Рішення № 58899578, 07.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016Справа №910/9650/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Креатив»

про стягнення 121 866,65 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Король І.П. (дов. від 18.02.2016);

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

26.05.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Креатив» про стягнення основної суми заборгованості за договором про фінансовий лізинг №00009676 від 11.03.2014 у розмірі 15 284,80 грн., плату за користуванням об'єкту лізингу у розмірі 88 466,24 грн., збитки у розмірі 16 200 грн., пеню у розмірі 762,60 грн., 3% річних у розмірі 232,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 920,12 грн., а всього 121 866,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом порушення відповідачем умов договору про фінансовий лізинг №00009676 від 11.03.2014.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.05.2016 порушено провадження у справі №910/9650/16 та призначено її до розгляду на 07.06.2016.

07.06.2016 позивачем через загальний відділ діловодства суду подано додаткові докази по справі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.06.2016 у зв'язку із нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог попередньої ухвали суду, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 07.07.2016.

07.07.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про долучення письмових доказів до матеріалів справи, а саме платіжне доручення про сплату юридичних послуг позивачем ТОВ «Юридична фірма Вернер» згідно рахунку-фактури №676 від 17.05.2016.

В судове засідання 07.07.2016 з'явився представник позивача, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання 07.07.2016 не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, відзив на позов не надав.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

11.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (лізингодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Креатив» (лізингоодержувач, відповідач) було укладено договір про фінансовий лізинг № 00009676 (далі - договір), відповідно до умов якого об'єктом лізингу виступав транспортний засіб типу VW Golf VII 2,0 TDI, рік виробництва 2014, шасі №WVWZZZAUZEW281459, двигун №CRV 101662, лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу після завершення погодженого строку лізингу за купівельною ціною, визначеною лізингодавцем; вартість об'єкту лізингу склала еквівалент 28 098,00 доларів США, авансовий платіж еквівалент 5 619,60 доларів США, обсяг фінансування еквівалент 22 478,40 доларів США, залишкова вартість еквівалент 0,00 доларів США, кількість лізингових платежів: 60, строк лізингу (місяців): 60, лізинговий платіж еквівалент 591,89 доларів США, адміністративний платіж еквівалент 00 доларів США, процентна ставка змінна відповідно до п.6.4.2 загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Додатком до договору про фінансовий лізинг № 00009676 від 11.03.2014 визначено Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - умови).

Відповідно до п.3.1 Умов предметом лізингу за цим контрактом є транспортний засіб, зазначений у контракті, об'єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача. Лізингоодержувач на власний розсуд здійснив вибір дилера - продавця, у якого Порше Лізинг Україна придбало об'єкт лізингу.

Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього контракту (п.3.2 умов).

Лізингоодержувач користується об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію об'єкта лізингу у відповідності до цього контракту (п.3.3 умов).

Після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем всіх платежів за контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення лізингоодержувачем всіх належних до сплати платежів за контрактом, купівельна ціна об'єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою лізингоодержувачем. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом розмір купівельної ціни буде визначений відповідним чином (п.3.4 умов).

Відповідно до п. 4.4 умов лізингу лізингоодержувач покриває всі витрати, понесені в результаті експлуатації об'єкта лізингу, але не обмежуючись витратами, що можуть бути понесені внаслідок дотримання обґрунтованих вимог лізингодавця щодо експлуатації та/або передачі об'єкта лізингу.

Згідно з п. 6.1 умов для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця виплачуватиме на користь Порше Лізинг Україна платежі у відповідності до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контакту, та інших положень контракту, кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; часину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом. Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню контракту не включаються до лізингових платежів: будь - які податки, що можуть застосовуватися до контракту після його виконання або в будь - який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання. Такі витрати підлягають сплаті лізингоодержувачем на користь Порше Лізинг Україна. У разі, якщо Порше Лізинг Україна понесло такі витрати, лізингоодержувач зобов'язується компенсувати суму таких витрат у повному обсязі протягом 3-х робочих днів з моменту відправлення Порше Лізинг Україна відповідної вимоги лізингоодержувачу.

За змістом п. 6.3 умов сторони погодили, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання контракту відповідно до чинного курсу обміну Євро/долара США (як обумовлено сторонами в контракті), встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен платіж підлягає здійсненню. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунку.

Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг України у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) (п. 6.5 умов).

Пунктом 8.2 умов передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу (п.п.8.2.1); штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п.п. 8.3.1 цього контракту): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за 3 вимогу (п.п.8.2.2); компенсація будь - яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту (п.п.8.2.3). Вищезазначені штрафні санкції підлягають виплаті лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, незважаючи на можливе розірвання контракту Порше Лізинг Україна.

В п. 8.3 умов вказано, що у випадку, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 (десять) робочих днів, Порше Лізинг Україна має право: надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка подовжує строк здійснення оплати ще на 8 (вісім) робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом (п. 8.3.1), якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України «Про фінансовий лізинг»), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса (п. 8.3.2).

Строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання акта приймання - передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п.п. 12.1, 12.2 умов).

В п. 12.9 умов визначено, що у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 (десяти) робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), а також іншими платежами що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту його виконання лізингоодержувачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

У будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту, Порше Лізинг Україна прямо зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, особливо щодо таких фактичних витрат, як страхові франшизи, витрати на збут (передпродажна підготовка, оцінка об'єкта лізингу, доставка об'єкта лізингу з метою подальшого продажу, передачі у користування, тощо), штрафи, витрати на правову допомогу (п. 12.10 умов).

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, контракт вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13 умов).

Усі збори, податки, гонорари, грошові штрафи та інші витрати, що повязані з контрактом і можуть виникати протягом строку дії контракту, виплачуються або відшкодовуються виключно лізингоодержувачем (п. 16.1 умов).

Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) сторони узгодили порядок і строк сплати лізингових платежів та їх розмір.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору фінансового лізингу ТОВ «Порше Лізинг Україна» передало лізингоодержувачу - Приватному акціонерному товариству «Креатив» об'єкт лізингу, а саме - автомобіль VW Golf VII 2,0 TDI, рік виробництва 2014, шасі №WVWZZZAUZEW281459, двигун №CRV 101662, внаслідок чого у відповідача виник обов'язок сплачувати лізингові платежі.

Разом з тим, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором фінансового лізингу, а саме: частково несплатив щомісячний лізинговий платіж за жовтень 2015 року на суму 1 665,41 грн відповідно до рахунку №00299469 від 05.10.2015, та несплатив щомісячний лізинговий платіж за листопад 2015 року на суму 13 619,39 грн. відповідно до рахунку №00304569 від 02.11.2015.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість у сумі 15 284,80 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем були надіслані наступні нагадування: перше нагадування від 16.07.2015, друге нагадування від 04.08.2015, третє нагадування від 17.08.2015 та третє нагадування від 03.12.2015, разом з яким було направлено вимогу про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору.

Матеріали справи містять виконавчий напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. про зобов'язання повернути від Приватного акціонерного товариства «Креатив» ТОВ «Порше Лізинг Україна» транспортний засіб автомобіль VW Golf VII 2,0 TDI, рік виробництва 2014, шасі №WVWZZZAUZEW281459, двигун №CRV 101662, а також постанови Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 09.02.2016 про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим написом та про розшук майна боржника.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав умови договору щодо оплаті лізингових платежів, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основну суму заборгованості у розмірі 15 284,80 грн., плату за користуванням об'єкту лізингу у розмірі 88 466,24 грн., збитки у розмірі 16 200 грн., пеню у розмірі 762,60 грн., 3% річних у розмірі 232,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 920,12 грн., а всього 121 866,65 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За приписами ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовим лізингом (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В розділі 3 п. 3.1, п. 3.2 сторонами обумовлено, що предметом лізингу є транспортний засіб зазначений у Контракті, який був обраний у відповідності до специфікації лізингоодержувачем, лізингоодержувач на власний розсуд вибрав продавця, у якого позивач придбав об'єкт лізингу.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Таким чином між сторонами укладений договір непрямого лізингу.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору. Лізингоодержувач зобов'язаний: своєчасно сплачувати лізингові платежі; у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

До складу лізингових платежів (ст. 16 Закону) сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно зі ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з вимогами про сплату заборгованості та нарахованих штрафних санкцій, а також повідомив відповідача про припинення договору фінансового лізингу та повернення йому об'єкта лізингу, але заборгованість по лізингових платежах залишилась несплаченою відповідачем, обєкт лізингу не повернуто.

Крім того, як вбачається з умов договору лізингу, лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір та повернути об'єкт лізингу у разі, якщо лізингоодержувач не сплатив наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 днів (п. 12.6.1).

Пунктом 12.8 умов договору лізингу узгоджено, що після розірвання договору лізингодавець має право негайно скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів незалежно від дати їхньої сплати.

Відповідно до п. 12.9 умов договору лізингу у разі дострокового припинення договору з боку лізингодавця, лізингоодержувач зобов'язувався повернути об'єкт лізингу за власний рахунок у відмінному робочому і технічному стані за адресою місцезнаходження лізингодавця впродовж 10 (десяти) робочих днів з дати одержання вимоги лізингодавця про таке повернення.

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12 умов лізингу, договір вважається розірваним на 10-й (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13 умов лізингу).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та на той факт, що договір фінансового лізингу припинив свою дію, а відповідач не виконав свого зобов'язання по сплаті лізингових платежів за період жовтень-листопад 2015 року, суд вважає, що заявлені вимоги про стягнення основної заборгованості за договором фінансового лізингу №00009676 від 11.03.2014 у сумі 15 284,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того відповідно до п. 6.18 умов сторони погодили, що у випадку розірвання контракту/ відмови від контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п. 12 контракту, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

З огляду на вказане та враховуючи, що об'єкт лізингу не повернуто лізингодавцю, відповідач повинен компенсувати позивачу плату за фактичний час користування об'єктом лізингу, а саме: щомісячні платежі за грудень 2015 року у сумі 13 643,06 грн., за січень 2016 року у сумі 14 086,98 грн., за лютий 2016 року у сумі 15 072,48 грн., за березень 2016 року у сумі 15 486,80 грн., за квітень 2016 року у сумі 15 308,64 грн., за травень 2016 року у сумі 14 868,28 грн., що разом складає 88 466,24 грн.

Оскільки відповідач припустився порушення зобов'язання, позивач просить суд застосувати до нього відповідальність у вигляді стягнення пені в розмірі 762,60 грн.

Згідно з п. 8.2.1 Договору у випадку прострочення сплати платежу лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 10% річних від вчасно не сплаченої суми за кожен день прострочення до моменту виплати.

Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 762,60 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань підлягає задоволенню.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 232,89 грн. 3% річних та 920,12 грн. інфляційних втрат, нарахованими в період прострочення відповідача по сплаті кожного лізингового платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги наведені вище приписи цивільного законодавства щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім процентів річних від простроченої суми та збитків від інфляції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд приймає його як обґрунтований, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 920,12 грн. інфляційних втрат та 232,89 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 16 200 грн., з яких 3 500 грн. - збитки у зв'язку із вчиненням виконавчого напису нотаріуса та 700 грн. ПДВ, а також 10 000 грн. витрати на спліту юридичних послуг та 2000 грн. ПДВ, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори: наявність реальних збитків, вина заподіювача збитків, причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б уразі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. (п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Суд звертає увагу, що позивачем невірно визначена правова природа грошових коштів у розмірі 10000 грн., оскільки вказані витрати позивача є витратами на правову допомогу, які розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 10000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на послуги з вчинення виконавчого напису нотаріуса щодо повернення об'єкта лізингу на суму 3500,00 грн., суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, матеріали справи містять виконавчий напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. про зобов'язання повернути від Приватного акціонерного товариства «Креатив» ТОВ «Порше Лізинг Україна» транспортний засіб автомобіль VW Golf VII 2,0 TDI, рік виробництва 2014, шасі №WVWZZZAUZEW281459, двигун №CRV 101662, а також постанови Кіровського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 09.02.2016 про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим написом та про розшук майна боржника.

Відповідно до рахунку №10 від 03.02.2016 на загальну суму 84 500,00 грн., виставленого приватним нотаріусом Маринець О.С. за вчинення нотаріальних дій, а саме вчинення виконавчих написів, зокрема, і за договором фінансового лізингу №00009676 від 11.03.2014, позивачем було сплачено загальну суму у розмірі 84 500,00 грн. без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №50027962 від 09.02.2016.

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, а також те, що у відповідності до п. п. 13.6, 16.1 умов до договору про фінансовий лізинг №00009676 від 11.03.2014 лізингоодержувач відшкодовує будь-які витрати, понесені ТОВ «Порше Лізинг Україна» у зв'язку з вилученням об'єкта лізингу, позовні вимоги про стягнення 3500,00 грн. збитків за вчинення виконавчого напису нотаріуса суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача ПДВ на суму збитків, то суд зазначає про те, що чинним законодавством не передбачено нарахування податку на додану вартість на суми понесених збитків.

Аналогічна позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 05.11.2014 у справі №916/1304/14.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Креатив» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код 31146251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, пр-т. П. Тичини, 1В; код 35571472) основну суму заборгованості у розмірі 15 284 (п'ятнадцять тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 80 коп., плату за користування об'єктом лізингу у розмірі 88 466 (вісімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 24 коп., пеню у розмірі 762 (сімсот шістдесят дві) грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 232 (двісті тридцять дві) грн. 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 920 (дев'ятсот двадцять) грн. 12 коп., 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. збитків, понесених позивачем за вчинення виконавчого напису та судовий збір у розмірі 1 637 (одну тисячу шістсот тридцять сім) грн. 50 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане - 11.07.2016.

Суддя В.О. Демидов