Рішення № 58900776, 05.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В., при секретарі Горбачовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до департаменту охорони здоров'я Київської міської ради, третя особа: Київська міська туберкульозна лікарня №2, про визнання незаконним та скасування наказу про дострокове розірвання контракту та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою департаменту охорони здоров'я Київської міської ради та за апеляційною скаргою Київської міської туберкульозної лікарні № 2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2016 року, -

встановила:

08.12.2015 року ОСОБА_1 звернулась до суд з даним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що наказ № 1235/к «Про дострокове розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1.» є незаконним та суперечить вимогам чинного законодавства.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Київської міської туберкульозної лікарні № 2 на підставі наказу виконуючого обов'язки директора Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради від 22.09.2015р. № 1235/к «Про дострокове розірвання контракту та звільнення ОСОБА_1.» незаконним.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря Київської міської туберкульозної лікарні №2 з 23.09.2016 р.

Проведено розподіл судових витрат.

Стягнуто з Департаменту охорони здоров'я Виконавчого органу Київської міської ради на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Київської міської туберкульозної лікарні №2 звернуто до негайного виконання.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі департамент охорони здоров'я Київської міської ради просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі Київська міська туберкульозна лікарня № 2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представник департаменту охорони здоров'я Київської міської ради вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник Київської міської туберкульозної лікарні № 2 вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечив.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача з роботи та розірвання з нею контакту проведено без наявності для цього правових підстав.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Встановлено, що 19.09.2013 року між Департаментом охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та головним лікарем Київської міської туберкульозної лікарні № 2 ОСОБА_1 укладено Контракт № 81 на період роботи з 19.09.2013 року по 18.09.2014 рік.

11.08.2014 року ОСОБА_1 та Департамент охорони здоров'я уклали додаткову угоду до контракту, згідно якої сторони погодили продовжити дію Контракту до 19.09.2016 року.

Відповідно до наказу виконуючого обов'язки директора Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1235/к від 22.09.2015 року, ОСОБА_1 звільнено з посади головного лікаря Київської міської туберкульозної лікарні № 2 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а контракт розірвано за порушення умов контакту.

Відповідно до п. 2.1.1., п. 2.1.9. Контракту № 81 від 19.09.2013 року керівник зобов'язується здійснювати поточне (оперативне керівництво) установою, організовувати раціональну та ефективну господарську діяльність установи у відповідності з чинним законодавством та критеріями діяльності установи, наведеним у додатку до цього контракту; забезпечити раціональне та цільове використання очолюваною установою виділених їй бюджетних коштів.

Пунктом 7.3. Контракту встановлено, що додатковими підставами розірвання цього контракту за ініціативою Департаменту є, зокрема невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом.

Підставою для розірвання контракту були висновки, викладені в аудиторському звіті Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.08.2015 № 070-5-07/38.

Зазначені висновки також були підтверджені листом Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.08.2015 № 070-4-05/1525, Актом ревізії фінансово-господарської діяльності лікарні за період з 01.09.2012 по 01.01.2015 від 06.03.2015 р. № 05-30/371 Державної фінансової інспекції в м. Києві.

Зазначеною перевіркою встановлено ряд недоліків у фінансово-господарській діяльності Київської міської туберкульозної лікарні № 2, випадки недотримання законодавства України та неефективного використання державного майна.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначила, що її звільнення проведено з порушенням вимог закону, а результати перевірки не можуть бути підставою для її звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачена така підстава припинення трудового договору як обставини, зазначені в контракті.

В пункті 2.1.1. контракту сторони погодили, що ОСОБА_1 зобов'язується здійснювати поточне (оперативне) керівництво Установою, організовувати раціональну та ефективну господарську діяльність Установи у відповідності з чинним законодавством та критеріями діяльності Установи, наведеним у додатку до цього контракту.

Згідно пункту 2.1.9. ОСОБА_1 зобов'язується забезпечити раціональне та цільове використання очолюваною Установою виділених їй коштів.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що підставою для звільнення позивача з роботи було невжиття останньою заходів по усуненню порушень, виявлених під час перевірки. Тоді як позивача було звільнено за допущення цих порушень.

За результатами Аудиторського звіту під час проведення зазначеного аудиту залученими спеціалістами Комунального підприємства «Київекспертиза» виявлені завищення вартості виконаних робіт за наданими актами форми №КБ-2в у ПАТ «ХК «Київміськбуд» на загальну суму 3 590 300 грн., або 22,28 % від вартості перевірених робіт.

Встановивши такі фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами докази у їх сукупності, колегія суддів не знаходить підстав вважати, що звільнення позивача з роботи проведено з порушенням вимог закону.

Протилежні висновки суду першої інстанції є помилковими.

Відповідно до п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду від 28 квітня 2016 року постановлено з порушенням норм матеріального права, відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1, п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу департаменту охорони здоров'я Київської міської ради та апеляційну скаргу Київської міської туберкульозної лікарні №2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до департаменту охорони здоров'я Київської міської ради, третя особа: Київська міська туберкульозна лікарня № 2, про визнання незаконним та скасування наказу про дострокове розірвання контракту та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: І.М. Білич

Н.В. Поліщук