Постанова № 58900273, 05.07.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р.Справа № 909/271/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівДанко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" № 14/2-382 від 27.05.2016 р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2016 р.

у справі № 909/271/16

за позовом : Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького,6,м. Київ,01001;

до відповідача: Державного підприємства "Рожнятівтеплокомуненерго", вул. Процентна, 3,смт. Рожнятів, Івано-Франківська область,77640;

про: стягнення 444 874,15грн., з яких: 127 613,88грн. - пеня, 13 175,83грн. - 3% річних, 304 084,44грн. - інфляційні втрати,

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_2. - представник

від відповідача: не з»явився

Представнику позивача розяснено права та обовязки передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасником судового процесу не заявлено.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2016р. у справі №909/271/16 (суддя Кобецька С.М.) позов ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача ДП "Рожнятівтеплокомуненерго" про стягнення 444 874,15грн - задоволено частково. Стягнено з ДП "Рожнятівтеплокомуненерго", смт. Рожнятів, Івано-Франківська область на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ 62 091,44грн. пені, 281 742,35грн. інфляційних втрат, 12 929,82грн. 3 % річних, 6 282,82грн. судового збору. В частині стягнення з ДП "Рожнятівтеплокомуненерго", смт. Рожнятів, Івано-Франківська область 65 522,44грн. пені, 246,01грн. 3% річних, 22 342,09грн. інфляційних втрат - відмовлено.

ПАТ НАК Нафтогаз України» подано апеляційну скаргу №14/2-382 від 27.05.2016р., в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні 63 806,94грн. пені, в оскарженій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 63 806,94грн. пені, в іншій частині рішення суду залишити без змін. Зокрема, скаржник посилається на те, що рішення в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження всіх істотних обставин справи. Скаржник зазначає, що оскаржуване рішення в частині обгрунтування зменшення розміру неустойки містить лише доводи та аргументи на яких грунтувалось клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки. Судом не зазначено будь-яких доказів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми пені на 50% від її заявленої суми та не викладено доводи на підставі яких відхилено докази позивача.

Скаржник зазначає, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов»язання, прорстрочена та не оплачена відповідачем сума заборгованості за відповідним договором купівлі-продажу природного газу є доходом скаржника на який від як постачальник розраховував за умови належного виконання відповідачем своїх зобов»язань. Отже сума простроченої та не оплаченої відповідачем станом на час розгляду справи в суді заборгованості також становить збитки ПАТ НАК Нафтогаз України» в розумінні ч.2 ст.224 ГК України.

Окрім того, скаржник вважає, що зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. У цій справі збитки позивача становлять 304 084,44грн., а заявлена до стягнення неустойка становить 127 613,88грн., тобто розмір неустойки є значно меншим від розміру збитків, а тому зменшення штрафних санкцій є необгрунтованим.

Окрім того, скаржник зазначає, що ПАТ НАК Нафтогаз України як суб»єкт господарювання державного сектору економіки, що забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, має стратегічне значення для безпеки та економіки держави.

ДП "Рожнятівтеплокомуненерго" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення з підстав, зазначених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Державним підприємством "Рожнятівтеплокомуненерго" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу природного газу №566/14-БО-15 від 27.11.2013р.(а.с.13-18).

Згідно із п.п.1.1,1.2 договору, продавець зобов"язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України", за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов"язується прийняти і оплатити цей природний газ. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 5.2 договору встановлено ціну за 1000 куб.м. природного газу - 4 473,82грн. в т.ч. ПДВ. Додатковими угодами №1 від 28.01.14р., №2 від 29.04.14р., №3 від 27.05.14р., №4 від 13.06.14р., №5 від 30.09.16р., №6 від 11.11.14р., №7 від 12.12.14р. до Договору змінювалась ціна за 1000 куб.м. природного газу (а.с.19-25).

Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання - передачі. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.п.3.3 договору).

Пунктом 6.1 договору сторони обумовили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач передав у власність відповідача, природний газ на загальну суму1 631 662,29грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (а.с.26-32).

Як вбачається з виписки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" по операціях з ДП "Рожнятівтеплокомуненерго" в період з 01.01.14р. по 30.12.15р. (а.с.33-34), відповідачем в повному обсязі здійснено розрахунок за поставлений природний газ в сумі 1 631 662,29грн., проте з порушенням строку проведення оплати, обумовленого п.6.1 договору.

Позивачем заявлено позовні вимоги про застосування до відповідача відповідальності, обумовленої п.7.2 договору купівлі-продажу природного газу №566/14-БО-15 від 27.11.13р., у вигляді пені в сумі 127 613,88грн. та наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме, 304 084,44грн. - інфляційних втрат, 13 175,83грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 ЦК України).

Згідно із ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

В силу положень ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Як зазначалось вище відповідач взяті на себе зобовязання по оплаті поставленого газу виконав із порушенням встановленого договором строку виконання.

Відповідно до вимог статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно із ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі закону та договору.

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами п. 7.2 договору встановлено, зокрема, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 договору, він зобов"язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як зазначалось вище позивачем нараховано відповідачу 127 613,88грн. - пені, 304 084,44грн. - інфляційних втрат,13 175,83грн. - 3% річних (розрахунки а.с.9-12).

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом першої інстанції, здійснивши перерахунок суми пені, 3% річних встановлено, що такий позивачем проведено невірно та при здійсненні перерахунку виключено дні фактичної оплати із розрахунку періоду прострочення, і як наслідок встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в загальній сумі 124 182,88грн., 3% річних в загальній сумі 12 929,82грн.

Що стосується інфляційних втрат, судом першої інстанції встановлено, що виконуючи нарахування за простроченими грошовими зобов'язаннями відповідача лютий 2014р., листопад - грудень 2014р. позивачем нараховано індекс інфляції за кожний наступний місяць у заявленому періоді на суму боргу, що вже включала в себе інфляційне збільшення за попередній місяць, що суперечить вимогам закону. У зв'язку із цим, згідно перерахунку, здійсненого судом, до стягнення з відповідача підлягає сума інфляційних втрат у загальному розмірі 281 742,35грн.

З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позов №66 від 04.05.2016р. відповідач просив суд зменшити розмір неустойки до 50%.

В силу ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 1 статті 233 цього ж Кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Статтею 83 ГПК України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

В пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Крім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 зазначено, що положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія бере до уваги ступінь вини відповідача у виникненні спору, причини неналежного виконання зобов"язання, факт добровільного та повного виконання відповідачем своїх зобов"язань зі сплати коштів за поставлений позивачем природний газ, матеріальні інтереси обох сторін, важкий фінансовий стан та збитковість підприємства, а також особливість виробничо-господарського характеру діяльності відповідача (основним видом діяльності ДП "Рожнятівтеплокомуненерго" є виробництво та постачання теплової енергії бюджетним установам та організаціям, які своєчасно не здійснюють розрахунки за надані відповідачем послуги).

Також, судова колегія зазначає, що невідшкодування ДП "Рожнятівтеплокомуненерго" різниці в тарифах на теплову енергію, унеможливлює своєчасну оплату поставленого позивачем природного газу (відповідно до розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання, надані населенню ДП "Рожнятівтеплокомуненерго", обсяг боргу з різниці в тарифах становить 510 929,00грн.).

Отже, з огляду на викладене, оскільки сплата неустойки зачепить не лише майнові інтереси відповідача, а й інтереси населення та бюджетних установ, зокрема, щодо можливості постачання їм теплової енергії, а також те, що порушення відповідачем зобов"язання не потягло за собою значних збитків для позивача, судова колегія вважає правомірним, зменшення судом першої інстанції розміру нарахованої пені на 50% до 62 091,44грн.

Окрім того, слід зауважити, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім неустойки, позивач нараховує 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів і при зменшенні розміру пені, за переконанням суду, позивач не понесе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані. Такої ж правової позиції дотримано у постанові Вищого господарського суду України від 04.11.15р. у справі №904/2808/15.

Окрім того, суд враховує те, що ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України як державне підприємство є обєктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також те, що майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальна значущість підприємств мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що ні до матеріалів позовної заяви, ні в суді апеляційної інстанції позивач не подав обґрунтованого розрахунку та не підтвердив наявності фактично отриманих збитків внаслідок порушення відповідачем строків розрахунку за договором №566/14-БО-15 від 27.11.2013р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного зменшення судом розміру пені на 50% не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.05.2016р. у справі №909/271/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.