Рішення № 58899525, 04.07.2016, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року Справа № 915/572/16

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi суддi ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: ОСОБА_2 дов. від 26.04.2016,

представника відповідача: ОСОБА_3 дов. №03/447 від 22.03.2016,

ОСОБА_4 дов. №03/713 від 17.05.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м.Київ, вул.Ветрова, 3) в особі ВП Южно-Українська АЕС (55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, промзона, а/с №20),

до відповідача: Комунального підприємства Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство (55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Дружби народів,8 ),

про: стягнення заборгованості у сумі 5719170,8 грн., з яких: 4730002,9 грн. основного боргу, 43865,66 грн. збитків від інфляції, 48316,04 грн. - 3% річних, 310100,17 грн. - 7% штрафу та 586886,03 грн. пені, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» 4730002,9 грн. основного боргу, 43865,66 грн. збитків від інфляції, 48316,04 грн. - 3% річних, 310100,17 грн. - 7% штрафу та 586886,03 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору №06-05/ПУ-35958/27 від 09.02.2015, відповідач невчасно розрахувався за надані послуги з постачання питної води, внаслідок чого позивачем були нараховані штрафні санкції, 3% річних та збитки від інфляції.

Відповідач у відзиві та додаткових пояснення (а.с.74-77, 108, 109) проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що акти про витрати питної води, які є основою для здійснення розрахунків, згідно договору №06-05/ПУ-35958/27 від 09.02.2015 мають бути підписані з боку позивача керівником ВП «ПУ «АЕС»ОСОБА_5 Однак всупереч з умовами договору та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підписані начальником ПТС ВП «ПУ «АЕС» ОСОБА_6 та інженером ПТС ВП «ПУ «АЕС» ОСОБА_7, тому не можуть вважатись належними доказами в розумінні ст..ст.33, 34 ГПК України. Тобто, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обсяг спожитої відповідачем питної води і, відповідно, наявність заборгованості. Одночасно, відповідачем заявлено до суду клопотання про зменшення розміру штрафу та пені

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у позові та запереченнях проти позову.

У судовому засіданні 07.06.2016 судом оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 04.07.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

09.02.2015 між державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» (постачальник за договором) та комунальним підприємством «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (абонент за договором) було укладено Договір №06-05/ПУ-35958/27 (код 36.00.11 питна вода (водопостачання) (надалі Договір №06-05/ПУ-35958/27), у відповідності до умов якого позивач бере на себе зобовязання у 2015 році відпускати відповідачу воду питної якості в потрібних йому обсягах, а відповідач зобовязується оплачувати за використану воду питної якості за встановленим тарифом в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.10.1 Договору №06-05/ПУ-35958/27 строк його дії встановлений з 01.01.2015 по 31.12.2015 включно в частині постачання питної води, а в частині розрахунків - до повного розрахунку.

Згідно п.п.3.1, 3.2 Договору №06-05/ПУ-35958/27, обєм споживання питної води за звітний період, встановлений з 1 по 31 (30) число поточного місяця, визначається за показами приладів обліку, а при їх відсутності чи при поривах, які виникли на мережах абонента до водолічильника по повному перерізу труби вводу. Розрахунки за спожиту питну воду здійснюються за діючими на день оплати тарифами. Порядок встановлення і застосування тарифів регулюється уповноваженими органами відповідно з вимогами чинного законодавства. При зміні тарифів, розрахунки проводяться за новими тарифами з дня їх введення. Енергопостачальна організація письмово повідомляє споживача про зміну тарифів. Повідомлення є невідємною частиною договору. Тариф на момент укладання договору складав 3,60 грн. за 1 куб.м води (без ПДВ).

Відповідно до п.п.6.1.7, 6.2.5 Договору №06-05/ПУ-35958/27 постачальник зобовязаний щомісячно, в передостанній день звітного місяця, разом з абонентом складати акт про обсяги питної води, відпущеної абоненту за показами приладу обліку, встановленими на межі балансової відповідальності сторін.

Так, на виконання п.6.1.7 Договору №06-05/ПУ-35958/27, в період з липня 2015 по грудень 2015 сторонами щомісяця складалися та підписувались акти про відпуск питної води відповідачу №АК.0.3104ц.0494 від 31.07.2015, №АК.0.3104ц.0501 від 31.08.2015, №АК.0.3104ц.0512 від 30.09.2015, №АК.0.3104ц.0537 від 30.10.2015, №АК.0.3104ц.0551 від 30.11.2015, №АК.0.3104ц.0567 від 31.12.2015 (а.с.55-60), згідно яких за вказаний період відповідачу було відпущено 1297043 куб.м питної води.

Посилання відповідача на підписання актів з боку позивача неповноважними особами судом відхиляється, оскільки надані позивачем посадові інструкції начальника (заступника начальника) ПТС ВП «ПУ «АЕС» та інженера ПТС ВП «ПУ «АЕС» свідчать про наявність у зазначених осіб повноважень на здійснення щомісячного актування відпуску питної води шляхом складання відповідних актів та їх підписання (а.с.116, 125).

Крім того, судом взято до уваги, що з боку відповідача зазначені акти підписані без зауважень.

За вказаних обставини, суд вважає зазначені акти належними доказами споживання відповідачем у зазначений період питної води у загальному обсязі 1297043 куб.м.

Згідно з п.4.1 Договору №06-05/ПУ-35958/27 оплата за фактично спожиту питну воду має проводитись абонентом щомісячно на підставі предявлених постачальником рахунків на оплату протягом 30 календарних днів. Постачальна організація направляє споживачу рахунки цінним листом з повідомленням про вручення.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем на підставі актів про відпуск води були виставлені відповідачу наступні рахунки: №РС15-1100 від 31.07.2015 на суму 929404,80 грн., №РС15-1171 від 31.08.2015 на суму 959165,28 грн., №РС15-1285 від 30.09.2015 на суму 895000,32 грн., №РС15-1414 від 31.10.2015 на суму 962284,32 грн., №РС15-1547 від 30.11.2015 на суму 907394,40 грн., №РС15-3730 від 31.12.2015 на суму 949976,64 грн. (а.с.31-36).

Вказані рахунки були направлені відповідачу, що підтверджується наданими позивачем відповідними супровідними листами, описами вкладення у цінні листи та поштовими повідомленнями про вручення кореспонденції відповідача (а.с.37-54).

Позивач у позові зазначає, що оплату рахунку №РС15-1100 від 31.07.2015 відповідач здійснив частково шляхом здійснення заліків однорідних вимог всього на загальну суму 873222,86 грн., що підтверджується заявами позивача №51/19340 від 07.12.2015 (а.с.61) та листами відповідача №05/2142 від 31.12.2015. №05/204 від 05.02.2016, №05/250 від 17.02.2016 (а.с.61-64).

З урахуванням викладеного, залишок заборгованості відповідача по Договору №06-05/ПУ-35958/27 становив 4730002,90 грн.. Станом на час розгляду справи відповідачем не спростовано розмір заборгованості та не надано суду доказів її оплати.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 4730002,90 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаної норми, позивач просить стягнути з відповідача за період з 01.11.2015 по 01.03.2016 збитки від інфляції у загальній сумі 43865,66 грн. та 3% річних за період з 11.09.2015 по 15.04.2016 у загальній сумі 48316,04 грн. (а.с.16-20).

Відповідач заперечень проти виконаного позивачем розрахунку 3% річних та збитків від інфляції не надав.

Відповідач у відзиві заперечує проти нарахування збитків від інфляції посилаючись на відсутність його вини у виникненні прострочення з оплати боргу.

Судом заперечення відповідача відхиляються з тих підстав, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вказана правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі №6-38цс11).

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобовязання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобовязання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобовязання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності.

Перевіривши розрахунки нарахування збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає, що арифметично та методологічно вони виконані вірно, тому позовні вимоги в частині їх стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.7.3 Договору №06-05/ПУ-35958/27, за порушення строків оплати за використану питну воду по договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості використаної питної води за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення більше ніж 30 днів додатково штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно ст.231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення строків виконання зобовязання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущеної прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

В звязку з несвоєчасною оплатою теплової енергії відповідачу була нарахована пеня за період з 12.09.2015 по 15.04.2016 у сумі 586886,03 грн. та штраф у сумі 310100,17 грн.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Заперечення відповідача в частині безпідставного нарахування позивачем одночасно пені та штрафу, судом відхиляються, оскільки п.7.3 Договору №06-05/ПУ-35958/27 передбачає нарахування пені, яка в силу приписів ч.6 ст.232 ГК України може нараховуватись позивачем на протязі шість місяців, а у разі прострочення більше 30 днів, договір передбачає нарахування штрафу. Тобто, узгоджений сторонами у п.7.3 Договору №06-05/ПУ-35958/27 обсяг відповідальності відповідача в разі порушення строків оплати, не виключає стягнення з нього, як пені так і штрафу.

У відзиві відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 95%.

В обґрунтування заяви відповідач посилається на наступне:

-збитки КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» за 2015 рік склали 20976000,0 грн., а за І квартал 2016 року 4380000,0 грн., що підтверджується звітами про фінансові результати (а.с.78, 79). При цьому, за аналогічні періоди попереднього року вказані показники були значно кращими, відповідно: 14410000,0 грн. та 1867000,0 грн., що свідчить про погіршення ситуації з платоспроможністю відповідача;

-заборгованість КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» лише перед ВП «Южно-Українська АЕС» становить 92288600,0 грн., яка виникла не з вини споживача, а є наслідком, зокрема, невідповідності затверджених виконавчим комітетом Южноукраїнської міської ради тарифів для населення, їх фактичній собівартості та відсутності відповідних дотацій з боку органів місцевого самоврядування та держави, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.81). Тому, нарахування штрафних санкцій призведе до збільшення і без того значного розміру заборгованості.

-заборгованість перед позивачем, яка покривається за рахунок державних субвенцій на погашення пені та штрафів не спрямовуються. При цьому, середній тариф на реалізацію водопостачання без ПДВ у 2016 році становить 5,58 грн., в той час, як з урахуванням витрат підприємства на оплату штрафних санкцій вартість 1 куб. м. питної води становить 7,50 грн.

-КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» засновано на комунальній власності територіальної громади міста Южноукраїнська, для задоволення суспільних та особистих потреб населення, підприємств, установ, організацій в наданні послуг з теплопостачання, водопостачання та водовідведення

-порушення зобовязання з боку КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» по даному договору не потягло збитків для позивача, а нараховані інфляційні втрати та 3% річних частково компенсують можливі збитки;

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань, причини неналежного виконання або невиконання зобовязань, незначності прострочення у виконанні зобовязання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Оцінивши викладені у заяві відповідача обставини та дослідивши надані ним докази суд дійшов наступних висновків.

Фінансовий стан КП «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство» свідчить про наявність реальної загрози банкрутства підприємства, що за умови соціальної значимості останнього може призвести до негативних наслідків для споживачів теплової енергії - населення м.Южноукраїнська, лікувальних закладів, шкіл, інших обєктів соціальної сфери міста, бюджетних установ та державних закладів.

В обґрунтування складного фінансового стану ВП «Южно-Українська АЕС» останнім наданий суду звіт про фінансові результати підприємства за 2015 рік, згідно якого збитки ВП «Южно-Українська АЕС» за 2015 рік склали 5961800 тис. грн.. грн., а за аналогічний період попереднього року 6156623 тис. грн. Тобто, вбачається тенденція до зменшення збитковості позивача.

При цьому, позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у звязку з порушенням відповідачем умов Договору №06-05/ПУ-35958/27.

Чи є фінансові зобовязання ВП «Южно-Українська АЕС» критичними для стягувача, та чи вплине зменшення розміру пені та штрафу на платоспроможність позивача, суд оцінити не в змозі, оскільки таких відомостей позивачем суду не надано.

Суд вважає, що нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки повязані з порушенням відповідачем умов Договору №06-05/ПУ-35958/27. Стягнення ж з відповідача штрафу та пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і існують обєктивні підстави для зменшення розміру стягуваних з відповідача штрафних санкцій. Однак, враховуючи кризову ситуацію, яка склалася в країні і призводить до фінансових труднощів усіх підприємств, без виключення, суд вважає за можливе зменшити розмір пені та штрафу на 70%, відповідно, пені до 176065,81 грн., а штрафу до 93030,05 грн., оскільки, застосування таких правових наслідків, як нарахування штрафних санкцій одночасно у вигляді пені та штрафу, спрямовано на спонукання сторони, винної у порушенні зобовязання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не як засіб збагачення.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 821, п.3 ч.1 ст.83, ст.ст.84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання та водно-каналізаційне господарство», 55000, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, вул.Дружби народів,8 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 31948866) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м.Київ, вул..Ветрова, 3) в особі ВП «Южно-Українська АЕС», 55001, Миколаївська обл., м.Южноукраїнськ, Промзона, а/с 20 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 20915546) 4730002,9 грн. основного боргу, 43865,66 грн. збитків від інфляції, 48316,04 грн. - 3% річних, 93030,05 грн. - 7% штрафу та 176065,81 грн. пені та 85787,56 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 11 липня 2016 року.