Ухвала суду № 58900609, 06.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Поливач Л.Д.

суддів: Головачова Я.В., Вербової І.М.

при секретарі: Литвиненко Р.С.

за участю осіб:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника ПАТ«Банк Фінанси та Кредит» Борисової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до тимчасового адміністратора Акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» Чернявської Олени Степанівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Національний банк України про зобов'язання вчинити дії, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до тимчасового адміністратора АТ «Банк Фінанси та Кредит» Чернявської О.С., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Національний банк України про зобов'язання вчинити дії.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та зобов'язати суд першої інстанції прийняти до розгляду в порядку цивільного судочинства її позовну заяву, посилаючись на незаконність постановленої ухвали, порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Справа №761/793/16-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/8979/2016Головуючий у суді першої інстанції І.О.МакаренкоДоповідач у суді апеляційної інстанції: Л.Д.ПоливачОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції помилково відмовив у відкритті провадження за даною позовною заявою прийшовши до висновку, що даний позов не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. При постановленні оскаржуваної ухвали судом було невірно визначено предмет спору, оскільки нею було пред'явлено вимоги саме до банку, так як її цивільні права були порушені банком до введення в ньому

тимчасової адміністрації. Отже, на її думку, оскаржувана ухвала постановлена судом з порушенням вимог закону та підлягає скасуванню.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити з викладених підстав.

Представник ПАТ«Банк Фінанси та Кредит» Борисова О.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила суд її відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа Національний банк України явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений у відповідності до вимог закону. Колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, у відповідності до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України, оскільки неявка представника третьої особи в судове засідання не чинить перешкод в перевірці судом апеляційної інстанції законності та обґрунтованості постановленої судом ухвали.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - уповноважена особа є працівником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при цьому останній є юридичною особою публічного права, тому даний спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Так, у січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до тимчасового адміністратора АТ «Банк Фінанси та Кредит» Чернявської О.С., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Національний банк України про зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 (крім інших вимог) просить суд зобов'язати АТ «Банк Фінанси та Кредит» виплатити їй грошові кошти з депозитних рахунків. Таким чином, зі змісту позовної заяви та заявлених позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 пред'явлено позов до суду не лише до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Тимчасового адміністратора АТ «Банк Фінанси та Кредит» Чернявської О.С., а й до самого АТ «Банк Фінанси та Кредит», не дивлячись на те, що у позові банк відповідачем не зазначено.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно із положеннями ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав,

свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України(статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПКне допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий (Постанова Пленуму ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»).

Суд першої інстанції не врахував, що вимоги до банку підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, крім того, суд не перевірив чи не об'єднала ОСОБА_1 у одній позовній заяві вимоги, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства та дійшов передчасного висновку відмовивши у відкритті провадження у даній справі.

Таким чином, суд першої інстанції перевіряючи відповідність позовної заяви вимогам закону та вирішуючи питання про відкриття провадження у справі повинен був перевірити чи не об'єднані ОСОБА_1 в одній позовній заяві вимоги, які підлягають розгляду за різними видами судочинства. З урахуванням змісту заявлених позовних вимог, суд не з'ясував питання про коло відповідачів у даній справі, не встановив які саме вимоги пред'явлені до тимчасового адміністратора АТ «Банк Фінанси та Кредит» Чернявської О.С., яка є уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та яка є представником саме банку на час процедури ліквідації банку.

За таких обставин, суд повинен був залишити позовну заяву без руху, надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків, а саме зобов'язати позивача подати позовну заяву за змістом, яка буде відповідати вимогам ст. 119 ЦПК України.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує ухвалу суду першої інстанції та передає питання щодо перевірки відповідності позовної заяви вимогам закону, вирішення питання про відкриття провадження у даній справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст. 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2016 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: