Ухвала суду № 58897644, 06.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2016 р. м. Київ К/9991/76127/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Карася О.В., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

представника позивача - Собка Олександра Вадимовича,

представника відповідача - Баталової Ольги-Марії Вячеславівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року

у справі № 2а-8591/12/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (яке є правонаступником Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»)

до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (яке є правонаступником Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Дочірня компанія «Украгазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 січня 2012 року № 0000044120.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2012 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2012 року було скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкового повідомлення-рішення ОДПС - Центрального офісу з ОВП ДПС від 12 січня 2012 року № 0000044120.

В касаційній скарзі ОДПС - Центральний офіс з ОВП ДПС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2012 року.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну позивача - ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» його правонаступником - ПАТ «Украгазвидобування», а також здійснено заміну відповідача - ОДПС - Центрального офісу з ОВП ДПС його правонаступником - МГУ ДВС - Центральним офісом з ОВП.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП була проведена документальна невиїзна перевірка ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на прибуток у лютому та серпні 2011 року, за результатами якої складений акт № 1155/41-20/30019775 від 20 грудня 2011 року.

За висновками вказаного акті перевірки позивачем були порушені вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, які полягали у несвоєчасній сплаті самостійно узгоджених податкових зобов'язань із податку на прибуток, а саме: згідно декларації за 4 квартал 2010 року (№ 32826 від 09 лютого 2011 року) у сумі 78647251,00 грн. по терміну сплати 19 лютого 2011 року; згідно декларації за 2 квартал 2011 року (№ 9006119415 від 08 серпня 2011 року) у сумі 126006529,00 грн. по терміну сплати 19 серпня 2011 року).

12 січня 2012 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № 0000044120, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на більше, ніж 97 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 113180282,65 грн. зобов'язала ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 22636056,53 грн. за платежем: податок на прибуток.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що положеннями пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податкові зобов'язання з податку на прибуток, самостійно узгоджені позивачем згідно декларацій з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року та за 2 квартал 2011 року, були своєчасно та у повному обсязі сплачені ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України», що підтверджується платіжними дорученнями № 600 від 18 лютого 2011 року та № 105 від 30 серпня 2011 року, з урахуванням того, що податковий орган не мав права застосовувати положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України до податкового боргу, який виник у підприємства протягом 2007 - 2008 років. Також, суд виходив з того, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2012 року у справі № 2а-19445/11/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року, було визнано протиправною бездіяльність ОДПС - Центрального офісу з ОВП ДПС щодо несписання податкового боргу ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в сумі 212292839,48 грн.; зобов'язано ОДПС - Центральний офіс з ОВП ДПС прийняти рішення про списання податкового боргу ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» у розмірі 212292839,48 грн., а саме: податкового боргу з податку на прибуток в сумі 86673016,84 грн., податкового боргу з акцизного збору в сумі 121683369,52 грн., податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 3936453,12 грн.; визнано протиправною бездіяльність ОДПС - Центрального офісу з ОВП ДПС щодо несписання визначених контролюючим органом станом на 01 січня 2011 року неузгоджених грошових зобов'язань ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України», за якими триває процедура судового оскарження, у розмірі 23696243,47 грн.; зобов'язано ОДПС - Центральний офіс з ОВП ДПС прийняти рішення про списання визначених контролюючим органом станом на 01 січня 2011 року неузгоджених грошових зобов'язань ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України», за якими триває процедура судового оскарження, в сумі 23696243,47 грн., а саме: неузгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 23696243,47 грн., за яким триває процедура судового оскарження у справі №2а-11822/10/2670 (АС-41/04-06, №К-25358/06, К/9991/14704/11).

Однак, повністю погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 600 від 18 лютого 2011 року на суму 78647251,00 грн. та № 105 від 30 серпня 2011 року на суму 126006529,00 грн. ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України» сплатило до бюджету податкові зобов'язання з податку на прибуток, самостійно узгоджені згідно декларацій з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року та за 2 квартал 2011 року (арк. справи 28-29).

Як вбачається з акту перевірки, самостійно узгоджені податкові зобов'язання із податку на прибуток за 4 квартал 2010 року (декларація № 32826 від 09 лютого 2011 року) у сумі 78647251,00 грн. були погашені наступним чином: 18688248,17 грн. - згідно платіжного доручення № 105 від 31 серпня 2011 року, 17137305,00 грн. - згідно платіжного доручення № 625 від 31 серпня 2011 року, 42821697,83 грн. - списано на підставі рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 7 від 19 серпня 2011 року (списання в картці особового рахунку платника проведено 21 жовтня 2011 року). Самостійно узгоджені податкові зобов'язання із податку на прибуток за 2 квартал 2011 року (декларація № 9006119415 від 08 серпня 2011 року) у сумі 126006529,00 грн. були погашені наступним чином: 13033926,18 грн. - списано на підставі рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 7 від 19 серпня 2011 року (списання в картці особового рахунку платника проведено 21 жовтня 2011 року), 815310,74 грн. - згідно платіжного доручення № 2768 від 28 жовтня 20011 року, 360925,73 грн. - згідно платіжного доручення № 2769 від 28 жовтня 2011 року, 1899999,00 грн. - згідно платіжного доручення № 1073 від 31 жовтня 2011 року, 48018887,35 грн. - згідно платіжного доручення № 192 від 18 листопада 2011 року, 3260199,18 грн. - згідно платіжного доручення № 193 від 18 листопада 2011 року, 9965481,30 грн. - згідно платіжного доручення № 223 від 24 листопада 2011 року, 48651799,52 грн. - списано на підставі рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 7 від 19 серпня 2011 року (списання в картці особового рахунку платника проведено 21 жовтня 2011 року).

Згідно з абзацом 1 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній до 01 січня 2011 року) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній до 01 січня 2011 року) встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Відповідно до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній до 01 січня 2011 року) при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.

У той же час, за визначенням, наведеним у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній до 01 січня 2011 року), податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній до 01 січня 2011 року) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Положеннями пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів вказує, що з набранням чинності Податкового кодексу України законодавством передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, проте за наявності обов'язкової умови - наявності податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що у податкового органу були відсутні підстави застосовувати до правовідносин зі сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року, виникнення та строк сплати яких регулювалися Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, оскільки у даному випадку правовідносини виникли зі сплати податкових зобов'язань, що регулювалися нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а новий закон не має зворотної дії в часі.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що повноваження органу державної податкової служби за пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України можуть поширюватися лише на ті платежі (податкові зобов'язання, в тому числі несплачені у встановлений законом строк), які виникають за правилами цього Кодексу.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції не встановив, чи був наявний у позивача станом на дату погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, узгоджених згідно декларації № 900611945 від 08 серпня 2011 року, податковий борг з податку на прибуток та у якому розмірі, оскільки згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2012 року у справі № 2а-19445/11/2670, яка набрала законної сили, було визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо несписання та зобов'язано списати податковий борг ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України», який виник станом на 01 січня 2011 року, а також визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо несписання та зобов'язано списати визначені контролюючим органом станом на 01 січня 2011 року неузгоджені грошові зобов'язання ДК «Украгазвидобування» НАК «Нафтогаз України», по яких триває процедура судового оскарження.

Таким чином, обставини щодо наявності (відсутності) у позивача податкового боргу, який виник з 01 січня 2011 року, та в рахунок погашення якого податковим органом були зараховані сплачені позивачем платежі, судом апеляційної інстанції не встановлювались, тоді як вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законним і обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції, оскільки останнє ухвалене без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч.ч. 2, 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ О.В. Карась

______ Т.М. Шипуліна