Рішення № 58902277, 15.06.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/2325/14-ц

(2/199/114/16)

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2016 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючий-суддя Богун О.О.

При секретарі Рибак К.О.

за участі представників позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за обєднаними в одне провадження позовними вимогами ОСОБА_5 до ОСОБА_2 де третя особа ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю та зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, де третя особа АНД РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні власністю, в обґрунтування позову посилаючись на те, що відповідно до договору дарування від 10 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі під №1365 позивачка є власником житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Берегова, 77 в м. Дніпропетровську.

Разом з нею в спірному домоволодінні зареєстрований відповідач ОСОБА_2, який був тимчасово зареєстрований зі згоди колишньої власниці будинку ОСОБА_6, доки він не придбає власне житло. На підставі договору купівлі-продажу від 27.01.2006 відповідач ОСОБА_2 є власником домоволодіння №74 по вулиці Моторна в м. Дніпропетровську.

З вересня 2012 року ОСОБА_2 у спірному домоволодінні не проживає, власних речей не має, однак добровільно знятися з реєстрації не бажає.

ОСОБА_2 не є членом сімї позивача ОСОБА_5, прав власності на спірний будинок немає, а відтак просила суд усунути їй перешкоди у користуванні належним їй на праві приватної власності житловим будинком з надвірними спорудами по вул. Берегова, 77 в м. Дніпропетровську шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: вул. Берегова, 77 в м.Дніпропетровську; усунути ОСОБА_5 перешкоди у користуванні належним їй на праві приватної власності житловим будинком з надвірними спорудами по вул. Берегова, 77 в м. Дніпропетровську шляхом зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою: вул. Берегова, 77 в м.Дніпропетровську; зобовязати Сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб АНД РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою - вул. Берегова, 77 в м.Дніпропетровську (а.с.2-5 т.1).

Не погодившись з первісним позовом відповідач ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, де третя особа начальник АНД РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод в користуванні житловим будинком розташованим по вулиці Берегова, 77 в м. Дніпропетровську та вселення. В обґрунтування позову зазначив, що з 11 лютого 1994 року він та ОСОБА_6 почали проживати разом і вести спільне господарство. Під час їх фактичного сумісного проживання, за спільно зароблені кошти, від зайняття підприємницькою діяльністю, 23.03.1995 вони придбали деревино-глиняний, не придатний для житла будинок, (застройки 1938 року) по вул. Береговій 77, м.Дніпропетровська, житлова площа якого на той час була лише - 19,1 кв. м., право власності на який за їх усною угодою було зареєстровано на відповідача ОСОБА_6 В подальшому за його кошти в період з 1994 року по 2000 рік був збудований новий будинок, який введено в експлуатацію і з цього часу вони фактично вселилися в будинок, зареєструвалися та стали в ньому проживати. Таким чином, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 вважає, що також фактично набув право власності на спірний будинок №77 по вулиці Берегова в м. Дніпропетровську, тоді як відповідачі намагаються всіма шляхами позбавити його права власності та права проживання в будинку та перешкоджають в цьому.

27 вересня 2012 року його незаконно виселили з будинку невідомі особи. За таких підстав, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просить суд усунути йому перешкоди в користуванні житловим будинком №77 по вулиці Берегова в м. Дніпропетровську та вселити його до даного будинку (а.с.150 т.1).

В судове засідання позивач за первісним позовом ОСОБА_5 не зявилася, надавши заяву щодо розгляду справи за її відсутності (а.с. 163 т.2).

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_8 надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволенні первісного позову наполягав. Просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, як безпідставного, підтримавши надані письмові заперечення на зустрічний позов (а.с.217 т.1).

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 заперечували проти первісних позовних вимог, просили у його задоволенні відмовити за обставин викладених у письмових запереченнях. Просили зустрічний позов задовольнити з підстав викладених у зустрічній позовній заяві (а.с.53 т.1).

Третя особа за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_6 в судове засідання не зявилася, надавши заяву щодо розгляду справи за її відсутності (а.с.166 т.2).

Представник третьої особи за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_6 ОСОБА_4 первісний позов підтримала та просила його задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Третя особа за первісним та зустрічним позовом Амур-Нижньодніпровський РВ у м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області свого представника в судове засідання не направили, надавши заяву щодо розгляду справи за відсутності їх представника (а.с.164, 206 т.2, а.с.1,48,73,96,110 т.3).

Суд, вислухавши представника позивача за первісним позовом ОСОБА_8, відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, допитавши свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.

Обєктом власності особи може бути, зокрема, житло житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 10 липня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі під №1365, ОСОБА_9, після зміни прізвища ОСОБА_5, є власником житлового будинку з надвірними спорудами по вул. Берегова, 77 в м. Дніпропетровську (а.с.8-9, 10-11, 13 т.1).

Разом з нею в спірному домоволодінні зареєстрований відповідач ОСОБА_2, який був тимчасово зареєстрований зі згоди колишньої власниці будинку ОСОБА_6, доки він не придбає власне житло. На підставі договору купівлі-продажу від 27.01.2006 відповідач ОСОБА_2 є власником домоволодіння №74 по вулиці Моторна в м. Дніпропетровську.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині усунення перешкод в користуванні власністю обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 втратив право користування спірним житлом.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5 про зобовязання Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб АНД РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, правонаступником якого є Амур-Нижньодніпровський районний відділ в м. Дніпропетровську Головного управління Державної Міграційної Служби України в Дніпропетровській області зняти відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 з реєстраційного обліку, суд зазначає наступне.

Амур-Нижньодніпровський районний відділ в м. Дніпропетровську Головного управління Державної Міграційної Служби України в Дніпропетровській області є у справі третьою особою. Такий процесуальний статус виключає можливість покладення на нього рішенням суду будь-яких обовязків, а тому позовні вимоги ОСОБА_5 в цій частині задоволення не підлягають.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 про усунення йому перешкод у користуванні власністю, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 була власником житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Берегова, буд. 77, на підставі договору купівлі продажу від 03.03.1995 року, а також свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради від 27.01.2012 року на підстави рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 23.01.2012 року. Наразі власником спірного житлового будинку з надвірними спорудами є ОСОБА_15 на підставі договору дарування від 10.07.2013 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_16, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У вказане домоволодіння, як член сімї власника домоволодіння 05.06.2001 року у встановленому законом порядку був вселений та зареєстрований в ньому позивач ОСОБА_2, що підтверджується довідкою квартального комітету № 002128 та відміткою в паспорті позивача. Доказів протилежного, а саме тому, що позивач вселявся у спірний будинок, як тимчасовий жилець, відповідачем ОСОБА_6 суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Оскільки позивач не є членом сімї теперішнього власника домоволодіння № 77 по вул. Береговій в м. Дніпропетровську відповідача ОСОБА_15, доказів цьому не надав, тому суд вважає, що він втратив право користування спірним будинком, а тому позовні вимоги позивача в частині вимог щодо усунення йому перешкоди в користуванні житловим приміщенням задоволенню не підлягають. При цьому суд не приймає до уваги твердження позивача щодо того, що спірний житловий будинок будувався ним та відповідачем ОСОБА_6 за спільні кошти та він брав участь в його будівництві, утриманні та оплаті комунальних послуг, оскільки рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сімєю без шлюбу, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та поділ цього майна (в тому числі спірного будинку по вул. Береговій,77 в м. Дніпропетровську) було відмовлено.

Щодо посилань ОСОБА_2 на його незаконне виселення, а саме без рішення суду, то суд також їх не бере до уваги, оскільки, як зазначав сам позивач у судовому засіданні, будинок був захоплений невідомими йому особами, які перешкоджали йому доступ до домоволодіння. Однак позивачем належними та допустимими доказами відповідно до ст. 60 ЦПК України не доведено факту його виселення саме відповідачами по справі.

Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідач ОСОБА_15 на теперішній час є власником домоволодіння № 77 по вул. Береговій в м. Дніпропетровську, будь-яких правових підстав для обмеження у здійсненні її права власності позивачем суду не наведено та не надано належних та допустимих доказів таких підстав, тому позовні вимоги позивача щодо заборони останній розпоряджатись належним їй домоволодінням також задоволенню не підлягають.

Таким чином у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 щодо усунення йому перешкод у користуванні власністю слід відмовити.

Вирішуючи відповідно до вимог ст.88 ЦПК України питання щодо розподілу судових витрат, суд приходить до висновку стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судові витрати в розмірі 243,60 грн. За зустрічним позовом судові витрати покласти на рахунок позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 де третя особа ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_5 перешкоди в користуванні будинком №77 по вулиці Береговій в місті Дніпропетровську шляхом визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком №77 по вулиці Береговій в місті Дніпропетровську.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, де третя особа АНД РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області про усунення перешкод у користуванні власністю - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 243( двісті сорок три) гривні 60 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили післязакінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий: