Постанова № 58900377, 05.07.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р.Справа № 914/3165/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

суддівКравчук Н.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засіданняОштук Н.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2 м. Київ, №11/1-15296 від 25.03.2016 р. (вх. №01-05/1704/16 від 05.04.2016 р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2016 р.

у справі № 914/3165/15 (головуючий суддя - Сухович Ю.О., судді - Мороз Н.В., Петрашко М.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк, м. Київ

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Ю.Ком, с.Бучали, Городоцький район, Львівська область

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 представник (довіреність №632 від 21.03.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_5 представник (довіреність від 14.09.2015 р.);

ВСТАНОВИВ:

31.08.2015 р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» до ТОВ «Ю.Ком» про стягнення 4 287 742,02 грн., з яких: 1 287,67 грн., 220 628,50 дол. США; в тому числі заборгованість за комісією 1 000,00 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісій 287,67 грн.; в тому числі в дол. США: прострочена заборгованість за кредитом 129 611,77 дол. США, заборгованість за процентами 15 023,99 дол. США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту 37 803,44 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту 2 886,67 дол. США, сума нарахованого штрафу згідно п.4.4. кредитного договору 15 302,63 дол. США (Т-1, а.с.7-8).

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2016 р. у справі №914/3165/15 частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк, м. Київ (надалі Позивач) до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Ю.Ком, с.Бучали, Городоцький район, Львівська область (надалі - Відповідач) про стягнення 4 287 742,02 грн. Стягнуто з Відповідача на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» 129 611,77 дол. США простроченої заборгованості за кредитом, 15 023,99 дол. США заборгованості по процентам. Стягнуто з ТОВ «Ю.Ком» в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 61 267,70 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Позивач - ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2 м. Київ, не погодившись частково з винесеним рішенням, подав апеляційну скаргу №11/1-15296 від 25.03.2016 р. (вх. №01-05/1704/16 від 05.04.2016 р.) в якій посилається на те, що останнє в частині відмови у стягненні заборгованості по: комісії за надання кредитних коштів у сумі 500 грн., комісії за внесення змін до договору у сумі 500 грн., пені за несвоєчасну сплату зазначених комісій у сумі 287,67 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 37 803,44 дол. США, пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту у сумі 2886,67 дол. США та сумі нарахованого штрафу згідно п.4.4. кредитного договору 15 302,63 дол. США. прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме:

Скаржник вказує, що у п.4.3. Договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2009 р. про внесення змін №23 до Кредитного договору №15/06 від 11.05.2006 р. сторони домовились , що у разі несвоєчасного погашення кредиту , сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної процентної ставки , визначеної п.1.1.3. цього Договору від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання, за реквізитами та у день , вказаними кредитодавцем. При цьому , строк нарахування пені встановлюється з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми , що позичалася , на його банківський рахунок. Однак, як вказує Скаржник на даний час ТОВ «Ю.Ком» умови договору в повному обсязі не виконав. Отже вважає, що судом неправомірно застосовано строк позовної давності щодо оспорених вимог.

Щодо відмови в стягненні пені за несвоєчасне погашення кредиту у сумі 37 803,63 дол. США та пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у сумі 2 886 067 дол. США. так як вони нараховані позивачем без застосування курсу іноземної валюти до національної ,що складався в кожний з днів прострочення зобов»язання, а розрахунок пені Позивачем не подано, то Скаржник вказує, що законом не передбачено обсмежень, щодо валюти, в якій пеня має нараховуватись. Вказує Скаржник, що порушень вимог законодавства щодо стягнення пені у національній валюті не допущено. На виконання умов договору сплата пені має здійснюватися у національній валюті України і загальна сума заборгованості, яку просить стягнути ОСОБА_6, розрахована у гривнях згідно з офіційним курсом відповідної валюти.

Дані обставини Скаржник вважає підставою для часткового скасування рішення та просить прийняти нове, яким повністю задоволити позовні вимоги.

Відповідач ТОВ «Ю.Ком» у відзиві за вих. №99 від 20.04.2016 р. заперечує доводи апеляційної скарги, вказуючи на те, що ним 03.02.2016 р. по факту ознайомлення із письмовими поясненнями позивача щодо підстав та періоду нарахування комісій в сумі 1000,00 грн. та пені 287,67 грн. за несплату комісії було подано заяву про застосування строку позовної давності тривалістю у три роки. Як вважає Позивач , дана заборгованість за комісіями складається із суми комісії в розмірі 500,00 грн. нарахованої відповідно до п.3 додаткової угоди №4 від 04.10.2006 р. та комісії в розмірі 500,00 грн. , нарахованої на підставі п.5 договору про внесення змін №16 від 22.07.2008 р. До вимоги про сплату вказаних комісій застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, який збіг відповідно в 2009 та 2011 роках. Щодо пені за несплату комісій, то відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності щодо основних вимог, вважається, що позовна давність сплила і щодо додаткових вимог. Також Відповідач вказує, що ним заперечувався розмір та порядок нарахування пені , виходячи з вимог ч.6 ст. 232, п.6 ст. 231 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань». Крім цього, також вказує, що місцевим господарським судом правомірно та у відповідності до вимог цивільного законодавства відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення штрафу в сумі 15 302,63 дол. США. Відповідно до цього, рішення місцевого господарського суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2016 р. відновлено ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2016 р. у справі №914/3165/15 (Т-2, а.с.215-216).

Ухвалою суду від 06.04.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2 м. Київ, №11/1-15296 від 25.03.2016 р. (вх. №01-05/1704/16 від 05.04.2016 р.) на рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2016 р. у справі № 914/3165/15 та призначено до розгляду в судове засідання на 26.04.2016 р. в складі колегії: головуючого судді Гнатюк Г.М. та суддів Кравчук Н.М. та Якімець Г.Г. (Т-2, а.с.217-218). Пунктом 4 резолютивної частини ухвали відстрочено ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі за подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного господарського суду до дня розгляду по суті (Т-2, а.с.217-218).

На підставі розпорядження керівника апарату №162 від 25.04.2016 р. у зв»язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Якімець Г.Г. проведено автоматичну заміну складу колегії суддів у справі №914/3165/15 (Т-2, а.с.248).

Протоколом автоматичної заміни складу колегії суддів від 25.04.2016 р. склад колегії у справі №914/3165/15 визначено: головуючий суддя Гнатюк Г.Т. та судді Мирутенко О.Л. та Кравчукк Н.М. (Т-2, а.с.249).

Ухвалою суду від 26.04.2016 р. розгляд апеляційної скарги у справі №914/3165/15 відкладено на 07.06.2016 р. на 12 год. 00 хв. (в складі колегії: головуючого судді Гнатюк Г.М., суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.). Дане судове засідання ухвалено провести у режимі відео конференції у приміщенні Львівського апеляційного господарського суду. Доручено господарському суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання у справі №914/3165/15 в режимі відеоконференції (Т-2, а.с.253-254).

В подальшому, розпорядженням керівника апарату суду від 06.06.2016 р. №51 у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Гнатюк Г.М. , що може мати наслідком порушення строку розгляду апеляційної скарги призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/3165/15 (Т-2, а.с.255).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2016 р. склад колегії у справі №914/3165/15 визначено: головуючий суддя Давид Л.Л., судді Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л. (Т-2, а.с.256).

Ухвалою суду від 07.06.2016 р. (в складі колегії: головуючий суддя Давид Л.Л., суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.) розгляд справи №914/3165/15 відкладено в судове засідання на 05.07.2016 р. в зв»язку із зміною складу колегії (Т-2, а.с.258-259).

В судове засідання 05.07.2016 р. до господарського суду м. Києва з»явився представник Позивача - ОСОБА_4, а до Львівського апеляційного господарського суду представник Відповідача ОСОБА_7

Представник Позивача в судовому засіданні 05.07.2016 р. підтримала доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених в ній, а представник Відповідача заперечила з мотивів, наведених у відзиві.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення господарського суду Львівської області нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

11.05.2006 р. ВАТ Всеукраїнський ОСОБА_6 (скорочено: АТ ВАБанк, назва якого внаслідок вступу в силу Закону України Про акціонерні товариства змінена на ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк (кредитодавець/банк) та ТзОВ Ю.Ком (позичальник) укладено кредитний договір №15/06 (Т-1, а.с.9-13), згідно п.1.1. якого Кредитодавець надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі за текстом кредит, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невідємну частину договору.

До кредитного договору неодноразово вносились зміни та укладались додаткові угоди, а саме: 17.05.2006 р. укладено додаткову угоду №1 (Т-1, а.с.15); 22.05.2006 р. укладено додаткову угоду №2 (Т-1, а.с.16); 04.10.2006 р. укладено додаткову угоду №4(Т-1,а.с.17); 27.04.2007р. укладено договір про внесення змін №5 (Т-1, а.с.19); 04.05.2007р. укладено додаткову угоду №8 (Т-1, а.с.20); 10.05.2007р. укладено додаткову угоду №9 (Т-1, а.с.21); 09.08.2007р. укладено додаткову угоду №12 (Т-1,а.с.22); 19.12.2007р. укладено додаткову угоду №13 (Т-1, а.с.23); 22.07.2008 р. укладено додатковий договір про внесення змін №16(Т-1, а.с.24); 27.03.2009р. укладено договір про внесення змін №21 (Т-1, а.с.25-29); 15.06.2009р. укладено договір про внесення змін №22 (Т-1,а.с.30); 31.12.2009р. укладено додаткову угоду про внесення змін №23 (Т-1,а.с.31); 09.04.2010 р. укладено додаткові угоди про внесення змін №№24/1, 24/2, 24/3; 20.06.2011р. (Т-1,а.с.32-34) укладено договір про внесення змін №25 (Т-1, а.с.35-37); 05.07.2013р. укладено договір про внесення змін №26 (Т-1,а.с.38-39).

Вищевказаними додатковими угодами змінювались: сума ліміту кредитних коштів, строки та графік повернення кредитних коштів, розмір процентної ставки за користування кредитними коштами.

Згідно кредитного договору (враховуючи зміни та доповнення) банк надає позичальнику кредит у вигляді поновлювальної мультивалютної лінії з наступними лімітами: 421 232,42 дол. США; 173 652,49 євро; 408 242,00 грн. Строк повернення по 30.04.2014р.

Банк належним чином виконав свої зобов"язання за кредитним договором, надав позичальнику кредитні кошти в повному розмірі, однак останній не повернув їх та не сплатив проценти та комісію у вказані в договорі строки.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у зв"язку із порушенням Відповідачем умов кредитного договору, допущенням прострочень, у останнього виникла заборгованість за кредитним договором №15/06 від 11.05.2006р., що станом на 12.08.2015р. складає: 1287,00 грн.; 220 628,50 дол. США; 0,0 євро. В тому числі в гривні: заборгованість за кредитом 0,00 грн.; заборгованість за процентами 0,00 грн.; заборгованість за комісіями 1000,00 грн., пеня за несвоєчасну сплату комісій 287,67 грн. В тому числі в доларах США: строкова заборгованість за кредитом 0,0 дол. США; прострочена заборгованість за кредитом 129 611,77 дол. США; заборгованість за процентами 15 023,99 дол. США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту 37 803,44 дол. США; пеня за несплату процентів по кредиту 2 886,67 дол. США; штраф згідно п.4.4. кредитного договору в сумі 15 302,63 дол. США. Еквівалент боргу в сумі 200 628,50 дол. США по курсу НБУ 21,371550 за 1 дол. США станом на 12.08.2015р. становить 4 287 742,02 грн.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду керувалась наступним.

У відповідності до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтями 627, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено вище, сторонами укладено кредитний договір №15/06 від 11.05.2006 р. про надання кредиту у вигляді поновлювальної мультивалютної лінії з лімітами у гривні, євро та доларах США.

Згідно п.1.2. договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: для придбання обладнання по виготовленню металочерепиці, проведення реконструкції власних приміщень, поповнення обігових коштів.

Як вірно зазначає місцевий господарський суд, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Доказом наявності заборгованості у спорах, що виникають з кредитних відносин, є первинний бухгалтерський документ у формі виписки банку по рахунку Відповідача, де відображаються усі операції, які відбуваються з коштами. Крім того, такими документами можуть бути й меморіальні ордери.

Факт виплати Відповідачу кредитних коштів згідно кредитного договору підтверджується копіями виписок банку (Т-1,а.с.63-241), копіями меморіальних ордерів (Т-1,а.с.242-261) та не заперечується Відповідачем.

Згідно умов кредитного договору з врахуванням змін, внесених договором від 05.07.2013 р.№26, п.1.1.2 викладено в новій редакції, згідно якої термін користування кредитом встановлено до 30.04.2014 р. включно.

У п.2.2. кредитного договору в редакції відповідно до вищевказаних змін сторони визначили графік повернення кредиту в сумі 214 852,67 дол. США та визначили інший графік , який застосовуватиметься у випадку невиконання Позичальником в строк до 01.08.2013 р. обов»язку, передбаченого п.3.3.23 кредитного договору повернення кредиту у сумі 214 852,67 дол. США.

Обставинами справи встановлено, що Відповідач виконував свої зобов»язання за договором, частково повертав Позивачу кошти і станом на 22.06.2011 р. сума прострочки становила 0,00 грн.

Як вказує Позивач, з 05.05.2014 р. у Відповідача виникла прострочка, а саме Відповідач тіло кредиту не повернув , проценти за користування кредитом не сплатив.

Як на підставу прострочки Відповідач посилається на погіршення фінансового стану та платоспроможності внаслідок гострої економічної та політичної кризи, яка склалась через воєнні дії в державі та девальвації гривні у 2014 році по відношенню до долара США на 30% та євро на 40%.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості , такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку ,що встановлені договором.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання (ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов»язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України ,є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановлених законом.

Частинами 1 та 3 ст. 533 Цивільного кодексу України встановлено , що грошове зобв»язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти , а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов»язаннями допускається у випадках , порядку та на умовах встановлених законом.

Заборгованість Відповідача по тілу кредиту станом на 12.08.2015 р. складала 129 611,77 дол. США.

Позикодавець має право на одержання від Позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором . Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Згідно п.2.7.1 кредитного договору проценти нараховані за місяць відповідно до п.2.6. цього договору Позичальник зобов»язується сплачувати щомісяця, не пізніше 15 числа календарного місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.

Пунктом 3.3.3 кредитного договору встановлено , що Позичальник зобов»язався забезпечити повернення кредиту відповідно до умов п.п.1.1.2, 2.3. цього договору зі сплатою процентів за фактичний строк його користування та сплатою штрафних санкцій.

Як встановлено місцевим господарським судом, процента ставка за користування кредитними коштами у гривні становила: 11.05.2006р. 19,00%; з 19.11.2008р. 26,50%, з 27.03.2009р. 26,00%; у доларах США з 11.05.2006р. 13,50%, з 19.11.2008р. - 17,50%, з 27.03.2009р. - 15,50%, з 20.06.2011р. 12,00%, з 01.11.2011р. 14,00%, з 01.02.2012р. 12,00%; у євро з 11.05.2006р.-13,50%, з 19.11.2008р. 17,50%, з 17.06.2009р. 15,50%.

Заборгованість Відповідача по процентам за користування кредитом згідно поданого Позивачем розрахунку станом на 12.08.2015 р. складає 15 023,99 дол. США.

У відповідності до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, що кореспондується нормам ст. 193 Господарського кодексу України зобв»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи факт надання Позивачем кредиту Відповідачу та факт несвоєчасного виконання умов кредитного договору останнім, місцевим господарським судом правомірно зроблено висновок про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 129 611,77 дол. США та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 15 023,99 дол. США. Сторонами рішення в даній частині не оскаржено.

Поряд з цим, Позивач просить стягнути з Відповідача 1000, 00 грн. комісії та 287,67 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії.

Як вказує Позивач комісія на загальну суму 1000,00 грн. нарахована на підставі п.3 додаткової угоди №4 від 04.10.ю2006 р. до кредитного договору, згідно якої позичальник зобов»язаний сплатити на користь кредитодавця комісію в сумі 500,00 грн. та на підставі п.5 договору про внесення змін №16 від 22.07.2008 р. до кредитного договору, згідно якої Позичальник сплачує кредитодавцю комісію в сумі 500 ,00 грн. Згідно розрахунку позовних вимог комісія в сумі 500,00 грн. за надання кредитних коштів нарахована Позивачем 04.10.2006 р., комісія в сумі 500,00 грн. за внесення змін до договору нарахована 22.07.2008 р.

Враховуючи наведене, Відповідачем 03.02.2016 р. подано заяву про застосування строку позовної давності в три роки щодо вимоги Позивача про стягнення суми комісії 500 грн. за внесення змін до кредитного договору у 2006 році та 500 грн. комісії за внесення змін до кредитного договору у 2008р. оскільки строк позовної давності по них сплив відповідно у 2009 році та у 2011 році (Т-2, а.с.188).

У відповідності до вимог ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня , коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу , яка його порушила.

Відтак, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується, що згідно ч.4 ст.264 Цивільного кодексу України слід застосувати строки позовної давності, оскільки комісія в сумі 500,00 грн. за надання кредитних коштів нарахована 04.10.2006 р., комісія в сумі 500,00 грн. за внесення змін до договору нарахована 22.07.2008 р. Отже, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що загальний строк позовної давності по цій вимозі сплив у 2009 році та у 2011 році, а тому правомірно відмовлено в позові в цій частині.

У відповідності до вимог ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно тощо).

Враховуючи наведену норму законодавства, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про відмову в задоволенні позову, щодо стягнення пені в сумі 287,67 грн. за несвоєчасну сплату комісії по кредиту.

Крім, вищенаведених позовних вимог Позивач також просить стягнути з Відповідача пеню в сумі 37 803,44 дол. США за несвоєчасне погашення кредиту та пеню в сумі 2886,67 дол. США за несвоєчасну сплату процентів за кредитом.

У відповідності до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України, що кореспондується норма ст.230 Господарського кодексу України, встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов»язанняза кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Згідно п.4.3. кредитного договору, у разі не своєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, Позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п.1.1.3. цього договору, за кожний день прострочення виконання, за реквізитами, вказаними кредитодавцем.

Як вже зазначалося вище ст. 192 Цивільного кодексу України встановлено, що законним платіжним засобом, обов»язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов»язання має бути виконане у гривнях.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні. Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду України №3-29гс15 від 01.04.2015 р.

Як вбачається з обставин справи, Позивачем заявлено позовні вимог про стягнення пені в іноземній валюті і розрахунок визначається в доларах США з порушенням методики її розрахунку, а саме без конвертування суми заборгованості за офіційним курсом НБУ за кожен день прострочки в гривню ,до якої застосовується подвійна облікова ставка НБУ. В матеріалах справи відсутній розрахунок пені в гривні.

Крім цього, Позивачем порушено порядок нарахування пені, який визначений положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Відтак, враховуючи наведене, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 37 803,44дол. США за несвоєчасне погашення кредиту та пні в сумі 2886,67 дол. США за несвоєчасну сплату процентів за кредитом.

Поряд з цим, Позивач також просить стягнути з Відповідача штраф у сумі 15 302,63 дол. США, за порушення п.4.4. кредитного договору.

Згідно п.4.4. кредитного договору у редакції згідно змін внесених додатковою угодою про внесення змін №23 від 31.12.2009 р. встановлено, що у разі порушення Позичальником вимог п.п.3.3.3, 3.3.5, 3.3.21 цього Договору , Позичальник зобов»язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5 (п»ять) процентів від суми кредиту, визначеної в п.1.1.1 цього договору, за кожний випадок порушення за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

Відповідно до п.3.3.3 кредитного договору (у редакції згідно змін, внесених додатковою угодою про внесення змін №21 від 27.03.2009р.) позичальник зобов"язаний повернути кредит відповідно до умов п.п.1.1.2, 2.2. цього договору зі сплатою процентів за фактичний строк користування та сплатою штрафних санкцій при порушенні умов договору.

Пунктом 1.1.1. кредитного договору (у редакції згідно змін, внесених додатковою угодою про внесення змін №23 від 20.06.2011р.) зазначено, що кредит надається в сумі 306 052,67 доларів США. Термін користування кредитом встановлено до 30.04.2014р. включно, згідно умов п.1.1.2 кредитного договору (у редакції згідно змін, внесених додатковою угодою про внесення змін №26 від 05.07.2013р.).

У зв"язку з порушенням відповідачем кінцевого терміну повернення кредиту, Позивачем застосовано штраф у розмірі 5 (п"ять) процентів від суми кредиту (306 052,67 доларів США).

Термін користування кредитом встановлено до 30.04.2014 р., відтак з 01.05.2014 р. почалось порушення прав Позивача, у зв»язку з чим такий мав право нарахувати Відповідачу штраф за порушення терміну користування кредитом.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, згідно положень ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відтак, право на нарахування штрафу за порушення Відповідачем терміну користування кредитом виникло у Позивача з 01.05.2014 р., однак враховуючи положення п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, з вимогою про стягнення штрафу Позивач мав право звернутись в межах позовної давності у період з 01.05.2014 р. по 01.05.2015 р. Враховуючи, що позов подано Позивачем до поштового відділення зв"язку 31.08.2015р., ним пропущено строк позовної давності по пред"явленню позовної вимоги щодо стягнення з Відповідача штрафу в сумі 15 302,63 дол. США.

Відтак, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 15 302,63 дол. США по строку позовної давності, яка заявлена Відповідачем у заяві за вх. № 4417/16 від 03.02.2016 р.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33, 34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2016 р. у справі №914/3165/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк ОСОБА_2 м. Київ, №11/1-15296 від 25.03.2016 р. без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 08.07.2016 р.

Головуючий суддяДавид Л.Л.

СуддіКравчук Н.М.

ОСОБА_1