Рішення № 58899912, 11.07.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2016 р.Справа № 916/1075/16

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „БК ЄВРОДОР

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „РЕГІОНДОРСТРОЙ

про стягнення 100 000грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 довіреність;

Від відповідача: ОСОБА_3 довіреність;

СУТЬ СПОРУ: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „БК ЄВРОДОР звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „РЕГІОНДОРСТРОЙ про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 100 000грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2016р. було порушено провадження по справі №916/1075/16 із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання зявився, надав відзив на позов, відповідно якого факт наявності заборгованості в розмірі 100 000грн. підтвердити або спростувати не може з огляду на відсутність керівництва підприємства та документів фінансово - господарської діяльності підприємства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2016р. строк розгляду справи був продовжений на 15 днів в порядку ст. 69 ГПК України.

В судовому засідання 15.06.2016р. в порядку ст. 77 ГПК України проголошувалась перерва до 11.07.2016р.

У судовому засіданні 11.07.2016р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Як стверджує позивач, за видатковою накладною №0000000028 від 14.06.2012р. поставив відповідачу асфальтобетон типу А м/з-3л у кількості 105,5 тон на суму 105 416,65грн., у вартість якого не входили послуги по його доставці.

Відповідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000070 від 14.06.2012р. транспортні послуги по доставці 105,5 тон асфальтобетону склали 33 232,63грн.

Позивач вказує, що поставив відповідачу товар та надав послуги на загальну суму 138 649,28грн.

Втім, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару не виконав вартість отриманого товару не оплатив в звязку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 138 649,28грн.

28.01.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію №28/01-03 з вимогою термінового погашення заборгованості в розмірі 138 649,28грн.

Проте, відповідна претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

16.04.2015р. згідно платіжного доручення №34 відповідач частково в розмірі 38 649,28грн. погасив заборгованість.

11.02.2016р. позивач повторно направив на адресу відповідача претензію-вимогу №12/2016, відповідно якої просив відповідача погасити залишок заборгованість в розмірі 100 000грн. Відповідно претензія була отримана відповідачем 17.06.2016р., що підтверджується поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Втім, відповідач відповідну претензію залишив без відповіді та задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачем зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „БК ЄВРОДОР звернулося до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Дійсно, згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, в силу ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма. Разом з тим, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ч.1 ст.173 господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у томі числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „БК ЄВРОДОР поставило відповідачу товар та надав послуги по його доставці на загальну суму 138 649,28грн., згідно видаткової накладної №0000000028 від 14.06.2012р. та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000070 від 14.06.2012р.

За таких обставин, у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „РЕГІОНДОРСТРОЙ виникло грошове зобовязання перед ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „БК ЄВРОДОР щодо оплати вартості отриманого товару.

Відповідне грошове зобовязання ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „РЕГІОНДОРСТРОЙ виконало частково на суму 38 649,28грн., що підтверджується платіжним дорученням №34 від 16.04.2015р.

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивачем була направлена на адресу відповідача претензія щодо погашення заборгованості в розмірі 100 000грн. яку відповідач отримав 17.02.2016р. та проігнорував.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар на загальну суму 100 000грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „РЕГІОНДОРСТРОЙ (68601, Одеська область, м. Ізмаїл, вул.. Гагаріна, 58, код ЄДРПОУ 37484743) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „БК ЄВРОДОР (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Виробнича, 15, офіс 10) 100 000(сто тисяч основного бору) грн. основного боргу та 1 500 (одну тисячу пятсот) грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 12 липня 2016 р.

Суддя С.В. Літвінов