Постанова № 58900330, 29.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 34/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 29.06.2016 року

розглянувши апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту «Укрзалізничпостач» на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016 року

за заявою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання наказу від 27.10.2015 № 34/16

у справі № 34/16 (головуючий суддя Сташків Р.Б.,

судді Грєхова О.А., Паламар П.І.)

за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»

до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення

залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору

товариство з обмеженою відповідальністю «Усмарь»

про стягнення 64 808 287,30 грн.,

та за зустрічним позовом державного підприємства матеріально-технічного

забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

до 1) публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»

2) товариства з обмеженою відповідальністю «Усмарь»

про визнання договору застави майнових прав недійсним

за участю прокуратури міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2016 року по справі 34/16 заяву відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено.

Замінено відповідача у справі №34/16, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (ідентифікаційний код 19014832), на його процесуального правонаступника - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815).

Замінено стягувача у виконавчому провадженні № 49357355 з виконання наказу від 27.10.2015 господарського суду міста Києва у справі № 34/16, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (ідентифікаційний код 19014832), на його правонаступника - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" та Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016 року по справі № 34/16 скасувати та в задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про заміну боржника у виконавчому провадженні відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2016 року прийнято апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" до спільного провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Синиця О.Ф., Шапран В.В. та призначено до розгляду .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2016 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016 року передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року прийнято апеляційні скарги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі № 34/16 до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції 14.06.2016 року, 29.06.2016 року представник Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту «Укрзалізничпостач» та у судовому засіданні 29.06.2016 року представник публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» надали суду свої пояснення по справі в яких, підтримали доводи викладені в апеляційних скаргах та просили суд апеляційні скарги задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016 року по справі № 34/16 скасувати та прийняти нове рішення по справі яким, відмовити у задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання наказу від 27.10.2015 № 34/16.

Представники відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» у судових засіданнях суду апеляційної інстанції 14.06.2016 року та 29.06.2016 року також надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, заперечили проти задоволення апеляційних скарг. Представники вважають, що судом першої інстанції було винесено ухвалу яка є обґрунтованою, законною та такою що прийнята без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просили відмовити у задоволенні скарг, а ухвалу суду залишити без змін.

Прокурор у судовому засіданні 29.06.2016 року надав суду свої пояснення по справі в яких, у вирішенні даної справи покладається на розсуд суду.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю «Усмарь» у судові засідання суду апеляційної інстанції 14.06.2016 року та 29.06.2016 року не з'явились, хоча про день та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Проте, конверт з ухвалою суду про призначення справи до розгляду, що направлявся ТОВ «Усмарь» повернувся без вручення адресату з відміткою поштового відділення, що адресат відсутній.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з абз. 1 п. 3.9.2 вищезазначеної постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представників сторін, що з'явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ТОВ «Усмарь» про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином, участь представників третьої особи у судовому засіданні 29.06.2016 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, та строк розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням сторін по справі, вже продовжувався.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно з нормами статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.05.2012 року по справі № 34/16, що залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 року первісні позовні вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» до ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про стягнення 64808287,30 грн. - задоволено частково. Стягнуто з ДП матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 49058287,30 грн. - боргу. Також, стягнуто судові витрати. В решті первісного позову відмовлено. В задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.

На виконання рішення суду першої інстанції, 27.10.2015 року було видано судовий наказ № 34/16. Постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 49357355 від 12.11.2015 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва № 34/16. Постановою державного виконавця від 08.12.2015 року накладено арешт на кошти боржника у межах суми 54 011 128,75 грн.

У грудні 2015 року відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання наказу від 27.10.2015 у справі № 34/16, а саме про заміну боржника - Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», на його правонаступника - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», оскільки ПАТ «Українська залізниця» було утворено шляхом злиття низки підприємств, до яких увійшов і нинішній боржник - ДП «Укрзалізничпостач».

Заперечуючи проти задоволення вказаної заяви ДП «Укрзалізничпостач» та ПАТ «Українська залізниця» зазначили, що на даний час правонаступництво ще не відбулось, оскільки відповідного запису до ЄДРЮО та ФОП ще не внесено, тому у розумінні ст. 104 ЦК України та ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» ПАТ «Українська залізниця» ще не правонаступник ДП «Укрзалізничпостач».

Так, як зазначалося вище, ухвалою господарського суду міста Києва від 27.04.2016 року по справі 34/16 заяву відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено.

Задовольняючи заяву державної виконавчої служи про заміну боржника у виконавчому провадженні місцевий господарський суд виходив з того, що Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» урегульований особливий порядок утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Так, господарський суд міста Києва вказав, що оскільки, у відповідності до статуту (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735) ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, та пунктом 1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 30.11.2015 № 512-Ц/од «Про деякі питання щодо реорганізації підприємств, установ залізничного транспорту» визначено, що датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) і підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200, є 30.11.2015 року, то, на переконання суду ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», а тому, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заяви про заміну сторони її правонаступником.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується, що у відповідності до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" ПАТ «Українська залізниця» є правонаступником Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач». Однак, на переконання колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо заміни відповідача у справі №34/16, Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (ідентифікаційний код 19014832), на його процесуального правонаступника - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815) є передчасним.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Держаної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

Додатком 1 до вказаної вище постанови визначено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", в тому числі і боржник - Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач".

Даною Постановою Кабінету Міністрів України було установлено, що статутний капітал Товариства формується шляхом внесення до нього: майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1.

Підпунктом 4 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 постановлено Міністерству інфраструктури до 31 грудня 2015 вжити заходи для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку № 1.

Наказом № 154 від 14.07.2014 "Про утворення комісії з реорганізації "Державного підприємства "Укрзалізничпостач" утворено комісію з реорганізації Державного підприємства "Укрзалізничпостач". Відповідно до пункту 2.8 цього наказу комісії з реорганізації Державного підприємства "Укрзалізничпостач" необхідно вжити заходів щодо виключення підприємства є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та в тижневий строк з дня такого виключення надати до Департаменту державної власності Міністерства інфраструктури копію відповідної довідки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2015 № 815 затверджено склад правління Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.11.2015 № 1239-р затверджено склад наглядової ради та ревізійної комісії.

Встановлено, що 21.10.2015 здійснена державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", номер запису: 1 070 134 0000 0 60039.

Статтею 25 ГПК України визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення.

Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Діюча редакція вказаної статті передбачає підстави процесуального правонаступництва: смерть або оголошення фізичної особи померлою; припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення); заміна кредитора чи боржника в зобов'язанні;

інші випадки заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір. Таким чином, перелік підстав заміни особи правонаступником не є вичерпним. Інші підстави заміни особи її правонаступником можуть бути пов'язані із змінами суб'єктного складу матеріальних правовідносин, з приводу яких виник спір.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення).

Статтею 59 ГК України визначено, що реорганізація може проводитися шляхом: злиття; приєднання; поділу; перетворення.

У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

Розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво. За універсальним правонаступництвом має місце перехід усієї сукупності прав та обов'язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов'язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов'язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні. Універсальне правонаступництво має місце у випадках припинення юридичної особи.

Важливим є правильне визначення моменту переходу прав до правонаступника юридичної особи. Відповідно до ст. 107 ЦК України після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника. Отже, моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до норм цієї статті злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Як вбачається із залученого до матеріалів справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що перевірено судом апеляційної інстанції Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", як на час розгляду справи у суді першої інстанції, так і на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції перебуває в стані припинення, за рішенням засновників.

Відомості щодо припинення Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що як заявником так і стягувачем не було надано суду доказів того що комісія з припинення Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" завершила роботу з ліквідації підприємства, та комісією складались передавальні акти і що боржник виключений з ЄДРПОУ. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд не спростував та не надав належної правової оцінки зазначеному. В своїй ухвалі суд не вказав з якого моменту відбувся перехід прав і обов'язків до правонаступника юридичної особи, а обмежився лише висновком про те, що публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Укрзалізничпостач" у зв'язку з чим передчасно та помилково здійснив заміну відповідача у справі №34/16, Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», на його процесуального правонаступника - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».

На переконання колегії суддів моментом переходу прав і обов'язків до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції Закону станом на 21.10.2015 - момент державної реєстрації юридичної особи ПАТ «Укрзалізниця»), тобто запису про припинення юридичної особи.

У відповідності до законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи - попередника з ЄДР.

Тому сама по собі вказівка в Законі та постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 та Статуті і відомостях в ЄДР про те, що ПАТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх прав і обов'язків в тому числі Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», не означає автоматичного правонаступництва без припинення юридичної особи цього підприємства.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що таку ж правову позицію також висловив Вищий господарський суд України у своїй постанові від 15.12.2015 у даній справі при перегляді рішень суду щодо стягнення основної суми боргу, недопустивши правонаступництва без надання первинних передавальних документів та без виключення підприємства з єдиного державного реєстру.

Крім того, у відповідності до роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/334 від 12.09.1996 року підприємство вважається реорганізованим з моменту виключення його з державного реєстру України (господарське товариство - з моменту внесення запису про припинення його діяльності до державного реєстру). Правонаступник повинен довести факт правонаступництва, подавши, зокрема, документи, які підтверджують припинення існування реорганізованого підприємства і створення у зв'язку з цим нового (або нових).

Як зазначалося вище, ані на час розгляду справи у суді першої інстанції, ані на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ДП «Укрзалізничпостач» не виключено з ЄДР як юридичну особу.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що стаття 25 ГПК України та ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», на які посилається заявник в своїй заяві, не встановлюють підстав для правонаступництва, а лише передбачають механізм його реалізації, і мають застосовуватися разом із ст. 104 Цивільного кодексу.

Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема у своїх постановах від 08.06.2016 року по справі № 910/20849/14, від 23.02.2016 року по справі № 905/2470/15, від 07.06.2016 року по справі № 910/24774/15, від 31.05.2016 року по справі № 908/3995/15 від 06.06.2012 року по справі № 5015/4612/11.

До того ж, в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції від 27.04.2016 року в третьому абзаці резолютивної частини, місцевим господарським судом допущено описку щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні, тоді як відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ставилося питання про заміну боржника - Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач».

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

За наведених обставин, оскільки господарським судом міста Києва передчасно та помилково прийнято ухвалу від 27.04.2016 року у справі № 34/16 про задоволення заяви відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання наказу від 27.10.2015 № 34/16, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню. У задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання наказу від 27.10.2015 № 34/16 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 25, 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016 року по справі № 34/16 задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту «Укрзалізничпостач» на ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016 року по справі № 34/16 задовольнити.

3. Ухвалу господарського суду міста Києва від 27.04.2016 року по справі № 34/16 скасувати.

4. У задоволенні заяви відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання наказу від 27.10.2015 № 34/16 - відмовити.

5. Матеріали справи № 34/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров