештоване майно має відношення до зловживання своїми повноваженнями службовими особами митного посту «Дніпропетровськ-Річпорт», що потягло неналежне митне оформлення цього майна та ненадходження до бюджету сум податку на додану вартість. Так, фактично вилучене під час обшуку дизельне пальне є залишками партії цього товару, що була придбана ТОВ «ЕЛЕМЕНТ НАФТА» в компанії «UNIGY TRADING LP» (Шотландія) згідно контракту від 10.03.2016 р. № 10/03/16 на умовах DAT (ІНКОТЕРМС 2010) та станом на 31.03.2016 р. пройшла повне митне оформлення зі сплатою всіх необхідних платежів до бюджету України, після чого була завантажена до танків декількох суден, зокрема судна «Джанін SRU602166», та у подальшому була доправлена до річкового порту по вул. Амур-Гавань, 11 у м. Дніпропетровську, де у наступний період відбувалося зберігання та часткова видача цього дизельного пального. Таким чином, арештоване майно не повязане з розслідуваним кримінальним правопорушенням.

У доповненні до апеляційної скарги апелянт додатково зазначає, що накладання арешту на майно з метою встановлення відомостей про обставини вчиненого кримінального правопорушення ст. 170 КПК України не передбачене, а щодо забезпечення відшкодування завданих збитків зазначає, що слідчим суддею не було встановлено обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, а також у даному кримінальному провадженні не заявлений цивільний позов.

Заслухавши суддю-доповідача; представника апелянта, що апеляційну скаргу підтримав; думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому зазначеним Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає обґрунтованим посилання апелянта на те, що слідчим суддею не була визначена належна мета накладання арешту на майно, зважаючи на те, що достатніх підстав для забезпечення відшкодування завданих збитків, зокрема наявності цивільного позову, у даному кримінальному провадженні не вбачається, а необхідність встановлення відомостей про обставини вчиненого кримінального правопорушення не є підставою для арешту майна згідно ч. 2 ст. 170 КПК України.

За таких обставин оскаржувана ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як постановлена з істотним порушенням кримінального процесуального закону, з постановленням нової ухвали згідно ч. 3 ст. 407 КПК України.

Вирішуючи питання про обґрунтованість клопотання слідчого про арешт майна, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з наданих матеріалів, обєктивна сторона розслідуваного кримінального правопорушення полягає у тому, що службовими особами митного посту «Дніпропетровськ-річпорт» всупереч вимогам законодавства не здійснювався своєчасний контроль за використанням товарів, що перебували під митним контролем в режимі переробки паливно-мастильних матеріалів, які завозяться на митну територію України, що дало змогу посадовим особам господарських товариств, в тому числі ТОВ «ЕЛЕМЕНТ НАФТА», використовувати злочинну схему для ухилення від сплати митних та інших обовязкових платежів при операціях із зазначеними паливно-мастильним матеріалами.

З урахуванням наведеного щодо судна Джанін SRU 602166 та дизельного палива, що знаходиться у 14 трюмах вказаного судна, є достатні підстави вважати, що вони відповідають вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, слідчий у своєму клопотанні посилається на необхідність арешту їх як предмету та знаряддя вчинення злочину, а отже клопотання слідчого підлягає задоволенню на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів.

Доводи апеляційної скарги такого висновку колегії суддів не спростовують. Так, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, єдиною і достатньою підставою для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів є відповідність цього майна критеріям ст. 98 КПК України, а отже обставини, зазначені апелянтом, - невстановлення обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, а також відсутність цивільного позову у даному кримінальному провадженні, - при вирішенні питання про арешт майна з цієї підстави врахуванню не підлягають та не є перешкодою для його застосування.

Що стосується посилання апелянта на відсутність звязку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням, то колегія суддів вважає його передчасним, оскільки слідство ведеться на протязі достатньо короткого періоду та на даний час триває перевірка відповідних обставин у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку. У випадку, якщо наявність звязку між арештованим майном та розслідуваним злочином у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, заявник не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ТОВ «ЕЛЕМЕНТ НАФТА», задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 червня 2016 року про арешт майна скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого - задовольнити, накласти арешт на судно Джанін SRU 602166 та дизельне паливо, що знаходиться у 14 трюмах вказаного судна, згідно протоколу обшуку, що перебуває у річковому порту АСК «Укррічфлот» за адресою: м. Дніпро, вул. Амур-Гавань, 11.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_4