Рішення № 58897984, 05.07.2016, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 липня 2016 р. Справа № 902/359/16

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Сидоренко О.О.

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Містер Хорека" (вул. Маршала Тимошенка, буд. 9, м. Київ, 04212; а/с 90, м. Київ, 03115)

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології консалтингу" (вул. Корпоративна, буд. 55, оф. 76, м. Вінниця, 21023)

про стягнення 6509 грн 96 коп.,

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю "Містер Хорека" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології консалтингу" про стягнення 6509 грн 96 коп.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 28.04.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/359/16 з призначенням її до розгляду.

Відповідно до ухвали від 17.05.2016р. відкладено слухання справи до 05.07.2016р. через неявку в судове засідання представника відповідача, неподання ним витребуваних та необхідність витребування нових доказів. Цією ж ухвалою суду продовжено, передбачений ст.69 ГПК України, строк розгляду спору на п"ятнадцять днів.

В судове засідання на визначену дату (05.07.2016р.) представники сторін не з"явилися не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка надсилалася їм рекомендованою кореспонденцією.

Поряд з цим 15.06.2016р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання №6.1.МХ-16 від 09.06.2016р. з доданим до нього доказами, в якому він просить провести розгляд справи за його відсутності.

Суд, зважаючи на достатність доказів для вирішення даного спору по суті, задовольнив вищевказане клопотання позивача відповідно до приписів ст. 22 ГПК України, відтак ухвалив провести розгляд справи за відсутності останнього.

Поряд з цим щодо повторної неявки в судове засідання представника відповідача суд зазначає наступне.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач зареєстрований за адресою, яка відповідає тій адресі, за якою надсилалась останньому ухвали від 28.04.2016р. та 17.05.2016р. Поряд з цим направлені судом на адресу відповідача ухвали підприємством зв’язку повернуті з відміткою "за зазначено адресою не проживає», відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, відповідно до п.3.9.2 вказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, враховуючи, що направлення ухвали здійснювалося за адресою відповідача, яка визначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і наявних у матеріалах справи документах, приймаючи до уваги положення ст.64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12.07.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Містер Хорека" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології консалтингу" (покупець) укладено договір поставки №МХ-001595, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується в порядку та на умовах визначених договором поставляти покупцю товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах визначених договором приймати та оплачувати товар.

Згідно із п. 4.1 Договору постачальник постачає товар за цінами, узгодженим з покуцем в специфікаціях та/або в первинних документах.

Відповідно до п.п. 5.2, 5.3 Договору оплата покупцем здійснюється на умовах відстрочення платежу, протягом семи календарних днів з моменту приймання кожної окремої партії товару покупцем. Оплата може здійснюватися як частинами, так і загальною сумою/вартістю зазначеною в специфікації та/або в первинних документах. Датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

12.07.2011р. між сторонами підписано протокол розбіжностей, яким погоджено п. 5.2 Договору в наступній редакції: оплата покупцем здійснюється на умовах відстрочення платежу, протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту приймання кожної окремої партії товару покупцем. Оплата може здійснюватися як частинами, так і загальною сумою/вартістю зазначеною в специфікації та/або в первинних документах.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов Договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу на протязі січня 2016р. товар на суму 6408 грн 66 коп. на підставі товарно-транспортних накладних №МХ-0000595 від 19.01.2016р. на суму 1675 грн 20 коп., №МХ-0000596 від 19.01.2016р. на суму 2575 грн 82 коп., №МХ-0001036 від 28.01.2016р. на суму 2157 грн 64 коп.

Товар був прийнятий відповідачем на підставі довіреностей в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджується вказаним вище товарно-транспортними накладними. Крім того, факт наявності правовідносин між сторонами щодо поставки товару також підтверджується наданою товариством з обмеженою відповідальністю "Містер Хорека" податковою звітністю, з якої вбачається наявність між ТОВ "Містер Хорека" та ТОВ "Сучасні технології консалтингу" господарських операцій у період січня 2016р., а також письмовими поясненнями водіїв та менеджерів по продажам.

Натомість відповідач свої договірні зобов’язання не виконав, за поставлений товар не розрахувався, у зв’язку з цим відповідача перед позивачем виникла заборгованість по оплаті отриманого товару в сумі 6408 грн 66 коп., що й стало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З моменту укладення сторонами договору поставки №МХ-001595 від 12.07.2011р. між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення 6408 грн 66 коп. заборгованості за поставлений товар правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 65 грн 04 коп. інфляційних втрат та 36 грн 26 коп. – 3% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства України.

Перевіркою правильності періодів нарахування та розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасні технології консалтингу" (вул. Корпоративна, буд. 55, оф. 76, м. Вінниця, 21023, код ЄДРПОУ 32829418) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Містер Хорека" (вул. Маршала Тимошенка, буд. 9, м. Київ, 04212; а/с 90, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 36265252) 6408 грн 66 коп. основного боргу, 65 грн 04 коп. інфляційних втрат, 36 грн 26 коп. – 3% річних та 1378 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 11 липня 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Маршала Тимошенка, буд. 9, м. Київ, 04212; а/с 90, м. Київ, 03115)

3 - відповідачу (вул. Корпоративна, буд. 55, оф. 76, м. Вінниця, 21023)