Постанова № 58900118, 04.07.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р. Справа№ 910/26131/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Старенький О.С., дов. № 191 від 17.06.2016р.

від відповідача: Єршова С.В., дов. № 14-108 від 18.04.2014р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства

"Залізничтеплоенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 29.12.2015 року

у справі № 910/26131/15 (судя Селівон А.М.)

за позовом Львівського комунального підприємства

"Залізничтеплоенерго"

до Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Львівське комунальне підприємство "Залізничтеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про зобов'язання Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" списати Львівському комунальному підприємству "Залізничтеплоенерго" 702154,56 грн. 3% річних та 605263,16 грн. інфляційних нарахувань, що підлягають стягненню на підставі рішення господарського суду Львівської області від 22.10.14 р. у справі № 914/2868/14.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається не невиконання відповідачем покладених на останнього в силу приписів Закону України "Про засади функціонування ринку природно газу" обов'язків щодо списання стягнутих рішенням господарського суду Львівської області від 22.10.14 р. у справі № 914/2868/14 з Львівського комунального підприємства "Залізничтеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 702154,56 грн. 3% річних та 605263,16 грн. інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 29.12.2015р. у справі № 910/26131/15 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Львівське комунальне підприємство "Залізничтеплоенерго" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 29.12.2015р. у справі № 910/26131/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 27.04.2016р. апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Залізничтеплоенерго" у справі № 910/26131/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016р. №09-52/1208/16, у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/26131/15.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 28.04.2016р. апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 у справі № 910/26131/15 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 31.05.2016 р.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016р. №09-52/1856/16, у зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/26131/15.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від .02.2015р. 30.05.2016р. апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 у справі № 910/26131/15 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П. апеляційну скаргу прийнято до провадження.

В судовому засіданні 31.05.2016р. було оголошено перерву до 04.06.2016р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

04.07.2016р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.12.2015р. у справі № 910/26131/15 без змін.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.12.2015р. у справі № 910/26131/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.10.2014 у справі № 914/2868/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" про стягнення 4 637 299,74 грн. позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з ЛКП "Залізничнетеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" 0,01 грн. - основного боргу, 605263,16 грн. - інфляційних втрат, 702 154,56 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення по оплаті поставленого на виконання договору купівлі-продажу природного газу №14/2654/11 від 30.09.11 р. у липні - грудні 2012 р. та 73 080,00 грн. - судового збору. В частині стягнення 3 329 882, 00 грн. - основного боргу провадження припинено у зв'язку зі сплатою зазначеної суми під час розгляду справи у суді.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.2014 та Вищого господарського суду України від 29.01.2015 рішення місцевого господарського суду від 22.10.2014 у справі № 914/2868/14 залишено без змін.

12.12.14р. Господарським судом Львівської області видано наказ на примусове виконання вищевказаного рішення.

03.04.2015 Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Селезньовим М.О. винесено постанову про відкриття ВП №47119354 на примусове виконання наказу господарського суду Львівської області від 13.03.2015 по справі №914/3489/14.

26.08.2014 ухвалою Господарського суду Львівської області у справі №914/3489/14 надано відстрочку виконання рішення, ВП №47119354 зупинено до 01.01.2016 постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Як вбачається з матеріалів справи, листами від 06.07.15 р. № 16/1692 та від 13.07.15 р. № 02/1750 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про відсутність заборгованості за природний газ спожитий до 01 січня 2014 р. без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, з проханням надати акти звіряння розрахунків за період 2012-2014 р.р. та списати в порядку ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", зокрема, нараховані за прострочення по оплаті поставленого згідно договору купівлі-продажу природного газу №14/2654/11 від 30.09.11 р. в липні - грудні 2012 р. природного газу 605263,16 грн. - інфляційних втрат, 702 154,56 грн. - 3% річних, стягнуті з ЛКП "Залізничтеплоенерго" за рішенням господарського суду Львівської області від 22.10.14 р. у справі № 914/2868/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Спір у даній справі виник внаслідок невиконання відповідачем покладеного на нього приписами ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" зобов'язання із списання нарахованої ЛКП "Залізничтеплоенерго" за прострочення по оплаті поставленого згідно договору купівлі-продажу природного газу № 14/654/11 від 30.09.11 р. в липні - грудні 2012 р. природного газу 605263,16 грн. - інфляційних втрат, 702 154,56 грн. - 3% річних, стягнутих з позивача за рішенням господарського суду Львівської області від 22.10.14 р. у справі № 914/2868/14.

З огляду на вищевикладене вбачається, що підставою виникнення зобов'язання та права вимоги його виконання є, зокрема, закон, що встановлює обов'язкові дії для того чи іншого суб'єкта.

06 червня 2015 р. набрав чинності Закон України від 14.05.2015 № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Закон № 423- VIII).

Цим законом було внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Зокрема, ст. 18 Закону доповнено частиною 13 наступного змісту: заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

Таким чином, даною нормою встановлено, що за умови погашення теплопостачальним підприємством заборгованості за спожитий газ, спожитий до 01.01.2014 р., підлягають списанню пеня, штрафні та фінансові санкції, нараховані на дану заборгованість та стягнуті судовим рішенням.

Судом встановлено, що позивач є теплопостачальним підприємством, що підтверджується доданою копіями ліцензії серії АВ № 597442 та серії АВ № 597443.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Львівської області від 22.10.14 р. у справі № 914/2868/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.11.14 р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.01.15 р., встановлено наявність заборгованості ЛКП "Залізничтеплоенерго" в сумі 3329882,01 грн. за поставлений відповідачем в період липень - грудень 2012 р. за Договором купівлі-продажу природного газу № 14/654/11 від 30.09.11 р. природний газ, а також факт погашення заборгованості ЛКП "Залізчничтеплоенерго" у сумі 3329882,00 грн. до прийняття рішення у справі № 914/2868/14 судом першої інстанції.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішення третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ,у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, заборгованість позивача за газ, спожитий до 01.01.2014 р. за договором купівлі-продажу природного газу № 14/654/11 від 30.09.11 р., наявність якої була підставою для нарахування та стягнення спірних процентів річних та втрат від інфляції, погашена, що підтверджується фактами, встановленими господарським судом Львівської області під час розгляду справи № 914/2868/14 та винесення 22.10.14 р. відповідного рішення, а також копією платіжного доручення № 6089 від 30.10.14, якою позивачем погашено, в т.ч., 0,01 грн. залишку основного боргу по справі № 914/2868/14, що відповідачем не спростовано.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу ст.ст. 519, 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту його майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постановах від 23.01.12 р. у справі №37/64, від 01.10.14 р. у справі №6-113цс14, від 04.07.2011 у справі № 3-65гс11.

З наведених норм права та правових положень вбачається, що правова природа суми збільшення боргу боржника на встановлений індекс інфляції та 3% річних полягає у відшкодуванні кредитору понесених ним втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів під час прострочення боржника та отриманні кредитором компенсації (плати) за користування боржником належними кредитору коштами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що вимоги позивача про списання позивачу в частині стягнення 3% та інфляційних втрат є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання боржника зі сплати кредитору суми боргу, збільшеної на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних є збільшенням розміру грошового зобов'язання боржника, пов'язаним з його простроченням, та не є санкціями, отже відсутні правові підстави вимагати від відповідача списання 702154,56 грн. 3% річних та 605263,16 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 29.12.2015р. у справі № 910/26131/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Залізничтеплоенерго" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 29.12.2015р. у справі № 910/26131/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/26131/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова