Ухвала суду № 58897517, 06.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року м. Київ К/800/14964/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року

у справі № 2а-8555/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н-Авто»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Н-Авто» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002032301/0 від 24 листопада 2010 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року позов був задоволений повністю. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва № 0002032301/0 від 24 листопада 2010 року про визначення ТОВ «Н-Авто» податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 284549,00 грн. Судові витрати: сплату судового збору у сумі 1703,40 грн. та витрати пов'язані з проведенням експертизи у сумі 5160,00 грн. стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Н-Авто», посилаючись на те, що постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва провела планову виїзну перевірку ТОВ «Н-Авто» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої був складений акт № 8568/23-200/34566110 від 08 листопада 2010 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги пункту 5.1 статтті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5, підпунктів 8.4.1, 8.4.4 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 130108,00 грн., у тому числі по періодах: 2008 рік: півріччя - 35827,00 грн. (у тому числі 2 квартал 35827,00 грн.), 3 квартали - 60637,00 грн. (у тому числі 3 квартал 24810,00 грн.), 2008 рік - 130108,00 грн. (у тому числі 4 квартал 69471,00 грн.); 2009 рік: 1 квартал - 46895,00 грн., півріччя - 108943,00 (у тому числі 2 квартал 62048,00 грн.), 3 квартали - 0,00 грн., 2009 рік - 0,00 грн.; півріччя 2010 року - 1 квартал - 69830,00 грн., півріччя - 0,00 грн. Зменшено збитки за 2009 рік на 898312,00 грн., півріччя 2010 року на суму 1315712,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат відповідного періоду відсотки за генеральним кредитним договором № 010/01-02/08-068 від 18 липня 2008 року та за кредитним договором № 010/01-02/08-069 від 18 липня 2008 року, укладеними з ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» для фінансування будівництва автосалону в м. Миколаєві, оскільки ці кошти позивач не використовував у власній господарській діяльності, а спрямував їх в якості внеску до простого товариства (без створення юридичної особи) за договором про спільну діяльність № 1/2007 від 12 березня 2008 року (зі змінами від 01 вересня 2009 року), укладеного з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 Також в акті перевірки зазначено, що позивачем не відкориговано загальну суму валових витрат до зменшення на вартість автомобіля «Nissan X-TRAIL», який в подальшому віднесено до складу основних фондів, які підлягають амортизації, а також неправомірно віднесено до складу валових витрат 2008 року вартість реалізованого фізичній особі ОСОБА_3 (накладна списання основного засобу № 1 від 29 жовтня 2008 року) вказаного автомобіля, яка не перевищує балансову вартість відповідної групи.

24 листопада 2010 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002032301/0, яким згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Н-Авто» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 284549,00 грн., у тому числі: 130108,00 грн. - за основним платежем, 154441,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, податковим органом не було доведено правомірності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки до складу валових витрат відносяться витрати, пов'язані з виплатою процентів за кредитами, адже такі виплати здійснювалися у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Також виходив з того, що висновки податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат у зв'язку з невірним оформленням операції переведення автомобіля «Nissan X-TRAIL» з категорії «товари» в категорію «основні засоби» та подальшим продажем цього автомобіля, спростовані висновком судово-економічної експертизи.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Н-Авто» є офіційними дилером ТОВ «Ніссан Мотор Україна» (т. 1 арк. справи 132-135). Основними видами діяльностями позивача, які підлягають ліцензуванню, є: 50.10.2 - роздрібна торгівля автомобілями, 50.10.3 - посередництво в торгівлі автомобілями, 50.20.0 - технічне обслуговування та ремонт автомобілів, 50.30.1 - оптова торгівля автомобілями, деталями та приладдям, 50.30.1 - роздрібна торгівля автомобілями, деталями та приладдям.

За визначенням, наведеним у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, між ТОВ «Н-Авто» та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», АКБ «Форум», АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «УнікКредит» були укладені кредитні договори (т. 1 арк. справи 140-141, 173-192). Отримані кредитні кошти було витрачено позивачем на будівництво автосалону за адресою: м. Миколаїв, вул. Кірова, 159/1; закупівлю автомобілів, запчастин до них; на придбання у лізинг вантажного автомобілю «Volvo» з надбудовою автомобілеперевізником.

Таким чином, підставою для віднесення процентів, виплачених за кредитними договорами, до складу валових витрат є використання кредитних коштів для здійснення господарської діяльності, а саме, для придбання автомобілів та будівництва автосалону, що відповідає видам діяльності, які здійснює позивач, що знайшло своє відображення у підпункті 3.7.1 пункту 3.7 акта перевірки.

Разом з тим, доводи податкового органу щодо завищення ТОВ «Н-Авто» валових витрат у зв'язку з невірним оформленням операції переведення автомобіля «Nissan X-TRAIL» з категорії «товари» в категорію «основні засоби» та подальшим продажем цього автомобіля фізичній особі ОСОБА_3 спростовуються висновком судово-економічної експертизи (т. 1 арк. справи 230-240), відповідно до якого висновки акта перевірки щодо завищення позивачем валових витрат не підтверджені матеріалами справи та дослідженими первинними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служи залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 березня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна