Рішення № 58903354, 30.06.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/2741/2012

Провадження № 2/0202/3/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 червня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Фісун К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільнусправу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк», ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованість на свою користь за кредитним договором №DNP0GK00000050 від 03.08.2006 року у розмірі 44221,90 дол. США, що за курсом 7,98 відповідно до повідомлення НБУ від 20.07.2011 року складає 352890 грн. 76 коп. та з ОСОБА_2, ОСОБА_3 стягнути судовий збір.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідно до договору №DNP0GK00000050 від 03.08.2006 року відповідач ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 30000,00 дол. США, зі сплатою за користування ним відсотків 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.08.2021 року. Проте, в порушення умов договору відповідач ОСОБА_2 свої зобовязання належним чином не виконала, що стало підставою для звернення до суду.

Вимоги до відповідача ОСОБА_2, що випливають зі згаданого договору, були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_3 договору поруки № DNP0GK00000050 від 03.08.2006 року, у звязку з чим вони є солідарними відповідачами за предявленим до стягнення боргом.

06.02.2013 року ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк», ОСОБА_2про визнання договору поруки припиненим. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що позивач не повідомив її про невиконання боржником ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, хоча відповідно до законодавства повинен був це зробити протягом одного року з моменту такого невиконання. Вважає, що ПАТ КБ "ПриватБанк" втратив право на пред'явлення до неї будь-яких вимог згідно договору поруки, оскільки дія договору поруки припинилась у зв'язку із закінченням строку, який надається кредитору для пред'явлення вимоги поручителю. Просила визнати договір поруки № DNP0GK00000050 від 03.08.2006 рокуприпиненим ( а.с. 79,80) .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. В задоволенні зустрічної позовної заяви просив суд відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання зявлялася, заперечувала проти позову. За її клопотанням судом було неодноразово призначена судова бухгалтерсько-економічна експертиза, яка була повернена суду без виконання. В подальшому в судові засідання не зявлялася. Про час і місце слухання справи повідомлялась належним чином. Про причину неявки суд не повідомила.

Частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні положення закріплено й в статтях1, 11 ЦПК України.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобовязана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовязки.

Оскільки відповідач та його представник затягували розгляд справи та неналежним чином користувалися процесуальними правами відповідача, то суд приходить до висновку про розгляд справи в їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання зявилася, позовні вимоги заперечувала в повному обсязі та просила суд задовольнити її зустрічну позовну заяву .

Суд, заслухавши представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази по справі вважає, що позовні вимоги за основним позовом підлягають задоволенню та позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.08.2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № DNP0GK00000050, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2отримала кредит 30000,00 дол. США, зі сплатою за користування ним відсотків 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 03.08.2021 року.

Згідно п. 4.1 Кредитного договору № DNP0GK00000050 від 03.08.2006 року, при порушенні Позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п. п. 2.2.2, 2.2.3 цього Договору, ОСОБА_4 має право нарахувати, а Позичальник зобов'язується сплатити ОСОБА_4 пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору 03 серпня 2006 рокуміж ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір поруки № DNP0GK00000050, за умовами якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов'язання у випадку неналежного виконання боржником зобов'язань за зазначеними кредитним договором відповідати перед банком нарівні з боржником як солідарні боржники (п. 4 Договору поруки).

Відповідно до п.12 Договору поруки, порука припиняється після закінчення 5 (п'яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором.

Позивач зазначив, що ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 20.07.2011 р. виникла заборгованість в розмірі 44 221,90 дол. США, що за курсом 7,98 відповідно до службового повідомлення НБУ від 20.07.2011 року складає 352890,76 грн., яка складається з: 28178,47 дол. США - заборгованість за кредитом; 8437,67 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1701,00 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 5 904,76 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Згідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитними договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконала умови кредитної угоди, допустила прострочення платежів, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача законні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Підстав для звільнення відповідача ОСОБА_2 від сплати зазначеної суми або зменшенняїї розміру судом не встановлено.

Стосовно вимог щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_3 та зустрічного позову про визнання договору поруки припиненим.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування-збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1,2 ст. 554 ЦК України).

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відтак, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором або законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Виходячи з положень ч. 4 статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарно з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Отже, строк дії поруки в Договорі поруки № DNP0GK00000050 від 03.08.2006 року чітко не визначений. Відповідно до п. 12 Договору поруки, порука припиняється після закінчення 5 (п'яти) років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором. При цьому в п. 1 Договору поруки зазначено, що термін повернення кредиту - до 03 серпня 2021 року включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має неминуче настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки. За таких обставин, порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом 6 (шести) місяців від дня настання строку виконання основного кредитного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-190цс14 від 21 січня 2015 року, а саме: пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до ч. 2 статті 1050 Цивільного кодексу України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України строку виконання основного зобов'язання, передбачений ч. 4 статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

Відповідно, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладання договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

За таких обставин, у ОСОБА_4 виникло право пред'явити вимогу до поручителя про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту починаючи з моменту пред'явлення такої вимоги до ОСОБА_2 протягом наступних шести місяців. Таку вимогу до поручителя ОСОБА_4 пред'явив одночасно з вимогою до боржника 10.06.2011 року, тобто до закінчення встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.

Отже, суд не вбачає законних підстав щодо задоволення позовних вимог за зустрічним позовом про визнання припиненим договору поруки №DNP0GK00000050 від 03.08.2006 року та підстав для звільнення відповідача ОСОБА_2 від солідарної сплати зазначеної суми заборгованості або зменшенняїї розміру судом не встановлено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України із відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі в розмірі по 910 грн. 00 коп. з кожної.

Керуючись: ст. ст. 525, 530, 553, 554, 559, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 7 11, 15, 27, 30, 60, 61, 84, 85, 88,169, 212-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (49017, АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1), ОСОБА_3 (м. Дніпропетровськ, вул. Рильського, буд.137 ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного Товариства комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № DNP0GK00000050 від 03.08.2006 року станом на 20.07.2011 року у розмірі 44221,90 дол. США, що відповідно до повідомлення НБУ від 20.07.2011 року (1 дол. США 7,98 грн.) складає 352890,76 грн. (Триста пятдесят дві тисячі вісімсот девяносто гривень 76 коп.), а саме: заборгованість за кредитом 28178,47 дол. США; заборгованість по процентам 8437,67 дол. США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 1701,00 дол. США, пеня за несвоєчасність виконання зобовязань 5904,76 дол. США.

Стягнути зОСОБА_2 (49017, АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1), ОСОБА_3 (м.Дніпропетровськ, вул. Рильського, буд.137 ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати по справі по 910 грн. з кожної.

В задоволені зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк», ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Слюсар