Постанова № 58900468, 05.07.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"05" липня 2016 р. Справа № 906/228/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

за участю представників сторін:

позивача- Косигін С.В. (довіреність від 20.01.2016р.);

відповідача - не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Товариства з обмеже-ною відповідальністю «А Сервіс» на рішення господарського суду Житомирської області від 13.05.2016 року у справі №906/228/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А Сервіс»

с.Старий Бобрик Володарсько-Волинського р-ну Житомирської обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аеліта»

смт.Нова Борова Володарсько-Волинського р-ну Житомирської обл.

про виселення ТзОВ «Аеліта» з комплексу дорожнього сервісу,-

Представнику розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Кло-потання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарський суду Житомирської області рішенням від 13.05.2016р. у справі №906/228/16 (суддя Кудряшова Ю.В.) відмовлено у задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю «А Сервіс» (надалі в тексті ТзОВ «А Сервіс») до Товариства з обмеженою від-повідальністю «Аеліта» (надалі в тексті ТзОВ «Аеліта») про виселення останнього з комплексу дорожнього сервісу.(арк.справи 144-146).

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що для захисту права власності, яке Позивач вважає порушеним, він вже використав певний спосіб захисту і суд захистив його право, тому у даному випадку суд не вважає право Позивача порушеним. Заявленою вимогою про виселення Позивач намагається вчинити дії, які призведуть до більш ефективного виконання рі-шення суду у справі №20/5007/82/11, але такий спосіб захисту законодавством не передбачений, а тому у задоволенні позову належить відмовити.(арк.справи 145).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 13.05.2016р. у даній справі та прийняти нове, яким задоволити позов.(арк.справи 143-155).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.06.2016р. апеляційну скар-гу прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 05.07.2016р.(арк.справи 151).

01.07.2016р. на адресу апеляційного суду надійшли відзиви ТзОВ «Аеліта», в яких останнє просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. (арк.справи 162, 163).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 05.07.2016р. представник Скаржника підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання 05.07.2016р., хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку.(арк.справи 161).

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника, вивчивши матеріа-ли справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, що 14.03.2016р. ТзОВ «А Сервіс» звернулось до госпо-дарського суду Житомирської області з позовом до ТзОВ «Аеліта» про виселення останнього з комплексу дорожнього сервісу.(арк.справи 3).

З позовної заяви вбачається, що через відмову керівництва ТзОВ «Аеліта» виконувати рі-шення господарського суду Житомирської області від 04.10.2011р. у справі №20/5007/82/11, яким останнє зобовязано усунути перешкоди ТзОВ «А Сервіс» в користуванні майном шляхом звіль-нення комплексу дорожнього сервісу, який розташований за адресою: Житомирська область, Во-лодарсько-Волинського район, с.Старий Бобрик, вул.Джерельна, 1 і залишення місцевим судом 12.02.2016р. без задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання рішення у справі № 20/5007/82/11 право власності Позивача не є відновленим.

Матеріали справи також містять копію рішення господарського суду Житомирської облас-ті від 04.10.2011р. у справі №20/5007/82/11, яке залишене без змін постановою Рівненського апе-ляційного господарського суду від 23.11.2011р. і набрало законної сили.(арк.справи 113-119).

В рішенні по справі №20/5007/82/11 господарський суд Житомирської області констатував, що 15.03.2004р. ТзОВ «Аеліта»-продавець та ФОП ОСОБА_1 уклали інвести-ційний договір, відповідно до умов якого сторони зобовязались вкласти визначені договором цінності у створення комплексу дорожнього сервісу (обєкт інвестування) для подальшого його ви-користання за призначенням відповідно до умов цього договору для отримання прибутку. Обєк-том інвестування є: комплекс дорожнього сервісу, який буде створений (побудований) за адресою: с.Старий Бобрик Володарськ-Волинського району Житомирської області.

З матеріалів справи вбачається, що 15.02.2010р. між ТзОВ «Аеліта»-продавцем та ОСОБА_2М-покупцем був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передає у власність покупця всю належну продавцю частку в інвестиційній діяльності, яка здійс-нюється на підставі договору про інвестиційну діяльність від 15.03.2004р., а покупець приймає вказану частку інвестиційної діяльності та сплачує продавцю суму що передбачена цим догово-ром згідно з даним договором.

12.05.2011р. було створено Товариство з обмеженою відповідальністю «А Сервіс» керівни-ком якого є ОСОБА_1. Відповідно до протоколу №2 загальних зборів засновни-ків ТзОВ «А Сервіс» ОСОБА_1 та ОСОБА_3, як внесок до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «А Сервіс» 80/100 та 20/100 частин комплексу дорожнього сервісу.

Матеріали справи свідчать, що Товариству з обмеженою відповідальністю «А Сервіс» на пра-ві приватної власності належить комплекс дорожнього сервісу, який розташований за адресою: Житомирська область, Володарсько-Волинського район, с.Старий Бобрик, вул.Джерельна, 1, що підтверджується реєстраційним написом, зробленим державним реєстратором 12.05.2011р. у Єди-ному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Судом у справі №20/5007/82/11 встановлено, що ТзОВ «Аеліта» порушує право власності Позивача на володіння, користування та розпорядження нежитловим приміщенням, що розташова-не за адресою: с.Старий Бобрик, Володарсько-Волинського району Житомирської області по вул. Джерельна,1, а тому дійшов висновку про обґрунтованість негаторного позову і зобовязав ТзОВ «Аеліта» усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням шляхом звільнення комп-лексу дорожнього сервісу.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована, однак рішення підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є виселення з приміщення.

Статтею 8 Конституції України, кожному гарантовано право на звернення до суду для за-хисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

Розглядаючи дану скаргу, апеляційний суд приймає до уваги, що за змістом ст.15 ЦК Укра-їни, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ст.16 ЦК Ук-раїни. Такими способами, як зазначено у пунктах 3, 5 ч.2 вказаної статті, є припинення дії, яка по-рушує право та примусове виконання обовязку в натурі. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або за-коном.

Частина 2 ст.20 ГК України, яка кореспондується з положенням ст.16 ЦК України, встанов-лює, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищаються, зокре-ма, шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду, згідно з встановленою підвідом-чістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних за-коном інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобі-гання правопорушенням.

Стаття 33 ГПК України встановлює обовязок сторони довести ті обставини, на які вона по-силається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Тобто, в силу статтей 22, 33 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що по-дали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зо-бовязує його довести як наявність спірних матеріальних відносин, так і ту обставину, що саме на даного відповідача має бути покладена відповідальність за порушення матеріального права.

Між тим, Позивач як на єдину підставу звернення із позовом зазначає про невиконання ТзОВ «Аеліта» рішення у справі №20/5007/82/11.

Переглядаючи рішення у даній справі колегія суддів зауважує, що обовязковість рішень су-ду Конституція України (стаття 129) визначає як одну із засад судочинства.

Тому, прийняття судового рішення на користь особи це лише початок відновлення поруше-ного права, оскільки сам факт задоволення судом позовних вимог майнового характеру не має нас-лідком автоматичне поновлення прав особи, яке відбувається лише після виконання такого судо-вого рішення.

Судове рішення може бути виконане боржником добровільно чи у примусовому порядку, який передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невідємну складову судового роз-гляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997р., у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу («Бурдов проти Росії», «Горнсбі проти Греції»).

У своєму рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004р. Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обовязкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини переконливо свідчить про те, що невід-ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Колегія суддів приймає до уваги, що Позивачем у справах №906/228/16 та №20/5007/82/11 є ТзОВ «А Сервіс», Відповідачем ТзОВ «Аеліта». Незважаючи на різне лексичне формулювання, фактичною вимогою є звільнення ТзОВ «Аеліта» належного на праві власності ТзОВ «А Сервіс» приміщення, а підставою зайняття ТзОВ «Аеліта» комплексу дорожнього сервісу, який розташо-ваний по вул.Джерельна, 1 в с.Старий Бобрик Володарсько-Волинського району Житомирської об-ласті.

При цьому, звертаючись із позовом у даній справі про виселення ТзОВ «Аеліта» із комп-лексу дорожнього сервісу, Позивач-ТзОВ «А Сервіс» не надав жодних доказів неможливості вико-нання рішення суду, яке набрало законної сили у справі №20/ 5007/82/11.

Разом з тим, процесуальним законодавством, а саме п.2 ч.1 ст.80 ГПК України встановлено як підставу припинення провадження у справі рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК Укра-їни можливе лише за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало закон-ної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. (п.4.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстан-ції»).

При цьому, підставою позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, а не законодавчі чи інші нормативно-правові акти, на які він посилається.(Інформацій-ний лист Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009р. щодо зас-тосування норм Господарського процесуального кодексу України»).

Відтак, з огляду на наведені приписи законодавства та обставини справи, зокрема відсут-ність доказів виконання рішення у справі №20/5007/82/11 висновок суду першої інстанції, що права Позивача не є порушеними не відповідає матеріалам справи, а оскільки вимоги ТзОВ «А Сервіс» щодо фактичного звільнення ТзОВ «Аеліта» комплексу дорожнього сервісу вже розгляд-нуто господарським судом в межах справи №20/5007/82/11, а тому провадження в даній справі підлягає припиненню.

Крім того, колегія суддів зазначає, що замість спонукання до виконання судового рішення у справі №20/5007/82/11 Позивач повторно звернувся до суду за захистом свого порушеного і невід-новленого права, що не було враховано судом першої інстанції, а тому рішення підлягає скасуван-ню, а провадження у даній справі №906/228/16 належить припинити на підставі п.2 ч.2 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в су-купності доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом обґрунтованими, однак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню згідно п.4 ч.1 ст.104 ГПК України через неправильне застосування норм процесуального права, а провадження у спра-ві припиненню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 54, 80, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А Сервіс» на рішення гос-подарського суду Житомирської області від 13.05.2016 року у справі №906/228/16 залишити без задоволення.

2. Рішення суду першої інстанції скасувати. Прийняти нове судове рішення.

Провадження у справі №906/228/16 припинити.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційно-му порядку згідно з розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу №906/228/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.