Рішення № 58899499, 07.07.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"07" липня 2016 р. Справа № 911/1490/16

За позовом Державного підприємства "Іванківське лісове господарство, 07200, Київська обл., Іванківський район, селище міського типу Іванків, вул. Поліська, будинок 22

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група"Центр", 07400, Київська обл., місто Бровари, бульвар бульвар Незалежності, будинок 9

про стягнення 43513,14 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №53 від 09.02.2015);

від відповідача не з'явився.

суть спору:

Державне підприємство "Іванківське лісове господарство звернулось у господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група"Центр", в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (арк.с. 36-37) просить стягнути заборгованість в розмірі 35088,77 грн., яка складається з: 30260,40 грн. основного боргу та 4828,37 грн. пені нарахованої за період з 01.01.2016 по 15.05.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором поставки №72 від 18.06.2015 в частині повної та своєчасної поставки товару.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань, у судові засідання не зявився, відзив на позов не надав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив :

18.06.2015 між Державним підприємством "Іванківське лісове господарство (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група "Центр" (Постачальник) укладений договір поставки №72 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобовязується поставити в обумовлений термін, а покупець прийняти у власність і оплатити нафтопродукти, іменовані надалі «Товар».

Згідно пункту 4.1. Договору продаж товару здійснюється в наступному порядку:

- покупець формує та передає Постачальнику письмове або усне замовлення на Товар, де зазначається його найменування, кількість та асортимент, який Покупець бажає придбати у Постачальника на умовах, передбачених цим Договором в тому числі зазначає місце куди необхідно доставити Товар;

- постачальник, після отримання замовлення від Покупця, виписує рахунок-фактуру, де зазначається його найменування, кількість, асортимент, строк поставки і ціна Товару та передає рахунок-фактуру Покупцеві;

- покупець отримує Товар відповідно до видаткової накладної на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей;

- постачальник передає Покупцеві оригінали рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних.

Пунктом 6.2 Договору сторони встановили, що оплата Товару здійснюється в безготівковій формі в розмірі 100% передоплати від вартості товару, що поставляється на підставі рахунку-фактури, та/або накладної, які є невідємною частиною договору.

Відповідно до пункту 5.2 Договору Покупець зобовязаний вчасно та на умовах цього Договору оплатити товар.

На виконання умов договору, 18.06.2015 позивач заявив відповідачу усне замовлення на підставі якого, відповідач виставив рахунок-фактуру №СФ-0000221 від 18.06.2015 на суму 1000613,90 грн. (а.с. 25).

18.06.2015 позивач оплатив рахунок-фактуру №СФ-0000221 від 18.06.2015 в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №2579 від 18.06.2015 на суму 1000613,90 грн. (а.с. 27).

Відповідач здійснив лише часткову поставку оплаченого товару згідно видаткової накладної №РН-0000158 від 19.06.2015 на суму 970353,50 грн., (арк.с. 26).

Докази поставки товару відповідачем позивачу на суму 30260,40грн, що становить різницю між сумою оплати і сумою поставки, .відсутні. Докази повернення цієї суми також відсутні.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію №151/2 від 02.03.2016, в якій просив сплатити вищевказану заборгованість, проте дана претензія залишена без відповіді та належного реагування, у звязку з чим позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не поязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У звязку з тим, що відповідач свого обовязку стосовно передачі оплаченого товару не виконав, та не надав доказів повернення коштів за непоставлений товар або поставки товару, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про повернення грошових коштів у розмірі 30260,40 грн. є правомірною та підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 4828,37 грн. пені, нарахованої за період з 01.01.2016 по 15.05.2016.

В пункті 7.3 Договору вказано, що у випадку прострочення постачання Товару Покупець може стягнути з постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення поставки від суми невідвантаженого Товару.

У частині першій статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписом частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені, встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення з відповідача 4828,37 грн. пені нарахованої за період з 01.01.2016 по 15.05.2016, підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35088,77 грн., які складаються з: 30260,40 грн. основного боргу та 4828,37 грн. пені, нарахованої за період з 01.01.2016 по 15.05.2016.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладається на відповідача, оскільки спір у справі виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова група"Центр", (07400, Київська обл., місто Бровари, бульвар бульвар Незалежності, будинок 9, ідентифікаційний номер 31648072) на користь Державного підприємства "Іванківське лісове господарство, 07200, Київська обл., Іванківський район, селище міського типу Іванків, вул. Поліська, будинок 22, ідентифікаційний номер 00992088) 30260 (тридцять тисяч двісті шістдесят) грн. 40 коп. основного боргу, 4828 (чотири тисячі вісімсот двадцять вісім) грн. 37 коп. пені та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано 12.07.2016