Рішення № 58899423, 08.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2016Справа №910/20356/15

За позовом Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія"

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія "

про стягнення 109039,23 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники сторін:

від позивача: Кульчицький О.В. за довіреністю 07/15 від 01.07.2015

Якубчак С.Є за довіреністю № 03/16 від 29.06.2016

від відповідача: Більчук О.О. за довіреністю № 37 від 07.04.2016

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Європейська страхова компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогами до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення 109039,23 грн. заборгованості за Договором про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № ФП.13-006 від 07.06.2013, в тому числі: 66496,20 грн. основного боргу, 14693,29 грн. пені, 781,01 грн. З % річних та 27068,73 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами Договору про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № ФП.13-006 від 07.06.2013 (далі - Договір перестрахування) не виконав взяті на себе зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування за Ковер-нотом № 06/00001/3/17/11/14 (договором перестрахування) від 20.08.2014 (далі - Ковер-нот), у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 66496,20 грн., крім того у зв'язку з невиконанням зобов'язань за наведеним договором позивачем нараховано суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі № 910/20356/16 (суддя Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.), позов задоволено повністю шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія" 66496,20 грн. заборгованості за договором перестрахування від 07.06.2013 №ФП. 13-006, 14693,29 грн. пені, 27068,73 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 781,01 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 у справі № 910/20356/15 (колегія суддів у складі: В.Овечкін - головуючий суддя, судді Ж.Корнілова, Є.Чернов) касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі № 910/20356/16 скасовано з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/794 від 20.04.2016 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/20356/15.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2016 справу № 910/20356/15 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 справу № 910/20356/15 прийнято до провадження судді Гумеги О.В. та призначено розгляд справи на 23.05.2016 о 12:40 год.

12.05.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву станом на час нового розгляду справи з урахуванням висновків постанови Вищого господарського суду України від 12.04.2016 у справі № 910/20356/15, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судове засідання, призначене на 23.05.2016, не відбулося, у зв'язку з тим, що суддя Гумега О.В. перебувала у відрядженні.

Після повернення судді Гумеги О.В. з відрядження, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 призначено розгляд справи на 06.06.2016 о 12:40 год.

В судове засідання, призначене на 06.06.2016, представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання 06.06.2016 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 25.04.2016 та від 26.05.2016 в повному обсязі не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 06.06.2016 подав письмові пояснення на виконання вимог ухвал суду від 25.04.2016 та від 26.05.2016.

В судовому засіданні, призначеному на 06.06.2016, представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням письмових пояснень, поданих 06.06.2016 в судовому засіданні.

В судовому засіданні, призначеному на 06.06.2016, представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи клопотання позивача про продовження строку вирішення спору, нез'явлення представника відповідача в судове засідання та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 06.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2016 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, та відкладено розгляд справи на 04.07.2016 о 14:30 год.

08.06.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 06.06.2016 о 12:40 год.

30.06.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

30.06.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

30.06.2016 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 04.07.2016, з'явились представники позивача та відповідача.

Представники позивача в судовому засіданні 04.07.2016 подали письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 26.05.2016. Письмові пояснення позивача залучені судом до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представники позивача в судовому засіданні 04.07.2016 подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи (копії листа № 173 від 14.01.2015 та поштового конверту з відтиском штампу відділення поштового зв'язку Київ -186 від 21.01.2015). Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 04.07.2016 представники позивача надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримали з урахуванням письмових пояснень, поданих в судових засіданнях 06.06.2016 та 04.07.2016.

Представник відповідача в судовому засіданні 04.07.2016 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 12.05.2016 через відділ діловодства суду.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні 04.07.2016, в якому оголосив перерву до 08.07.2016 о 12:20 год.

08.07.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме: копії Договору добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 (далі - Договір КАСКО).

08.07.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли пояснення по справі, зокрема, щодо обставин кваліфікації виплаченого позивачем страхового відшкодування як "компромісного збитку", передбаченого п. 7.6 Договору перестрахування, щодо обставин про наявність строку у перестраховика (відповідача) для прийняття рішення при виплаті перестрахувальником (позивачем) "компромісного збитку", щодо обставин закриття кримінального провадження та наявності підстав для виплати другої частини страхового відшкодування. З урахуванням наведених пояснень відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

08.07.2016 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 12.04.2016 у справі № 910/20356 та встановлення обставин справи.

В судове засідання, призначене на 08.07.2016, з'явились представники позивача та відповідача.

Представники позивача судовому засіданні 08.07.2016 подали клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копій листа № 1365 від 12.02.2015 та поштового конверту, в якому відповідач надіслав наведений лист позивачу. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.07.2016 підтримав клопотання про виконання вимог постанови ВГСУ, подане ним 08.07.2016 через відділ діловодства суду. Клопотання судом задоволене.

Представники позивача судовому засіданні 08.07.2016 надали усні пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням вказівок постанови ВГСУ від 12.04.2016 у справі № 910/20356/15, позов підтримали в повному обсязі з урахуванням письмових пояснень, поданих в судових засіданнях 06.06.2016 та 04.07.2016.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.07.2016 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у поясненнях по справі, поданих ним відповідно 12.05.2016 та 08.07.2016 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 08.07.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі № 910/20356/16 , залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016, позов задоволено повністю шляхом стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія" 66496,20 грн. заборгованості за договором перестрахування від 07.06.2013 №ФП.13-006, 14693,29 грн. пені, 27068,73 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 781,01 грн.

В основу наведених рішення та постанови покладено висновок судів про те, що у встановлений Договором про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № ФП.13-006 від 07.06.2013 15-денний термін відповідач не направляв позивачу запит про надання додаткових документів, перестраховиком не надано доказів як на підтвердження того, що перестрахувальнику було відомо про факт втрати ОСОБА_6 свідоцтва про реєстрацію на автомобіль НОМЕР_1, так і на підтвердження того, що виплата позивачем страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 відноситься до компромісного збитку за Договором № ФП.13-006 про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії від 07.06.2013.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 у справі № 910/20356/15 рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі № 910/20356/16 скасовано з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до наведеної постанови, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне:

- судами залишено поза увагою поширення на спірні правовідносини положень ч.ч. 1,2 ст. 14, ч. 3 ст. 538 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України та ст.12 Закону України "Про страхування";

- судами не надано правової оцінки умовам п.п. 3.1.4, 3.4.2, 4.6,7.1, 7.6 Договору перестрахування №ФП.13-006 від 07.06.2013 та п.п.7.2.7,11.29.1,12.1.9 Договору добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 в їх сукупності. При цьому вказано, що п .4.6 Договору перестрахування №ФП.13-006 узгоджується з вищенаведеними приписами ч.3 ст.538 ЦК України та ч.6 ст.193 ГК України, а п. 3.4.2 Договору - відповідає імперативним вимогам ч. 2 ст. 14 ЦК України, згідно яких особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. За висновками суду касаційної інстанції, умови пунктів 3.1.4, 3.4.2, 4.6, 7.1, 7.6 Договору перестрахування №ФП.13-006 від 07.06.2013 встановлюють правовий механізм, який не допускає перекладання на перестраховика без його окремої письмової згоди відповідальності перестрахувальника по виплаті компромісного збитку на власний розсуд за конкретними договорами страхування;

- суд касаційної інстанції погодився з твердженням скаржника (відповідача) про те, що пункти 4.6,7.6 Договору перестрахування №ФП.13-006 не обмежують перестраховика певними часовими рамками в частині прийняття рішення про відмову від відшкодування своєї частки у випадку виплати перестрахувальником компромісного збитку;

- в свою чергу, суд касаційної інстанції звернув увагу на умови п.п. 7.2.7, 11.29.1, 12.1.9 Договору добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014;

- у постанові суду касаційної інстанції вказано, що судами попередніх інстанцій не досліджено тих обставин, чи не порушувався страхувальником передбачений п.7.2.7 Договором добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 обов'язок щодо повідомлення позивача протягом одного робочого дня про втрату (загублення) реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб, що має істотне значення для визначення виплаченого позивачем страхового відшкодування як компромісного збитку в розумінні п. 7.6 Договору перестрахування №ФП.13-006. Адже, з листа ПАТ "Європейська страхова компанія" від 26.01.2016 №2 (а.с.177) неможливо встановити здійснення страхувальником вищевказаного повідомлення, а вбачається лише його звернення до правоохоронних органів з приводу викрадення документів на застрахований автомобіль.

У зв'язку з наведеним, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій належним чином не спростовано доводи відповідача як щодо правомірної реалізації ним передбаченого договором права на відмову від виконання зобов'язання по виплаті частки страхового відшкодування позивачу (перестрахувальнику) у зв'язку з тим, що виплата позивачем страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 є в розумінні п. 7.6 Договору перестрахування від 07.06.2013 №ФП.13-006 компромісним збитком, виплаченим страхувальнику без попереднього письмового погодження з перестраховиком, так і того, що наявність компромісного збитку підтверджується обізнаністю позивача, як страховика, з викраденням у його страхувальника (ОСОБА_6.) реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб, та запізнілим повідомленням відповідачу листом від 26.01.2015 №2 цих відомостей, які впливають на ступінь страхового ризику, тобто вже після складання страхового акту №01/15 від 23.01.2015, що може свідчити про неналежне виконання перестрахувальником своїх договірних зобов'язань;

- суд касаційної інстанції звернув увагу, що судами попередніх інстанцій не відхилено твердження відповідача про те, що позивач мав передбачені п.11.29.1 Договору страхування №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 підстави для затримки зі складанням страхового акту від 23.01.2015 до завершення кримінального провадження №12014100050009886 щодо випадку викрадення застрахованого позивачем транспортного засобу, оскільки постановою прокуратури Оболонського району м. Києва від 29.12.2014 досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню було відновлено шляхом скасування постанови слідчого Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження, з урахуванням якої, між іншим, позивачем 23.01.2015 було прийнято рішення про виплату страхувальнику 126350 грн. страхового відшкодування. Тобто станом на момент оформлення страховиком страхового акта від 23.01.2015р. №01/15 постанова від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження була нечинною та не породжувала жодних правових наслідків;

- суд касаційної інстанції вважає таким, що суперечить листу ПАТ "Європейська страхова компанія" від 26.01.2015 №2 (а.с.177), передчасний висновок апеляційного суду про те, що перестраховиком не надано доказів на підтвердження обізнаності перестрахувальника (позивача) про факт втрати ОСОБА_6 свідоцтва про реєстрацію на автомобіль НОМЕР_1. Однак, судами не з'ясовано, чи був позивач обізнаний з цими фактичними обставинами станом на момент настання страхового випадку, а якщо так, то з яких причин не виконав свій обов'язок повідомити відповідача про ці обставини, передбачений п. 3.1.4 договору перестрахування №ФП.13-006.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовЧязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи наведені приписи ГПК України, новий розгляд справи № 910/20356/15 здійснювався з урахуванням вказівок постанови Вищого господарського суду України від 12.04.2016 у справі № 910/20356/15.

При новому розгляді справи № 910/20356/15 позивач повністю підтримав заявлені позовні вимоги, при цьому:

- вказав на передбачені п. 7.2.8.1 Договору КАСКО наслідки втрати документів від застрахованого ТЗ (припинення договору за ризиком "викрадення" від моменту такої дії втрати (загублення); дія договору за ризиком "викрадення" відновлюється після заміни документів від застрахованого ТЗ);

- вважає, що у спірному випадку відсутні ознаки "компромісного збитку", оскільки договорами прямо не передбачено, що неповідомлення про втрату реєстраційних документів на ТЗ та /або неповідомлення (порушення термінів повідомлення) є підставою відмовити у страховій виплаті;

- з приводу оформлення страхового акту від 23.01.2015 позивач вказав, що на момент його оформлення позивачу не було відомо про скасування постанови слідчого Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 05.12.2014;

- позивач повідомив, що не був обізнаний про факт втрати в серпні 2014 року свідоцтва про реєстрацію ТЗ станом на момент настання страхового випадку (07.11.2014), а дізнався про це лише після отримання всіх необхідних документів від страхувальника (ОСОБА_6.);

- позивач звернув увагу суду на п. 7.3 Договору перестрахування, відповідно до якого відповідач мав право вимагати від позивача додаткові документи, якщо така вимога заявляється протягом 15 робочих днів із дня надання позивачем документів, вказаних у п. 7.2 Договору перестрахування, втім, оскільки у строк до 15.01.2015 включно на адресу позивача від відповідача не надходила вимога про надання додаткових документів, то, враховуючи п. 7.4 Договору перестрахування, позивач вважає, що наданих позивачем документів було достатньо для прийняття відповідачем рішення про виплату своєї частки страхового відшкодування та здійснення виплати, а відповідач, в свою чергу, не має права посилатись на недостатність наданих документів та/або вимагати додаткові документи;

- позивач також вважає, що відповідно до п. 7.5 Договору перестрахування відповідач зобов'язаний за будь-яких підстав письмово повідомити позивача про відмову у виплаті своєї частки страхового відшкодування протягом 15 робочих днів з моменту отримання пакету документів. Натомість, як вказав позивач, такої відмови станом на 04.07.2016 не було, незважаючи на те, що повний пакет документів відповідачем було отримано 18.12.2014. Отже, на думку позивача, відповідач не скористався своєю можливістю відмовитись від сплати своєї частки страхового відшкодування та зобов'язаний зробити таку сплату.

При новому розгляді справи № 910/20356/15 відповідач, з урахуванням поданого 12.05.2016 через відділ діловодства суду відзиву на позовну заяву та пояснень по справі, проти задоволення позовних вимог заперечував з таких підстав:

- відповідач вказав на своє право відмовитися від виконання зобов'язання по виплаті частки страхового відшкодування позивачу (перестрахувальнику) у зв'язку з тим, що виплата позивачем страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 (далі - Договір КАСКО) є в розумінні п. 7.6 Договору перестрахування компромісним збитком, виплаченим страхувальнику без попереднього письмового погодження з перестраховиком (відповідачем). На думку відповідача, наявність компромісного збитку підтверджується обізнаністю позивача, як страховика, з викраденням у його страхувальника (ОСОБА_6.) реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб, та запізнілим повідомленням відповідачу листом № 2 від 26.01.2015 цих відомостей, які впливають на ступінь страхового ризику, тобто вже після складання страхового акту № 01/15 від 23.01.2015, що свідчить про неналежне виконання позивачем (перестрахувальником) своїх договірних зобов'язань. Саме лист № 2 від 26.01.2015 відповідач зазначає в якості доказу того, що позивачу було відомо про факт втрати ОСОБА_6 свідоцтва про реєстрацію ТЗ. Отже, підставою у невиплаті перестраховиком (відповідачем) своїх часток страхового відшкодування перестрахувальнику (позивачу) є порушення останнім п.п. 3.1.4 п. 3.1 та п. 7.6 Договору перестрахування, які, як зазначив відповідач, узгоджуються з приписами норм ч. 3 ст. 358 ЦК України та ч. 6 ст. 183 ГК України;

- відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що навіть якщо припустити необізнаність позивача про викрадення у його страхувальника реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб, то в такому випадку мало б місце порушення страхувальником (ОСОБА_6.) умов абз. 2 п.п. 7.2.7.1 Договору КАСКО, що, в свою чергу, є обставиною для відмови страховиком (позивачем) у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 12.1.7, 12.1.9 п. 12.1 Договору КАСКО. Разом з тим, у поясненнях по справі, наданих представником відповідача 08.07.2016 через відділ діловодства суду, останній вказав, що обставина, про те, що страхувальник за Договором КАСКО не повідомила позивача про викрадення свідоцтва про реєстраціє ТЗ підтверджується листом позивача № 2 від 26.01.2015, письмовими поясненнями позивача, з урахуванням чого відповідач стверджував про наявність у позивача підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування;

- за доводами відповідача, умови п.п. 3.1.4, 3.4.2, 4.6, 7.1,7.6 Договору перестрахування встановлюють правовий механізм, який не допускає перекладання на перестраховика без його окремої письмової згоди відповідальності перестрахувальника по виплаті компромісного збитку на власний розсуд за конкретними договорами страхування;

- на думку відповідача, позивач також мав передбачені п.11.29.1 Договору КАСКО підстави для затримки зі складанням страхового акту № 01/15 від 23.01.2015 з огляду на скасування постановою прокурора прокуратури Оболонського району м. Києва від 29.12.2014 постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 05.12.2014 та відновлення досудового розслідування по кримінальному провадженню №12014100050009886 щодо випадку викрадення застрахованого позивачем транспортного засобу. Згідно умов п. 7.6 Договору перестрахування відповідач вважає, що виплата за наведених умов (відновлення кримінального провадження щодо випадку викрадення застрахованого ТЗ) страхової суми страхувальнику, є також виплатою компромісного збитку в розумінні умов Договору перестрахування;

- відповідач звернув увагу суду, що у Договорі перестрахування (п. 4.6, п. 7.5) відсутні правові наслідки пропуску перестраховиком (відповідачем) строку на відмову від виплати своєї частки страхового відшкодування, у зв'язку з чим відповідач вважає, що перестраховик, за наявності передбачених Договором перестрахування підстав, може відмовитись від сплати своєї частки страхового відшкодування в будь-який час, керуючись умовами пунктів 4.6, 7.6 Договору перестрахування - таке рішення, на думку відповідача, може бути прийнято як до отримання документів, передбачених п. 7.2 Договору, так і після спливу строку, передбаченого п. 7.4 Договору перестрахування.

Разом з тим, у поясненнях по справі, поданих представником відповідача 08.07.2016 через відділ діловодства суду, останній також вказав, що у п. 7.3 Договору перестрахування йдеться про документи, що підтверджують розмір завданих збитків, - і такі не мають жодного відношення до "компромісного збитку"; п. 7.4 Договору перестрахування визначає строк для отримання додаткових документів, необхідних для встановлення обставин страхового випадку та розміру завданого збитку, - тоді як у даному спорі встановлюється наявність ознак, що передбачені п. 7.6 Договору перестрахування, на встановлення яких строк не передбачений; п. 7.5 Договору перестрахування регулює строк для повідомлення про відмову у виплаті з посиланням на п. 7.2 цього договору. Зважаючи на наведене, відповідач вважає, що Договір не містить строку для прийняття перестрахувальником рішення у випадку "компромісного збитку".

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є вимога перестрахувальника (позивача) про виплату перестраховиком (відповідачем) частки (пропорційної відповідальності) у сумі страхового відшкодування за Договором № ФП.13-006 про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії від 07.06.2013, яка (виплата) обумовлена настанням страхового випадку за Договором добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014, страховиком за яким є позивач.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши при новому розгляді матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

07.06.2013 між Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Європейська страхова компанія" (відповідач) було укладено Договір № ФП.13-006 про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії (далі - Договір перестрахування), предметом якого є основоположні та загальні умови перестрахування та ретроцесії страхових ризиків, що взаємно передають та приймаються сторонами на факультативній (необов'язковій) основі, а також основні взаємні права і обов'язки сторін, пов'язані з передачею та прийняття страхових ризиків в перестрахування або ретроцесію.

Відповідно до п. 1.3 Договору перестрахування під страховим ризиком, що передається в перестрахування в рамках цього договору, розуміється подія, визначена первинним договором страхування або перестрахування, укладеного однією зі сторін, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки вірогідності та випадковості настання.

Під передачею страхового ризику в перестрахування в рамках цього договору розуміється страхування однією стороною у другої сторони на умовах законодавства України, цього договору та конкретного договору перестрахування ризику виконання стороною, яка передає страховий ризик, частини своїх зобов'язань за договором первинного страхування, співстрахування або вхідного перестрахування (п. 1.4 Договору перестрахування).

Згідно з п. 1.6 Договору перестрахування предметом перестрахування за цим договором є ризик виконання частини своїх зобов'язань перестраховиком та укладеному перестрахувальником як страховиком (перестрахувальником) основному договору страхування, співстрахування або перестрахування.

У п. 1.7 Договору перестрахування сторони визначили, що на підставі та на умовах даного договору сторони укладають конкретні договори перестрахування. Конкретні договори перестрахування укладають окремо за кожним страховим ризиком та предметом або за групою страхових ризиків та предметів.

Страхові ризики, передані та прийняті в перестрахування за цим договором, вважаються перестрахованими у повній відповідності до умов первинного договору страхування та правил страхування страховика, що уклав договір страхування, незалежно від того, чи є страховик по первинному договору страхування стороною цього договору, чи ні, якщо інше прямо не обумовлено договором перестрахування, укладеного між сторонами відповідно до цього договору (п. 1.8 Договору перестрахування).

Під відповідальністю перестраховика (перестраховою відповідальністю, перестраховим захистом) розуміється обов'язок перестраховика виплатити страхове відшкодування в частині та на умовах, передбачених договором перестрахування, при настанні страхового випадку по первинному договору страхування. Такий обов'язок поширюється на всі страхові випадки по первинному договору страхування, що відбулися в період дії пов'язаного з ним договору перестрахування, якщо інше не обумовлено в договорі перестрахування (п. 4.1 Договору перестрахування).

20.08.2014 між Приватним акціонерним товариством "Європейська страхова компанія" (перестрахувальник) та Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" (перестраховик) підписано Ковер-нот №06/00001/3/17/11/14 (договір перестрахування) (далі - Ковер-нот), відповідно до умов якого було перестраховано ризики за Договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 (автомобіль Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2, об'єм двигуна 2000 куб.см., № кузова JMZGH12F701475575, рік випуску 2011), повне КАСКО, зокрема, незаконне заволодіння транспортним засобом (під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Викрадення виключно на території України). Термін перестрахування з 20.08.2014 по 13.01.2015. Відповідальність перестраховика складає 70000 грн., що становить 36,84% від загальної страхової суми. Франшиза - 5 %.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір №ФП.13-006 про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії від 07.06.2013 за своєю правовою природою є договором перестрахування.

Відповідно до ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі, відповідно до договору страхування

Частина 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" визначає, що перестрахування - це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

З матеріалів справи вбачається, що повідомленням № 136 від 07.11.2014 (а.с. 29 т. 1) позивач сповістив відповідача про настання події, що має ознаки страхового випадку, а саме викрадення транспортного засобу Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахованого ПАТ "Європейська страхова компанія" за Договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 та переданого в перестрахування ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" за Ковер-нотом №06/00001/3/17/11/14 від 20.08.2014.

Пункт 6.3 Договору добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 (далі - Договір КАСКО) містить перелік страхових випадків, серед яких викрадення. Згідно підпункту 6.3.5 вказаного пункту Договору КАСКО визначено, що викрадення є незаконне заволодіння ТЗ в будь-який час у будь-якому місці (надалі по тексту - незаконне заволодіння).

Згідно з п. 11.29 Договору КАСКО по факту викрадення або незаконного заволодіння ТЗ, за яким до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про це кримінальне правопорушення, страхове відшкодування у розмірі 30 % від страхованої суми виплачується після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту складання страхового акту. Остаточна сума страхового відшкодування за фактом викрадення або незаконного заволодіння, за вирахуванням обумовленої цим Договором відповідної франшизи, розраховується після закінчення кримінального провадження та надання страховику відповідного документу (про припинення чи призупинення кримінального провадження), виплачується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту складання страхового акту на виплату остаточної суми страхового відшкодування, але не раніше, ніж через два місяці з дня внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про таке кримінальне правопорушення.

Відповідно до витягу з кримінального провадження №12014100050009886 (а.с. 26 т. 1) 07.11.2014 до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення (ч. 2 ст. 289 КК України), а саме: незаконне заволодіння транспортним засобом Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2.

07.11.2014 позивач повідомив відповідача (повідомлення № 136 від 07.11.2014) про отримання інформації стосовно спірного випадку, що має ознаки страхового, зазначив, що після отримання всіх необхідних документів від страхувальника буде розрахована частка відповідача у страховому відшкодуванні та відповідачу будуть надіслані всі необхідні документи, також, запропоновано відповідачу підтвердити своє бажання взяти участь у врегулюванні страхової події. Повідомлення № 136 від 07.11.2014 було отримане відповідачем за вх. RE 163 від 07.11.2014 (а.с. 29 т. 1).

Відповідно до страхового акта № 16/14 від 09.12.2014 (а.с. 37 т. 1) подію щодо незаконного заволодіння транспортним засобом Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2, позивачем визнано страховою та прийнято рішення щодо виплати страхувальнику 54150,00 грн., що складає 30 % від загальної суми страхового відшкодування (за вирахуванням франшизи).

Згодом, позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 144 від 18.12.2014 (а.с. 30 т. 1) на виплату частки страхового відшкодування в розмірі 19948,86 грн. на умовах Договору перестрахування, до якого додано копії матеріалів страхової справи, необхідні для прийняття відповідачем рішення про виплату своєї частини страхового відшкодування за Договором перестрахування. При цьому наведений лист № 144 від 18.12.2014 містить перелік направлених відповідачу копій документів, серед яких, в тому числі: документи на ОСОБА_6 на 9 арк., талон повідомлення про викрадення 1 арк., довідка ГУ МВС України 1 арк., постанова ГУ МВС України 1 арк., витяг з кримінального провадження, постанова про закриття кримінального провадження 2 арк.

Судом встановлено, що наведений лист № 144 від 18.12.2014 отримано відповідачем 18.12.2014, що підтверджується відміткою відповідача на вказаному листі за реєстраційним вх. № 15639 від 18.12.2014 та фактично не заперечується відповідачем.

Відповідач розглянув пакет документів стосовно спірної події, яка має ознаки страхової, а саме викрадення ТЗ Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_2, та, керуючись п. 7.3 Договору перестрахування, звернувся до позивача листом № 173 від 14.01.2015 з проханням надати інформацію. (далі - Лист відповідача № 1). Як встановлено судом по наявним в матеріалах справи доказам, вказаний лист був фактично направлений відповідачем позивачу лише 21.01.2015.

Згідно страхового акту № 01/15 від 23.01.2015 (а.с. 38 т. 1), з урахуванням постанови слідчого Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження №12014100050009886, позивачем прийнято рішення щодо виплати страхувальнику 126350,00 грн., що складає 70% від загальної суми страхового відшкодування (за вирахуванням франшизи).

Листом № 2 від 26.01.2015 (а.с. 148 т. 1) позивач надав відповідачу відповідь на його лист № 173 від 14.01.2015, який позивачем було отримано 21.01.2015. Зокрема, у листі № 2 від 26.01.2015 позивач повідомив відповідача про те, що: в серпні місяці у Страхувальника було викрадено документи на транспортний засіб, у зв'язку з чим було звернення страхувальника до МВС України. За результатами розгляду заяви було видано довідку з РУГУ МВС України для пред'явлення до Центру ДАІ … Після звернення в Центр ДАІ страхувальнику було вироблено дублікати вказаних документів встановленого зразка.

Розглянувши лист позивача № 2 від 26.01.2015, відповідач звернувся до позивача листом № 1365 від 12.02.2015, в якому у зв'язку з необхідністю отримання додаткової інформації, керуючись п. 7.3 Договору перестрахування, просив позивача надати копію довідки та інформацію, а також вказав, що після їх надання буде продовжено розгляд справи та прийнято відповідне рішення (далі - Лист відповідача № 2). Як встановлено судом по наявним в матеріалах справи доказам, вказаний лист був фактично направлений відповідачем позивачу 13.02.2015.

Позивач на адресу відповідача направив лист-вимогу № 4 від 17.02.2015 (а.с. 31 т. 1) про виплату частки страхового відшкодування в розмірі 46547,34 грн. на умовах Договору перестрахування, до якого також додані всі необхідні копії матеріалів страхової справи.

Оскільки відповідач в порушення умов Договору перестрахування не виконав взяті на себе зобов'язання щодо виплати своєї частки страхового відшкодування за Ковер-нотом в загальній сумі 66496,20 грн. (19948,86 грн. перший платіж + 46547,34 грн. другий платіж), то позивач звернувся з даним позовом до суду.

Разом з тим, відповідач звернув увагу, що постановою прокурора прокуратури Оболонського району м. Києва від 29.12.2014 скасовано постанову слідчого СВ Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві про закриття кримінального провадження від 05.12.2014 та відновлено досудове розслідування по кримінальному провадженню №12014100050009886 щодо випадку викрадення застрахованого позивачем транспортного засобу.

На виконання вказівок постанови Вищого господарського суду України від 12.04.2016 у справі № 910/20356/15, судом було проаналізовано та надано оцінку умовам Договору перестрахування зокрема, п.п. 3.1.4, 3.4.2, 4.6, 7.6 Договору перестрахування, п.п. 7.2.7, 11.29.1, 12.1.9 Договору страхування добровільного страхування наземного транспорту "Каско" №06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 в їх сукупності.

При цьому судом враховано, що п .4.6 Договору перестрахування узгоджується з приписами ч.3 ст.538 ЦК України та ч. 6 ст. 193 ГК України, а п. 3.4.2 Договору перестрахування - відповідає імперативним вимогам ч. 2 ст. 14 ЦК України, згідно яких особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 та ч.ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

В свою чергу, згідно з ч.ч. 1, 5 ст.12 Закону України "Про страхування" перестрахуванням є страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Пунктом 7.2.7 Договору КАСКО передбачено, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховику в письмовому вигляді про зміну умов, пов'язаних з експлуатацією застрахованого транспортного засобу, що впливають на оцінку застрахованих за цим Договором ризиків, зокрема, відповідно до підпункту 7.2.7.1 вказаного пункту:

Протягом одного робочого дня про такі події, як:

втрата (загублення) ключів від застрахованого ТЗ;

втрата (загублення) документів на застрахований ТЗ;

втрата реєстраційних номерів на застрахований ТЗ.

За змістом п.п. 11.29.1 Договору КАСКО в разі відновлення кримінального провадження щодо випадку викрадення або незаконного заволодіння застрахованим ТЗ, складання страхового акту затримується до закінчення кримінального провадження, що повинно бути підтверджено витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Пунктом 12.1 Договору КАСКО містить перелік обставин, на підставі наявності яких страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі, зокрема, у разі невиконання умов цього Договору, щодо надання страхувальником інформації про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та подальшого інформування Страховика про будь-яку зміну страхового ризику в бік його збільшення (п.п. 12.1.9 п. 12.1 Договору КАСКО).

Відповідно до п.п. 3.1.4, 4.6 Договору перестрахування перестрахувальник (позивач) зобов'язується у випадку виникнення додаткових обставин, що впливають на ступінь страхового ризику за первинним договором страхування, протягом 5 робочих днів з дати, коли про виникнення таких обставин стане відомо перестрахувальнику, письмово проінформувати перестраховика та, у разі потреби, узгодити з ним зміну обсягу відповідальності перестраховика і зміну розміру перестрахової премії. Перестраховик несе повну відповідальність перед перестрахувальником щодо прийнятої в перестрахування частини ризику тільки за умови належного виконання перестрахувальником своїх зобов'язань перед перестраховиком відповідно до умов цього договору та кожного договору перестрахування.

Пунктом 7.1 Договору перестрахування передбачено, що перестрахувальник самостійно приймає рішення по виплаті страхового відшкодування з обов'язковим дотриманням прав перестраховика за цим договором. Перестраховик зобов'язаний слідувати всім рішенням перестрахувальника по виплаті страхового відшкодування, при цьому перестрахувальник повинен діяти кваліфіковано, з належним ступенем доцільності й обачності, як діяв би будь-який страховик на його місці за умови, що він не мав би перестрахового захисту. Перестрахувальник зобов'язаний дотримувати інтереси перестраховика так, як це були його власні інтереси.

Відповідно до п. 7.2 Договору перестрахування при настанні страхового випадку, передбаченого первинним договором страхування і договором перестрахування, перестраховик, за умови відсутності запитань, що повинні бути оформлені та направлені у відповідності до п. 7.4 даного договору, виплачує перестрахувальнику (або за дорученні перестрахувальника страхувальнику або вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, яка відповідає його частці (обсягу) відповідальності за договором перестрахування, протягом 15 робочих днів після одержання від перестрахувальника листа-вимоги на виплату страхового відшкодування з розрахунком частки перестраховика у збитку, та наступного комплекту копій документів: повідомлення страхувальника про настання страхового випадку; заяви на виплату страхового відшкодування; договору страхування; офіційного висновку з описанням всіх обставин випадку, який видається установою, до компетенції якої належить розгляд даного випадку (довідки ДАІ про ДТП із зазначенням винної особи, довідки правоохоронних органів про протиправні дії, акту пожежно-технічної експертизи про причини пожежі, довідки з метереологічної або сейсмологічної служби про стихійне лихо і т.п.); страхового акту; експертного висновку щодо розміру збитку, якого було завдано внаслідок настання страхового випадку, якщо такий висновок було зроблено; рахунку (кошторису) на відновлювальні роботи в тому випадку, якщо за умовами первинного Договору страхування розмір збитку визначається на підставі такого рахунку; документів, які підтверджують витрати перестрахувальника, пов'язані з врегулюванням збитку; платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видаткового касового ордеру про оплату перестрахувальником страхового відшкодування (якщо в договорі перестрахування не передбачено застереження про "касовий збиток"). Сторони погоджуються, що перелік документів, що надається перестраховику, не може бути більшим, ніж зазначено в Правилах страхування та/чи в оригінальному договорі страхування.

Згідно п. 7.3 Договору перестрахування перестраховик вправі вимагати від перестрахувальника інші документи, що підтверджують розмір завданих збитків внаслідок настання страхового випадку за умови наявності таких документів у розпорядженні перестрахувальника. Відповідна вимога повинна бути заявлена письмово протягом 15 робочих днів із дня надання перестрахувальником документів, вказаних в п.7.2 цього договору. Перелік документів, що запитуються додатково, не може бути ширше переліку документів, передбаченого правилами страхування страховика та оригінальним договором страхування.

Приписами п. 7.4 Договору перестрахування визначено, що у разі якщо протягом 15 робочих днів з дня надання перестрахувальником переліку документів, передбачених п.7.2 цього договору, перестраховик не направить перестрахувальнику письмову вимогу про надання додаткових документів, вважається, що надані перестрахувальником документи є достатніми для прийняття рішення перестраховиком про виплату своєї частки страхового відшкодування та здійснення виплати, а перестраховик не має права у подальшому посилатись на недостатність наданих документів та/або вимагати додаткові документи.

Згідно п. 7.5 Договору перестрахування у випадку відмови перестраховика в оплаті своєї частки страхового відшкодування за договором перестрахування або її зменшення, перестраховик зобов'язаний письмово повідомити про це перестрахувальника протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів із дня отримання від перестрахувальника документів, зазначених в п. 7.2 цього Договору, з обґрунтуванням причин відмови.

Пунктом 7.6 Договору перестрахування передбачено, що при сплаті перестрахувальником "компромісного збитку" перестраховик вправі відмовитися від відшкодування своєї частки в цій частині збитку за виключенням випадків, коли сплата "компромісного збитку" раніше була погоджена з перестраховиком у письмовому вигляді. При цьому, термін "компромісний збиток" сторони розуміють як виплату перестрахувальником страхового відшкодування в наступних випадках:

- унаслідок події, що відповідно до умов укладеного договору страхування, Правил страхування Перестрахувальника і законодавства України, може бути не визнана страховою;

- якщо перестрахувальник відповідно до умов укладеного договору страхування, Правил страхування Перестрахувальника і законодавства України, мав підстави для відмови у виплаті або зменшенні розміру страхового відшкодування, але не скористався такими підставами.

Крім того, згідно п. 3.4.2 Договору перестрахування перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування, якщо перестрахувальник зробив виплату компромісного збитку без попереднього письмового погодження з перестраховиком.

Аналізуючи умови вищенаведених пунктів Договору перестрахування в сукупності, суд дійшов таких висновків.

Умови пунктів 3.1.4, 3.4.2, 4.6, 7.1, 7.6 Договору перестрахування встановлюють правовий механізм, який не допускає перекладання на перестраховика без його окремої письмової згоди відповідальності перестрахувальника по виплаті компромісного збитку на власний розсуд за конкретними договорами страхування.

Дійсно, як вірно зазначив ВГСУ у постанові від 12.04.2016 у справі № 910/20356/15, пункти 4.6, 7.6 Договору перестрахування не обмежують перестраховика певними часовими рамками в частині прийняття рішення про відмову від відшкодування своєї частки у випадку виплати перестрахувальником компромісного збитку.

Разом з тим, наявність чи відсутність виплати позивачем компромісного збитку (в розумінні п. 7.6 Договору перестрахування) страхувальнику (фізичній особі) як підстави для відмови перестраховика від виплати своєї частки страхового відшкодування перестрахувальнику у разі відсутності попереднього письмового погодження виплати зазначеного збитку з контрагентом, потребує доведення належними і допустимими доказами.

Водночас слід зазначити, що Договором КАСКО прямо не визначено, що неповідомлення страховиком про втрату реєстраційних документів на ТЗ та/або таке повідомлення з порушенням термінів є підставою для однозначної відмови страховиком у виплаті страхового відшкодування страхувальнику. При цьому суд звертає увагу, що відповідно до п. 12.1 Договору КАСКО страховик має право (а не обов'язок) відмовити у виплаті страхового відшкодування на підставі зазначених в цьому пункті обставин, серед яких: невиконання умов цього Договору, щодо надання страхувальником інформації про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та подальшого інформування Страховика про будь-яку зміну страхового ризику в бік його збільшення (п.п. 12.1.9 п. 12.1 Договору КАСКО).

Відповідно до п. 7.6 Договору перестрахування "компромісний збиток" - виплата перестрахувальником страхового відшкодування, зокрема, якщо перестрахувальник відповідно до умов укладеного договору страхування, Правил страхування Перестрахувальника і законодавства України, мав підстави для відмови у виплаті або зменшенні розміру страхового відшкодування, але не скористався такими підставами.

Оскільки саме відповідач стверджує про наявність "компромісного збитку" в спірному випадку, то саме на останнього покладено обов'язок доводення наявності у нього підстав ("компромісного збитку") для відмови від виплати своєї частки страхового відшкодування перестрахувальнику (позивачу).

Пунктами 7.1 - 7.6 Договору перестрахування встановлений відповідний правовий механізм (в т.ч. встановлені строки на здійснення відповідних дій), за умови дотримання якого, зокрема, перестраховик приймає рішення про виплату своєї частки страхового відшкодування та або відмову у її здійсненні. За умови наявності запитань та необхідності витребування інших документів, що підтверджують розмір завданих збитків внаслідок настання страхового випадку перестраховик повинен оформити та направити перестрахувальнику відповідну письмову вимогу протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів із дня надання перестрахувальником документів, вказаних у п. 7.2 Договору перестрахування.

При цьому суд звертає увагу, що пунктом 7.2 Договору перестрахування чітко встановлено, що при настанні страхового випадку, передбаченого первинним договором страхування і договором перестрахування, перестраховик, за умови відсутності запитань, що повинні бути оформлені та направлені у відповідності до п.7.4 даного договору, виплачує перестрахувальнику (або за дорученні перестрахувальника страхувальнику або вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, яка відповідає його частці (обсягу) відповідальності за договором перестрахування, протягом 15 робочих днів після одержання від перестрахувальника листа-вимоги на виплату страхового відшкодування з розрахунком частки перестраховика у збитку, та наступного комплекту копій документів.

Крім того, пунктом 7.5 Договору перестрахування також чітко встановлено, що у випадку відмови перестраховика в оплаті своєї частки страхового відшкодування за договором перестрахування або її зменшення, перестраховик зобов'язаний письмово повідомити про це перестрахувальника протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів із дня отримання від перестрахувальника документів, зазначених в п. 7.2 цього Договору, з обґрунтуванням причин відмови.

Суд також звертає увагу, що пунктом 3.3.3 Договору перестрахування також встановлено, що у випадку прийняття перестраховиком рішення про відмову у виплаті (зменшення розміру виплати) своєї частки відшкодування - письмово повідомити перестрахувальника про таку відмову (зменшення), вказавши мотиви відмови (зменшення) в термін, передбачений п. 7.5 цього Договору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що лист № 144 від 18.12.2014 з матеріалами страхової справи, необхідними для прийняття відповідачем рішення про виплату своєї частини страхового відшкодування за Договором перестрахування був отриманий відповідачем 18.12.2014, то враховуючи, що вихідними днями були 20, 21, 27, 28 грудня 2014 та 1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, 11 січня 2015, суд дійшов висновку про таке: у разі наявності запитань та необхідності витребування у позивача інших документів, відповідач повинен був до 15.01.2015 включно (протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів із дня отримання від перестрахувальника документів, зазначених в п. 7.2 цього Договору) направити позивачу відповідну вимогу відповідно до п.п. 7.3, 7.4 Договору перестрахування.

При цьому слід відзначити, що необхідність у відповідній інформації та документах по спірному страховому випадку у відповідача дійсно існувала, що безпосередньо вбачається з листів відповідача позивачу № 173 від 14.01.2015, № 1365 від 12.02.2015.

Разом з тим, відповідну вимогу (лист № 173 від 14.01.2015) відповідач направив позивачу лише 21.01.2015, т.т. з пропуском 15 (п'ятнадцяти) робочих днів із дня отримання від перестрахувальника документів, зазначених в п. 7.2 цього Договору), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового конверту з відтиском штампу відділення поштового зв'язку Київ -186 від 21.01.2015 (а.с. 53 т. 2), в якому відповідач надіслав позивачу лист № 173 від 14.01.2015 (а.с. 11 т. 2). Оригінал вказаного конверту судом оглянуто в судовому засіданні 08.07.2016. Крім того, у відзиві на позовну заяву (стор. 2 відзиву), поданому відповідачем через відділ діловодства суду 12.05.2015) відповідач безпосередньо підтвердив, "З метою з'ясування обставин, що стосуються виплати страхового відшкодування 21.01.2015 року Відповідач/Перестраховик/ направив на адресу позивача лист № 173 від 14.01.2015 …".

В свою чергу, оскільки відповідач у визначений Договором перестрахування строк не відмовився від сплати своєї частки страхового відшкодування з обґрунтуванням причин такої відмови (п. 7.5 Договору перестрахування), то відповідно до п. 7.2 вказаного договору у нього виник обов'язок виплатити перестрахувальнику частину страхового відшкодування, яка відповідає його частці (обсягу) відповідальності за договором перестрахування, протягом 15 робочих днів після одержання від перестрахувальника листа-вимоги на виплату страхового відшкодування з розрахунком частки перестраховика у збитку, та наступного комплекту копій документів.

При цьому суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача щодо обставин про наявність строку у перестраховика (відповідача) для прийняття рішення при виплаті перестрахувальником "компромісного збитку", адже наявність "компромісного збитку", як зазначалось, потребує з'ясуванню та доведенню. Розділ 7 Договору перестрахування встановлює певний порядок та строки врегулювання збитків.

Згідно п. 3.3.1 Договору перестрахування перестраховик (відповідач) зобов'язаний перерахувати перестрахувальнику (позивачу) свою частку страхового відшкодування, розмір якої розрахований відповідно до умов цього Договору і Договору перестрахування, у термін та на умовах, обумовлених в розділі 7 цього Договору, якщо інше не передбачено в Договорі перестрахування (в спірному випадку - Ковер-нот).

Пунктом 15 Ковер-ноту визначено, що у разі виникнення збитку, що перевищує 20000,00 грн., перестраховик зобов'язується перестраховувати страхове відшкодування одночасно з перестрахувальником за умови надання всіх необхідних документів.

Порядок та строки виплати страховиком (позивачем, перестрахувальником) страхового відшкодування страхувальнику визначений умовами п. 11.29 Договору КАСКО.

При цьому, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд відхиляє доводи відповідача про наявність у нього права відмовитися від виконання зобов'язання по виплаті частки страхового відшкодування позивачу (перестрахувальнику) у зв'язку з тим, що виплата позивачем страхового відшкодування за Договором КАСКО є в розумінні п. 7.6 Договору перестрахування компромісним збитком, виплаченим страхувальнику без попереднього письмового погодження з перестраховиком (відповідачем). Відхиляючи наведені доводи відповідача, суд виходив з наступного.

Відповідач зазначив, що наявність "компромісний збиток" підтверджується обізнаністю позивача, як страховика, з викраденням у його страхувальника (ОСОБА_6.) реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб, та запізнілим повідомленням відповідачу листом № 2 від 26.01.2015 цих відомостей, які впливають на ступінь страхового ризику, тобто вже після складання страхового акту № 01/15 від 23.01.2015, що свідчить про неналежне виконання позивачем (перестрахувальником) своїх договірних зобов'язань. Саме лист № 2 від 26.01.2015 відповідач зазначив в якості доказу того, що позивачу було відомо про факт втрати ОСОБА_6 свідоцтва про про реєстрацію ТЗ.

Разом з тим, як зазначив ВГСУ у постанові від 12.04.2016, з листа ПАТ "Європейська страхова компанія" від 26.01.2016 № 2 (а.с.177) неможливо встановити здійснення страхувальником (ОСОБА_6.) повідомлення страховика (позивача) в порядку п. 7.2.7 Договору КАСКО, а вбачається лише його (страхувальника) звернення до правоохоронних органів з приводу викрадення документів на застрахований автомобіль.

Позивач повідомив, що не був обізнаний про факт втрати страхувальником в серпні 2014 року свідоцтва про реєстрацію ТЗ станом на момент настання страхового випадку (07.11.2014), а дізнався про це лише після отримання ним всіх необхідних документів від страхувальника (ОСОБА_6.) та, в свою чергу, повідомив про це відповідача з огляду на направлення останньому листом № 144 від 18.12.2014 (а.с. 30 т. 1) копій матеріалів страхової справи, необхідних для прийняття відповідачем рішення про виплату своєї частини страхового відшкодування за Договором перестрахування, а також повідомив відповідача про втрату реєстраційних документів на ТЗ листом № 2 від 26.01.2015. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні. В свою чергу, спростовуються доводи відповідача про те, що позивач приховав від нього інформацію, що безпосередньо впливає на ступінь настання ризику страхового випадку.

Крім того, судом враховано, що відповідно до п. 7.2.8.1 Договору КАСКО, наслідком втрати документів від, застрахованого ТЗ є припинення договору за ризиком "Викрадення" від моменту такої втрати (загублення). Дія договору за ризиком "Викрадення" відновлюється після заміни документів від застрахованого ТЗ. Інших санкцій у випадку втрати реєстраційних документів від застрахованого ТЗ договором не передбачено, в т.ч. не передбачено відмову страховиком у виплаті страхового відшкодування відповідачу на цій підставі. Отже після відновлення реєстраційних документів ТЗ договір діє в повному об'ємі.

Також, абз. 3 п. 18 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою КМУ № 1388 від 07.09.1998 (із змінами і доповненнями), визначено, що знайдені свідоцтва про реєстрацію (технічні паспорти) і номерні знаки після видачі нових вважаються недійсними і здаються до підрозділів Державтоінспекції. Отже, на момент втрати реєстраційних документів на застрахований ТЗ страхові ризики збільшилися, але після отримання дублікату свідоцтва про державну реєстрацію застрахованого ТЗ, страхові ризики повернулися на попередні показники.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем було порушено його обов'язок відповідно до п. 3.1.4 Договору перестрахування, зокрема, щодо спірного повідомлення перестраховика (відповідача) про втрату реєстраційних документів від ТЗ, застрахованого за Договором КАСКО. При цьому судом враховано, що вказаним договором не встановлено відповідальність за порушення перестрахувальником строку на повідомлення в порядку п. 3.1.4 Договору.

В свою чергу, відповідач мав діяти в порядку та в строки, визначені розділом 7 Договору перестрахування. При цьому суд наголошує, що листом № 144 від 18.12.2014, який як встановлено відповідач отримав ще 18.12.2014, позивач надав відповідачу матеріали страхової справи, серед яких: документи на ОСОБА_6 на 9 арк., талон повідомлення про викрадення 1 арк., довідка ГУ МВС України 1 арк., постанова ГУ МВС України 1 арк., витяг з кримінального провадження, постанова про закриття кримінального провадження 2 арк., а отже, за змістом цих документів та у разі наявності у відповідача певних запитань (в т.ч. з приводу втрати реєстраційних документів на ТЗ), він зобов'язаний був звернутись до позивача в порядку та в строки, визначені розділом 7 Договору перестрахування.

Крім того, виконуючи вказівки ВГСУ у постанові від 12.04.2016 у справі № 910/20356/145, щодо необхідності встановлення обставин того, чи мав позивач передбачені п. 11.29.1 Договору КАСКО підстави для затримки зі складанням страхового акту від 23.01.2015 до завершення кримінального провадження №12014100050009886 щодо випадку викрадення застрахованого позивачем транспортного засобу, оскільки постановою прокуратури Оболонського району м. Києва від 29.12.2014 досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню було відновлено шляхом скасування постанови слідчого Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження, суд дійшов такого висновку: станом на момент оформлення страховиком страхових актів від 09.12.2016 № 16/14 та від 23.01.2015р. №01/15 позивач не був обізнаний про те, що постанова від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження була нечинною, докази протилежного в матеріалах справи відсутні. В свою чергу, склавши страховий акт від 23.01.2015р. №01/15, за відсутності у нього відомостей про скасування постанови від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження, позивач не порушив п. 11.29 Договору та його п.п. 11.29.1.

Зважаючи на встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідачем не доведено належними і допустимими доказами наявності виплати позивачем "компромісного збитку" страхувальнику (фізичній особі) як підстави для відмови перестраховика від виплати частки страхового відшкодування перестрахувальнику у разі відсутності попереднього письмового погодження виплати зазначеного збитку з контрагентом, а також з огляду на те, що відповідач у визначений Договором перестрахування строк не відмовився від сплати своєї частки страхового відшкодування з обґрунтуванням причин такої відмови (п. 7.5 Договору перестрахування), то відповідно до п. 7.2 вказаного договору у нього виник обов'язок виплатити перестрахувальнику частину страхового відшкодування.

Суд вважає за необхідне наголосити, що згідно приписів статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Наведене свідчить про виникнення у позивача (страховика) обов'язку виплатити ОСОБА_6 (страхувальникові) суми страхового відшкодування за Договором КАСКО, оскільки страхова подія настала і вказане не заперечується представниками сторін.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору перестрахування Ковер-ноту та норм чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті частки страхового відшкодування у розмірі 66496,20 грн., що складає 36,84 % від загальної страхової суми, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 66496,20 грн.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на встановлені при новому розгляді обставини та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку зі сплати коштів за Договором перестрахування та Ковер-нотом № 06/00001/3/17/11/14К від 20.04.2015 та факту наявності заборгованості у розмірі 66496,20 грн., суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в наведеній сумі є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь також 14693,29 грн. пені, 27068,73 грн. інфляційних втрат та 781,01 грн. 3 % річних.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно пунктом 11.2 Договору перестрахування якщо сторонами не були дотримані терміни проведення платежів та інше не було передбачено умовами цього договору та договорів перестрахування, то сторона, що допустила порушення термінів розрахунків, сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але розмір пені не може перевищувати 50% від суми несплаченого або невчасно сплаченого платежу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пунктів 11.2 Договору перестрахування та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно з п. 11.29 Договору КАСКО по факту викрадення або незаконного заволодіння ТЗ, за яким до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про це кримінальне правопорушення, страхове відшкодування у розмірі 30 % від страхованої суми виплачується після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту складання страхового акту. Остаточна сума страхового відшкодування за фактом викрадення або незаконного заволодіння, за вирахуванням обумовленої цим Договором відповідної франшизи, розраховується після закінчення кримінального провадження та надання страховику відповідного документу (про припинення чи призупинення кримінального провадження), виплачується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту складання страхового акту на виплату остаточної суми страхового відшкодування, але не раніше, ніж через два місяці з дня внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про таке кримінальне правопорушення.

Судом перевірено розрахунки позивача сум пені, 3% річних та інфляційних втрат (додаток № 1 до позовної заяви - а.с. 7 т. 1) та встановлено, що останні містять помилку в частині визначення позивачем початку періоду прострочення (з 10.01.2015, тоді як фактично - 3 28.01.2015) відповідачем сплати першого платежу страхового відшкодування з огляду неврахування позивачем зазначення у п. 11.29 КАСКО "робочих", а не календарних днів.

Заперечення відповідача щодо пені, інфляційних втрат та 3 % річних та їх контррозрахунок відповідачем при новому розгляді справи суду не надані, при цьому матеріали справи також не містять контрозрахунку сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

З огляду на вищенаведене та доведення факту невиконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № ФП.13-006 від 07.06.2013 та Ковер-нотом № 06/00001/3/17/11/14К від 20.04.2015, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3 % річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду в сумі 14574,15 грн. пені, 751,50 грн. 3% річних, 20744,97 грн. інфляційних втрат. В іншій частині заявлених до стягнення з відповідача сум пені, інфляційних втрат та 3% річних позивачу належить відмовити за вищевказаних підстав.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення19948.8628.01.2015 - 05.02.2015914.0000 %0.077 %*137.7319948.8606.02.2015 - 03.03.20152619.5000 %0.107 %*554.2066496.2004.03.2015 - 08.07.201512730.0000 %0.164 %*13882.22 14574,15

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів19948.8628.01.2015 - 08.07.20151623 %265.6246547.3404.03.2015 - 08.07.20151273 %485.88 751,50

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції28.01.2015 - 03.03.201519948.861.0531057.2921006.1504.03.2015 - 30.06.201566496.201.29619687.6886183.88 20744,97

Таким чином суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх часткове задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача в сумі 2051,33 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, ст. 111-12, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія" (03061, м. Київ, вул. Постова, буд. 56, ідентифікаційний код 32825387) 66496,20 грн. (шістдесят шість тисяч чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп.) основного боргу, 14574,15 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривні 15 коп.) пені, 751,50 грн. (сімсот п'ятдесят одну гривню 50 коп.) 3 % річних, 20744,97 (двадцять тисяч сімсот сорок чотири гривні 97 коп.) інфляційних втрат, 2051,33 грн. (дві тисячі п'ятдесят одну гривню 33 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.2016

Суддя Гумега О.В.