Рішення № 58899179, 07.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016Справа №910/9296/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГОССТРАХ" (далі - Компанія) до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - Товариство) про стягнення 8 455,62 грн.,

за участі представників:

позивача: Петренко С.В. за довіреністю від 20 січня 2015 року № Э.37.7.0.0/Д-971,

відповідача: не з'явилися,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2016 року Компанія звернулась до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 8 455,62 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 травня 2016 року порушено провадження у справі № 910/9296/16 та її розгляд призначено судом на 9 червня 2016 року.

3 червня 2016 року до суду надійшов лист з Моторного (транспортного) страхового бюро України із запитуваною інформацією з єдиної централізованої бази даних щодо полісу АЕ/2879612.

Ухвалою суду від 9 червня 2016 розгляд справи відкладено на 7 липня 2016 року.

Під час судового засідання 7 липня 2016 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.

Відповідач у призначене судове засідання явку свого повноважного представника не забезпечив, проте в своєму клопотанні від 8 червня 2016 року № 08-03-12/ просив здійснювати розгляд справи за відсутності його представника.

За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих позивачем документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2015 року в місті Одесі сталась дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів, зокрема, відбулось зіткнення автомобіля "MITSUBISHI LANCER", державний номерний знак НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_3, з автомобілем "KIA CERATO", державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем "MITSUBISHI LANCER", державний номерний знак НОМЕР_1, не дотрималася безпечної дистанції, у результаті чого здійснила зіткнення з автомобілем "KIA CERATO", державний номерний знак НОМЕР_2, чим порушила пункт 13.1 Правил дорожнього руху України. Дані обставини підтверджуються довідкою ДАІ про обставини ДТП від 23 червня 2015 року № 66655621, копія якої наявна в матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль "KIA CERATO", державний номерний знак НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОПРИВАТ", що підтверджується долученою до матеріалів справи копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Пошкоджений транспортний засіб застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу від 6 грудня 2012 року № ODG0CPS-12B62CG (ОВ00А!0000383233) (далі - договір). Копія цього договору наявна в матеріалах справи.

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 3 вересня 2015 року в справі № 521/10321/15-п водія автомобіля "MITSUBISHI LANCER", державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_3 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (копія даної постанови наявна в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОПРИВАТ", як страхувальник, звернулась до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Судом також встановлено, що страховий акт від 22 липня 2015 року № И-856 та розрахунок розміру страхового відшкодування, складені позивачем на підставі звіту станом на 30 червня 2015 року № 588-07-15 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи).

З матеріалів справи також вбачається, що сума даного страхового відшкодування в розмірі 8 455,62 грн. сплачена позивачем страхувальнику шляхом перерахування цієї суми на рахунок СТО, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 22 липня 2015 року № 3268.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Компанія, здійснивши виплату страхового відшкодування, набула права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Суд відзначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ, а звіт про оцінку ТЗ є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Окрім того, Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015року №3-50гс15.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як особи, що на законних підставах експлуатує автомобіль "MITSUBISHI LANCER", державний номерний знак НОМЕР_1, застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АЕ/2879612 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.).

Отже, Товариство є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "MITSUBISHI LANCER", державний номерний знак НОМЕР_1, на час ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відтак, до позивача у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаним ДТП перейшло право вимоги на суму відшкодування в розмірі 8 455,62 грн.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля внаслідок його пошкодження в ДТП. Також відповідач не спростував розраховану позивачем суму страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в статті 9 Закону України "Про страхування".

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АЕ/2879612 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду у розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до Компанії. Отже, до стягнення з відповідача підлягає сума грошових коштів, яка не перевищує фактичну вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, у межах ліміту відповідальності відповідача, за вирахуванням суми франшизи, тобто в розмірі 8 455,62 грн.

Відповідач суми страхового відшкодування на користь позивача не виплатив, обґрунтованих заперечень до Компанії не висунув, до суду їх також не подав. Матеріали справи не місять докази протилежного.

При цьому суд також зауважує, що Компанія отримала право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не була зобов'язана звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, в якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування, та може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2014 року (справа № 3-165гс14), і відповідно до ст. 111-28 ГПК України вона є обов'язковою до застосування та для всіх судів України.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, місто Київ, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, ідентифікаційний код 00034186) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 32, ідентифікаційний код 33248430) 8 455 (вісім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 62 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 липня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко