Постанова № 58900311, 11.07.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2016 року Справа № 904/7670/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Крицькій Я.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №525/03 від 07.06.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 26.10.2015 року,

від третьої особи: не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 року у справі №904/7670/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка", м. Дніпропетровськ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківський арматурний завод", м. Івано-Франківськ

про стягнення 345 200 099,49 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківський арматурний завод", м. Івано-Франківськ

про визнання договору поруки № 4 від 30.04.2013 року припиненим

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка" заборгованість за генеральним договором кредитної лінії № 2298 від 12.05.2006 року у сумі 345 200 099,49 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом - 166 524 076,47 грн.;

- заборгованість за процентами - 27 690 522,54 грн.;

- пеня/неустойка за прострочення сплати кредиту - 50 855 195,422 грн.;

- пеня/неустойка за прострочення сплати кредиту - 112 644,46 дол. США (що по курсу НБУ за 30.07.2015 - 2203,9591 грн./дол. США) становить - 2 482 637,83 грн.;

- пеня/неустойка за прострочення сплати процентів - 3 730 712,74 грн.;

- пеня/неустойка за прострочення сплати процентів - 5 486,20 дол. США (що по курсу НБУ за 30.07.2015 - 2203,9591 грн./дол. США) становить - 120 913,60 грн.;

- відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України) - 3 211 852,56 грн.;

відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України) - 23 626,16 дол. США (що по курсу НБУ за 30.07.2015 - 2203,9591 грн./дол. США) становить - 520 710,90 грн.;

- сума індексації простроченої заборгованості - 73 321 069,83 грн.;

- штраф за порушення вимог кредитного договору - 20 000,00 грн.;

- штраф за порушення вимог п. 5.1. іпотечних договорів - 5 016 722,28 грн.;

- штраф за порушення вимог п. 5.2. іпотечних договорів - 5 016 722,28 грн.;

- штраф за порушення вимог п. 3.1.4. договорів застави - 6 688 963,04 грн.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської від 05.01.2016 року прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка", в якій з урахуванням заяви від 29.01.2016 року про зміну предмета позову, просить визнати припиненим договір поруки № 4 від 30.04.2013 року, укладений між ним та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 року у справі №904/7670/15 (головуючий суддя Колісник І.І., судді Ліпинський О.В., Рудовська І.А.):

- у задоволенні первісного позову відмовлено повністю;

- зустрічний позов задоволено повністю: визнано припиненим договір поруки №4 від 30.04.2013 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка";

- стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка" судовий збір у сумі 1 218,00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач звернувся з вимогою № 951/015 від 25.11.2014 року про сплату простроченої заборгованості у сумі 11 352 000,00 грн., що виникла за період з 30.01.2014 року по 29.10.2014 року та прострочених процентів у сумі 857 516,25 грн., нарахованих за користування кредитом з 30.04.2014 року по 30.10.2014 року, протягом 30 календарних днів після отримання цієї вимоги. Оскільки вказану вимогу отримано 01.12.2014 року, строк виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором настав 01.01.2015 року, тобто на тридцять перший календарний день після направлення позичальнику такої вимоги.

Місцевим господарським судом встановлено, що строк дії поруки договором поруки №4 від 30.04.2013 року не встановлений. У звязку з чим шестимісячний строк, протягом якого діяла порука відповідача та протягом якого позивач мав змогу звернутися до нього з позовом, закінчився 01.07.2015 року.

Звернення позивача з позовом до суду мало місце 20.08.2015 року, тобто поза межами строку дії поруки, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову до відповідача.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що зустрічна позовна вимога про визнання припиненим договору поруки № 4 від 30.04.2013 року є законною і обґрунтованою, у звязку з чим позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають. Відсутність правових підстав для задоволення позову унеможливлює задоволення поданої позивачем за первісним позовом заяви про забезпечення позову.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 року у справі №904/7670/15;

- прийняти нове рішення у справі №904/7670/154, яким первісний позов Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про стягнення 345 200 099,49 грн. задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка" про визнання договору поруки №4 від 30.04.2013 року припиненим відмовити повністю;

- судові витрати по справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка".

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач у вимозі № 951/015 від 25.11.2014 року не змінив строк виконання зобовязання за генеральним договором кредитної лінії №2298 від 12.05.2006 року та не вимагав від боржника (третьої особи) достроково виконати зобовязання за кредитним договором в повному обсязі, а лише вимагав погасити прострочену заборгованість. Позивач зазначає, що з вимогою (позовною заявою) про дострокове повернення заборгованості за генеральним договором кредитної лінії №2298 від 12.05.2006 року звернувся у серпні 2015 року, що підтверджується ухвалою господарського суду Івано-Франківської області про порушення провадження у справі №909/690/15 від 28.08.2015 року. У звязку з чим позивач вважає, що звернувся до відповідача (поручителя) в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України. Правомірність звернення до відповідача із вимогами про стягнення всієї суми заборгованості підтверджується також постановами Київського апеляційного господарського суду у справах №910/22610/15 та №910/22611/15.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 року у справі №904/7670/15 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд справи призначений у судове засідання на 29.06.2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року розгляд справи був відкладений з 29.06.2016 року на 11.07.2016 року, доручено господарському суду міста Києва забезпечити проведення відеоконференції за участю представників Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка", Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" з Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.07.2016 року, представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

09.06.2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.07.2016 року, представник відповідача підтримав заперечення на апеляційну скаргу викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

11.07.2016 року від Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" надійшов (електронною поштою) відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківський арматурний завод" зазначає, що вимога позивача №951 від 25.11.2014 року є вимогою про дострокове повернення кредиту, оскільки підставою її направлення є саме пункти 5.1 та 5.2 кредитного договору, які регулюють підстави та порядок дострокового повернення кредиту, у звязку з чим позивачем пропущений шестимісячний строк на звернення з позовом до поручителя. Третя особа звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що навіть якщо допустити, що вимога позивача від 25.11.2014 року не є вимогою про повне погашення заборгованості, то з огляду на встановлений строк повернення кредиту (29.04.2019 року) у позивача відсутні підстави щодо звернення з позовом про стягнення всієї суми боргу.

У судове засідання, яке відбулося 11.07.2016 року, представник третьої особи не з'явився ні до господарського суду міста Києва для участі в режимі відеконференції, ні безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У судовому засіданні, яке відбулося 11.07.2016 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 12.05.2006 року між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк", яке в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" (надалі - Банк, Кредитор, Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод", яке в подальшому змінило назву на Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківський арматурний завод" (далі - Позичальник, Третя особа) був укладений генеральний договір кредитної лінії №2298.

У зв'язку з реструктуризацією заборгованості 30.04.2013 року між сторонами зазначеного договору була укладена додаткова угода № 31 згідно з якою генеральний договір кредитної лінії №2298 від 12.05.2006 року викладено у новій редакції (далі - Кредитний договір, Договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору банк у межах ліміту, на засадах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання надає позичальнику кредит на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надається банком позичальнику у вигляді невідновлювальної кредитної лінії. Загальний ліміт кредитної лінії на дату здійснення реструктуризації дорівнює:

- гривневому еквіваленту за курсом, що складається на міжбанківському валютному ринку України (далі - МВРУ) на дату виконання зобов'язань ПАТ "ІФАЗ", як поручителя на підставі договору поруки за зобов'язаннями ПрАТ "Інтеко", які виникли на підставі генерального кредитного договору № 4107 від 20.03.2008 року, а саме: гривневий еквівалент 7 586 688,71 доларів США (заборгованість за кредитом та процентам);

- плюс гривневому еквіваленту за курсом, що складеться на МВРУ на дату погашення суми заборгованості за генеральним кредитним договором № 3516 від 05.06.2007 року, а саме: гривневий еквівалент 8 648 943,10 доларів США (заборгованість за кредитом та процентами);

- плюс гривнева заборгованість за договором № 2298 від 12.05.2006 року на дату здійснення реструктуризації, яка складає 445 954,06 грн. (заборгованість за кредитом);

- плюс подвійний ліміт гривневого еквіваленту суми заборгованості за договором №2298 від 12.05.2006 року (заборгованість за кредитом) за курсом, що складається на МВРУ на дату здійснення реструктуризації, а саме: гривневий еквівалент 3 930 897,32 доларів США;

- плюс гривневий еквівалент суми заборгованості за договором № 2298 від 12.05.2006 року (проценти за кредитом) за курсом, що складеться на МВРУ на дату здійснення реструктуризації, а саме гривневий еквівалент 890 482,89 доларів США;

- плюс заборгованість за комісіями за генеральними кредитними договорами № 4107 від 20.03.2008 року, № 3516 від 05.06.2007 року і договором № 2298 від 12.05.2006 року, а саме: 11 181 881,03 грн.

За змістом останнього абзацу цього пункту кредитного договору загальна сума ліміту кредиту на кінець дня проведення реструктуризації становитиме 167 224 076,47 грн.

Відповідно до пункту 1.3 договору строк користування (термін повернення) кредитом - до 29.04.2019 року включно.

Позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі у строки, порядку та на умовах, визначених цим договором. не пізніше строку, зазначеного у пункті 1.3 цього договору та відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток 2).

Пунктом 1.4 кредитного договору встановлено, що процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить: на строк з 30.04.2013 року по 29.04.2015 року включно - 0,1% річних у гривнях; з 30.04.2015 року по 29.04.2017 року включно - 6% річних у гривнях; з 30.04.2017 року по 29.04.2019 року включно - 12% річних у гривнях.

При цьому сторони погодилися, що у разі непогашення позичальником кредиту (у тому числі траншу) у строк, визначений пунктом 1.3 цього договору, починаючи з наступного календарного дня за датою, вказаною у пункті 1.3 цього договору (з урахуванням строків графіку погашення заборгованості (додаток № 2), нарахування процентів за простроченою частиною кредиту здійснюється за фіксованою процентною ставкою в розмірі, який визначається в залежності від періоду, за який нараховується така процентна ставка, а саме:

- у період, зазначений в абзаці першому пункту 1.4 договору, в якому діє процентна ставка у розмірі 0,1% річних у гривнях - фіксована процентна ставка на прострочену заборгованість нараховується за процентною ставкою 25,1% річних;

- у період, зазначений в абзаці першому пункту 1.4 договору, в якому діє процентна ставка у розмірі 6% річних у гривнях - фіксована процентна ставка на прострочену заборгованість нараховується за процентною ставкою 31% річних;

- у період, зазначений в абзаці першому пункту 1.4 договору, в якому діє процентна ставка у розмірі 12% річних у гривнях - фіксована процентна ставка на прострочену заборгованість нараховується за процентною ставкою 37% річних.

За пунктом 1.5 кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: реструктуризація заборгованості за генеральним договором кредитної лінії № 2298 від 12.05.2006 року; генеральним кредитним договором № 3516 від 05.06.2007 року, укладеним з позичальником та за генеральним кредитним договором № 4107 від 20.03.2008 року, укладеним із ПрАТ "Інтеко".

Пунктом 2.7 договору встановлено, що моментом (днем) надання кредиту (траншу) банком позичальнику вважається день перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок, зазначений у пункті 2.1 цього договору на підставі заяви позичальника.

Моментом (днем) надання кредиту (траншу) банком позичальнику вважається день перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок, зазначений у пункті 2.1 цього договору на підставі заяви позичальника (пункт 2.7 договору).

Повернення кредиту відбувається шляхом здійснення платежу на рахунок для погашення заборгованості за кредитом, відкритий банком позичальнику згідно з пунктом 2.12 цього договору, не пізніше строків, у сумах та у порядку, передбаченими графіком (додаток 2), встановлених пунктом 1.2 цього договору та не пізніше строку, зазначеного у пункті 1.3 цього договору (пункт 2.8 договору).

Позичальник зобов'язаний сплатити банку проценти за користування кредитом, які розраховуються на основі процентної ставки, що вказана в пункті 1.4 цього договору. Проценти нараховуються у валюті кредиту, вказаної у пункті 1.2 цього договору, на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом.

При розрахунку процентів враховується день надання кредиту і не враховується день повернення кредиту.

Для розрахунку процентів використовується фактична кількість днів у місяці та році (пункт 2.9 договору).

Згідно з пунктом 2.10 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щомісяця. При цьому:

а) перше нарахування процентів за користування кредитом банк здійснює за період з дня надання кредиту по передостанній робочий день включно місяця, в якому надано кредит;

б) у подальшому проценти нараховуються за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день, включно, поточного місяця;

в) при повному погашенні кредиту (у тому числі достроковому) - з останнього робочого дня попереднього місяця до дня погашення (не включно).

У місяцях, на які припадає останній день податкового (звітного) кварталу, проценти нараховуються по останній день такого місяця включно.

Відповідно до пункту 2.11 договору проценти позичальник сплачує щомісяця до 7 числа місяця, наступного за місяцем, у якому нараховані проценти, а також у день повернення (у тому числі дострокового) заборгованості за кредитом у повному обсязі.

Пунктом 2.13 договору передбачено, що моментом (днем) повернення суми кредиту, його частини, процентів, неустойки (пені, штрафів) та інших платежів, визначених цим договором, вважається день зарахування на відповідні рахунки банку кредиту відповідно до пунктів 2.12 та 2.14 цього договору.

Якщо цей день не є операційним банківським днем, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного операційного банківського дня. При цьому проценти за кредитом нараховуються та сплачуються також і за період від дня, що не є операційним банківським до наступного операційного банківського дня.

Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 договору сторони встановили право банку вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором у випадках, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 6.1 договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом та/або комісій, інших грошових зобов'язань позичальника банк має право нараховувати позичальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який здійснюється нарахування пені, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Для розрахунку пені використовується фактична кількість днів у місяці та році.

Цей договір набуває чинності з дати його укладення та діє до повного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором (пункт 7.1 договору).

Виконання зобов'язань за кредитним договором було забезпечено позичальником укладеними ним із позивачем за первісним позовом у цій справі наступними договорами:

- договором іпотеки від 18.05.2006 року (із змінами і доповненнями), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом і зареєстрованим у реєстрі за № 1418;

- договором іпотеки від 13.04.2013 року (із змінами і доповненнями), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом і зареєстрованим у реєстрі за № 534;

- договором іпотеки від 27.06.2006 року (із змінами і доповненнями), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом і зареєстрованим у реєстрі за № Д289;

- договором застави від 13.04.2013 року (предмет застави - основні засоби), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим у реєстрі за № 521;

- договором застави від 13.04.2013 року (предмет застави - сировина та матеріали, готова продукція), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим у реєстрі за № 522;

- договором застави від 13.04.2013 року (предмет застави - готова продукція), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим у реєстрі за № 523);

- договором застави від 13.04.2013 року (предмет застави - транспортні засоби), нотаріально посвідченим приватним нотаріусом та зареєстрованим у реєстрі за № 525.

За змістом пунктів 5.1 договорів іпотеки іпотекодавець (ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод") зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на увесь період строку дії цих договорів.

За невиконання чи неналежне виконання будь-яких зобов'язань, передбачених пунктами 5.1 договорів іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця сплати штрафу у розмірі 0,5% від суми одержаного кредиту, але не менше 500 грн.

За змістом пунктів 5.2 договорів іпотеки на вимогу іпотекодержателя іпотекодавець (ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод") зобов'язаний за власний рахунок проводити незалежну оцінку майна, що надається в іпотеку за цим договором, але не рідше одного разу в рік згідно з вимогами законодавства та надавати іпотекодержателю оригінали або нотаріально засвідчені копії звіту про оцінку та документів, що підтверджують повноваження оцінювача.

За невиконання чи неналежне виконання будь-яких зобов'язань, передбачених пунктами 5.2 договорів іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця сплати штрафу у розмірі 0,5% від суми одержаного кредиту, але не менше 1000 грн.

Згідно з пунктами 11.4 договорів іпотеки ці договори діють до повного виконання зобов'язань за ними та основного зобов'язання за кредитним договором.

За змістом підпунктів 3.1.4 договорів застави за реєстровими №№ 521, 525 та підпункту 4.2.1 договору застави за реєстровим № 523 заставодавець (ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод") зобов'язується протягом десяти календарних днів з моменту укладення цих договорів застрахувати предмет застави на його повну вартість, але не меншу за узгоджену сторонами і зафіксовану у пункті 1.2.2 цих договорів на увесь строк їхньої дії.

За невиконання чи неналежне виконання даного пункту договорів заставодержатель має право вимагати від заставодавця сплати штрафу у розмірі 5% від суми одержаного кредиту, але не менше 500 грн.

У порядку забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором 30.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка" (надалі Поручитель) було укладено договір поруки № 4 (далі - договір поруки), відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання боргових зобов'язань боржника.

Згідно з пунктом 1.2 договору порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником (у тому числі повного виконання) кожного і всіх його боргових зобов'язань у розмірі, валюті, строки та порядку, встановленому кредитним договором.

За змістом пункту 1.2 договору поруки забезпечені вимоги кредитора щодо:

- повернення суми кредиту, наданого боржнику згідно з кредитним договором;

- сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором;

- сплати пені, штрафу, неустойки у випадку невиконання та/або неналежного виконання боржником будь-яких боргових зобов'язань, передбачених умовами кредитного договору;

- інших платежів на користь кредитора за кредитним договором.

Порукою за цим договором забезпечено виконання боржником боргових зобов'язань у разі настання строку для дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором (пункт 1.4 договору поруки).

Пунктом 1.7 договору поруки встановлені гарантії поручителя. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений із положеннями кредитного договору, додаткової угоди № 31 до кредитного договору, укладеної 30.04.2013 року, цілком розуміє його зміст, умови та згоден виступити поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь-яке посилання у тексті цього договору на положення кредитного договору є зрозумілим і достатнім для сторін.

Цей договір набуває чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених законодавством України (пункт 5.1 договору поруки).

Заявлені позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує невиконанням ПАТ "Івано-Франківський арматурний завод" своїх зобов'язань з повернення кредиту за генеральним договором кредитної лінії № 2298 від 12.05.2006 року (в редакції додаткової угоди № 31 від 30.04.2013 року), у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 345 200 099,49 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, посилаючись на договір поруки № 4 від 30.04.2013 року, з чим відповідач не погоджується, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України).

25.11.2014 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулося до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" з вимогою №951/015 від 25.11.2014 року, в якій просило сплатити протягом 30 календарних днів після отримання цієї вимоги прострочену заборгованість у сумі 11 352 000,00 грн., що виникла за період з 30.01.2014 року по 29.10.2014 року та прострочені проценти у сумі 857 516,25 грн., нараховані за користування кредитом з 30.04.2014 року по 30.10.2014 року (а.с. 103, том 1).

Зазначена вимога була отримана представником Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" 01.12.2014 року, що підтверджується відміткою про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 104, том 1).

При цьому у вимозі зазначено, що у разі непогашення заборгованості протягом 30 календарних днів після отримання цієї вимоги, згідно пункту 5.2 генерального договору кредитної лінії №2298 від 12.05.2006 року, пункту 6.2 іпотечних договорів №528, №531, №534 від 30.04.2013 року, пункту 4.1 договорів застави №521, №533, №523, №525 від 30.04.2013 року Банк буде вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, у тому числі звернути стягнення на заставлене майно.

Згідно з пунктом 5.1 договору, не зважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту (в повному обсязі, або у визначеній банком частині) та іншої заборгованості за цим договором у наступних випадках:

а) прострочення сплати чергового платежу по кредиту та/або процентам за користування кредитом;

б) використання кредиту не за цільовим призначенням;

в) виникнення обставин, які за обґрунтованим висновком банку можуть призвести до того, що позичальник не виконає свої зобов'язання за цим договором;

г) неподання позичальником на вимогу банку даних, що стосуються його фінансового стану;

д) невиконання позичальником будь-яких умов цього договору;

є) невиконання умов договорів забезпечення позичальником та/або невиконання умов договорів забезпечення третіми особами (заставодавцями, іпотекодавцями (майновими поручителями), поручителями, страхувальниками, гарантами та ін.), втрата чи погіршення предметів договорів забезпечення (зменшення ринкової вартості та інше);

ж) предявлення платіжних вимог, виставлених на рахунки позичальника, відкритих у банку, арешт таких рахунків;

з) зміна перших посадових осіб виконавчого органу позичальника та/або зміна учасників (акціонерів) позичальника;

і) порушення справи про банкрутство стосовно позичальника та/або інших осіб, що є майновими поручителями (заставодавцями, іпотекодавцями), гарантами, поручителями позичальника та ін.

Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 (тридцяти) календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 (тридцять перший) календарний день після направлення позичальнику такої вимоги строк (термін) повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом у повному обсязі.

Жодних заперечень проти заявленої до стягнення суми заборгованості, у тому числі вказаної у вимозі № 951/015 від 25.11.2014 року, від відповідача (поручителя) та третьої особи (боржника) матеріали справи не містять.

10.02.2015 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка" вимогу №27/045іф від 09.02.2015 року, в якій просило на підставі пункту 2.1.2 договору поруки №4 від 30.04.2013 року здійснити погашення заборгованості за кредитом та процентами у сумі 15 737 597,06 грн. не пізніше наступного дня з моменту отримання цієї вимоги (а.с. 105, том 1).

Зазначена вимога була отримана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка" 13.02.2015 року, що підтверджується відміткою про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 106, том 1).

Пунктом 5.2 кредитного договору встановлено, що якщо позичальник не здійснив повернення заборгованості відповідно до вимог пункту 5.1 цього договору, банк має право вжити заходів зі стягнення наявної заборгованості за цим договором.

Отже, заборгованість позичальника за кредитним договором дає право банку вимагати дострокового повернення як поточної заборгованості, так і частини позики, що залишилася разом із процентами та іншою заборгованістю за кредитом. Вказаний висновок узгоджується з нормативними приписами частини другої статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами першою та другою статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

За умовами пункту 5.1 договору поруки договір набуває чинності з дати його укладення сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором та цим договором або до моменту припинення поруки з інших підстав, визначених законодавством України.

Між тим, положення договору про дію поруки до повного виконання усіх зобов'язань, забезпечених порукою, не може розглядатися як установлення строку дії поруки у розумінні статті 252 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

За таких обставин строк дії поруки договором не встановлений.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка" у зустрічній позовній заяві заявило про визнання припиненим договору поруки № 4 від 30.04.2013 року, укладеного між ним та Публічним акціонерним товариством "Брокбізнесбанк", на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права; припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом статей 559, 598 ЦК України припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, тому виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін, у разі невизнання кредитором права поручителя на припинення зобов'язання за договором поруки, передбаченого статтею 559 ЦК України, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (постанова Верхового Суду України від 21.05.2012 у справі №6-20цс11).

Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

При цьому умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині 1 статті 251 та частині 1 статті 252 Цивільного кодексу України. Тобто за наявності у спірному договорі відповідної умови договору щодо його дії до виконання у повному обсязі зобовязань за договором кредиту і цим договором до нього слід застосовувати положення частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Таким чином, правовим наслідком пропуску кредитором строку предявлення вимоги є припинення поруки, яка виступає видом забезпечення виконання зобовязань (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України), який не є договором, але виникає на підставі договору (статті 547, 548 Цивільного кодексу України).

Отже, метою положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України є захист прав та інтересів поручителя шляхом припинення саме поруки з визначених підстав (постанова Верхового Суду України від 17.02.2016 у справі №3-1202гс15).

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що строк виконання зобов'язання щодо погашення всієї заборгованості за кредитним договором настав 01.01.2015 року, тобто на тридцять перший календарний день після направлення позичальнику такої вимоги, а шестимісячний строк, протягом якого діяла порука відповідача та протягом якого позивач мав змогу звернутися до нього з позовом, закінчився 01.07.2015 року.

Між тим, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України через подачу кредитором позову у серпні 2015 року, тобто після спливу настання строку виконання основного зобовязання, а не протягом 6 місяців із цієї дати.

Так, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Тобто у разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів (постанови Верховного Суду України від 17.09.2014 року у справі №6-53цс14, від 23.12.2015 року у справі №6-436цс15).

Зважаючи на викладене, оскільки Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" звернулось з позовом до боржника та з позовом до поручителя щодо дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором та договором поруки в межах шестимісячного строку з моменту, коли мав бути здійснений черговий платіж (21.02.2015 року), дія поруки щодо вказаного та наступних платежів як частин основного зобов'язання на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України не припинилась.

Апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що вимога №951/015 від 25.11.2014 року Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про сплату простроченої заборгованості у сумі 11 352 000,00 грн. та відсотків проценти у сумі 857 516,25 грн. є вимогою про дострокове повернення кредиту, якою змінений строк погашення кредиту (протягом 30 календарних днів з моменту отримання).

Так, у вимозі №951/015 від 25.11.2014 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" вимагало сплатити Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод" прострочену поточну заборгованість, що виникла за період з 30.01.2014 року по 29.10.2014 року та прострочені проценти, нараховані за користування кредитом з 30.04.2014 року по 30.10.2014 року.

При цьому у вимозі зазначено, що у разі непогашення заборгованості протягом 30 календарних днів після отримання цієї вимоги, згідно пункту 5.2 генерального договору кредитної лінії №2298 від 12.05.2006 року, пункту 6.2 іпотечних договорів №528, №531, №534 від 30.04.2013 року, пункту 4.1 договорів застави №521, №533, №523, №525 від 30.04.2013 року Банк буде вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, у тому числі звернути стягнення на заставлене майно.

Тобто, Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" вимагало сплатити Публічним акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод" поточну прострочену заборгованість по сплаті кредиту та відсотків та зазначило, що у разі такого непогашення банк буде вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з урахуванням штрафних санкцій згідно з приписами пункту 5.2 кредитного договору.

Між тим, вимогою №951/015 від 25.11.2014 року банк не змінив строк виконання основного зобовязання щодо сплати як прострочених чергових платежів (виникла за період з 30.01.2014 року по 29.10.2014 року) так і не вимагав здійснити дострокове повернення всієї суми кредиту, а лише вимагав погасити поточну заборгованість та попередив про наслідки непогашення заборгованості. З матеріалів справи вбачається, що з вимогою про дострокове повернення всієї суми кредиту позивач (за первісним позовом) звернувся до боржника (Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод") лише у серпні 2015 року шляхом подання позову до господарського суду Івано-Франківської області.

Звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості з поручителя мало місце 21.08.2015 року, що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті (а.с. 115, том 1).

Таким чином, дія поруки щодо платежу строк погашення якого настав 21.02.2015 року (в межах шестимісячного строку з моменту, коли мав бути здійснений черговий платіж) та наступних як частин основного зобов'язання на підставі частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України не припинилась.

За викладеного позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка" про визнання договору поруки № 4 від 30.04.2013 року припиненим задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а саме щодо платежів (погашення кредиту, відсотків за користування кредитом, сплати пені та штрафу, а також відкотів за користування коштами та інфляційних нарахувань (стаття 625 Цивільного кодексу), строк виконання, яких настав з 21.02.2015 року, тобто в межах шестимісячного строку з дня звернення з позовом до поручителя.

З урахуванням встановлених вище обставин, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що враховуючи направлення вимоги №951/015 від 25.11.2014 року боржнику та №27/045іф від 09.02.2015 року поручителю, а також предявлення позову до боржника, звернення з позовом до поручителя мало місце в межах шестимісячного строку, встановленого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України щодо всієї суми заборгованості за кредитним договором.

Безпідставними вважає апеляційний господарський суд і посилання третьої особи на судову практику у справі №922/4654/15, оскільки у справі №904/7670/15 та №922/4654/15 різні обставини, а саме під час розгляду справи №922/4654/15 встановлено направлення вимоги банку про дострокове повернення всієї суми кредиту. Крім того, в силу приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу.

Посилання Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" на те, що у разі, якщо вимога позивача №951 не є вимогою про дострокове повернення кредиту, то у позивача відсутні підстави для звернення з позовом про дострокове повернення кредиту спростовуються матеріалами справи.

За викладеного позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" підлягають задоволенню частково у сумі 276 266 629,65 грн., з яких: заборгованість за кредитом 150 696 076,47 грн.; заборгованість за процентами 23 176 501,60 грн.; пеня/неустойка за прострочення сплати кредиту 42 470 483,00 грн.; пеня/неустойка за прострочення сплати процентів 3 562 132,51 грн.; відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України) 2 355 753,75 грн.; сума індексації простроченої заборгованості 52 333 441,56 грн.; штраф за порушення вимог п. 5.2. іпотечних договорів 1 672 240,76 грн.

Враховуючи викладене апеляційний господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог та про часткове задоволення первісного позову.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог та про часткове задоволення первісного позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 року у справі №904/7670/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 року у справі №904/7670/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка" на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" заборгованість за генеральним договором кредитної лінії № 2298 від 12.05.2006 року у сумі 276 266 629,65 грн., з яких:

- заборгованість за кредитом 150 696 076,47 грн.;

- заборгованість за процентами 23 176 501,60 грн.;

- пеня/неустойка за прострочення сплати кредиту 42 470 483,00 грн.;

- пеня/неустойка за прострочення сплати процентів 3 562 132,51 грн.;

- відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами (3% річних згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України) 2 355 753,75 грн.;

- сума індексації простроченої заборгованості 52 333 441,56 грн.;

- штраф за порушення вимог п. 5.2. іпотечних договорів 1 672 240,76 грн., про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка" в доход державного бюджету України судовий збір у сумі 58 486,56 грн., про що видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління виробничо-технологічної комплектації "Спецпромтехніка" на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 65 675,02 грн., про що видати наказ.

Видачу наказів доручити господарському суд Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 12.07.2016 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко