Рішення № 58899316, 07.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016Справа №910/8543/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши справу за позовом приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі - Товариство) до приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ" (далі - Компанія) про стягнення 14 824,68 грн.

за участі представників:

від позивача: Панченко Ю.В., за довіреністю від 23 лютого 2016 року № 37/2016,

від відповідача: Супрун Т.В., за довіреністю від 4 квітня 2016 року № 174/16,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2016 року Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Компанії заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 14 824,68 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 травня 2016 року за вищезазначеним позовом порушено провадження в справі № 910/8543/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26 травня 2016 року.

Ухвалою суду від 26 травня 2016 року розгляд справи відкладено на 10 червня 2016 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10 червня 2016 року відклав розгляд справи на 7 липня 2016 року.

4 липня 2016 року позивачем через канцелярію Господарського суду міста Києва подано пояснення, в яких останній зменшив розмір позовних вимог, в зв'язку з частковою оплатою відповідачем спірної заборгованості в сумі 2 319,06 грн. та просив стягнути з відповідача 12 505,62 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 7 липня 2016 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та поясненнях, поданих через канцелярію суду 4 липня 2016 року. Позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, в якому Компанія зазначила, що, на її думку, відповідач виконав свій обов'язок з виплати страхового відшкодування в порядку регресу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками процесу документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2014 року в місті Києві по вулиці Василенка, сталась ДТП за участі автобуса марки "МАЗ 107467", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "FORD FOCUS", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи копією відомості про дорожньо-транспортну пригоду № 9455265.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль марки "FORD FOCUS", державний номерний знак НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого автомобіля є товариство з обмеженою відповідальністю "Роберт Бош ЛТД", що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Пошкоджений транспортний засіб застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів від 21 листопада 2013 року № 1040274 (далі - договір). Копія цього договору наявна в матеріалах справи.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 25 листопада 2014 року в справі № 760/23343/14-п водія автобуса марки "МАЗ 107467", державний номерний знак НОМЕР_1,, ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2015 року Товариство звернулось до Компанії із заявою про виплату страхового відшкодування № 1455/8.

Судом також встановлено, що страховий акт від 2 червня 2015 року № 1736/14/50/ТР25/00/3 та розрахунок розміру страхового відшкодування, складені позивачем на підставі рахунку-фактури СТО від 4 березня 2015 року № С000022604 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).

З матеріалів справи також вбачається, що сума даного страхового відшкодування в розмірі 15 824,68 грн. сплачена позивачем страхувальнику шляхом перерахування цієї суми на рахунок ремонтного СТО, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 27 лютого 2015 року № 01280 та від 12 червня 2015 року № 03966.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Товариство, здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Суд зазначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ, а звіт про оцінку ТЗ є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Окрім того, Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015року №3-50гс15.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність винного в цій ДТП водія ОСОБА_4, як особи, що на законних підставах експлуатує автобус марки "МАЗ 107467", державний номерний знак НОМЕР_1, застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АІ/3573494 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 100 000,00 грн., франшиза - 1000,00 грн).

Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автобуса марки "МАЗ 107467", державний номерний знак НОМЕР_1, на час ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

До позивача у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаним ДТП перейшло право вимоги до відповідача на суму відшкодування.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в статті 9 Закону України "Про страхування".

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АІ/3573494 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду у розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до Товариства. Отже, до стягнення з відповідача підлягає сума грошових коштів, яка не перевищує фактичну вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, у межах ліміту відповідальності відповідача, за вирахуванням суми франшизи в розмірі 1 000,00 грн. та раніше сплаченої частини суми страхового відшкодування в розмірі 2 319,06 грн., тобто в розмірі 12 505,62 грн.

Також, суд зауважує, що Товариство отримало право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не була зобов'язана звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, в якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2014 року (справа № 3-165гс14), і відповідно до ст. 111-28 ГПК України вона є обов'язковою до застосування та для всіх судів України.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "Ю.БІ.АЙ" (04112, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 48, офіс 708, ідентифікаційний код 31113488) на користь приватного акціонерного товариства "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ АЛЬЯНС" (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 33-37, ідентифікаційний код 19411125) 12 505 (дванадцять тисяч п'ятсот п'ять) грн. 62 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 липня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко