Ухвала суду № 58897441, 07.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 року м. Київ К/800/50878/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи - Міністерство юстиції України, урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року,

встановив:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 пред'явив позов до відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. та посадових осіб цього відділу щодо своєчасного виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02; зобов'язати усунути порушення прав позивача і протягом місяця виконати рішення Європейського суду з прав людини у цій справі; стягнути з відповідача понесені позивачем фактичні витрати по вирішенню спору у досудовому порядку і моральну шкоду, заподіяну бездіяльністю.

Зазначав, що на виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року, яке виконано лише в частині, оскільки одне з рішень національних судів (рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року) на даний час не виконано повністю.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 17 липня 2014 року в частині виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року. В решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі районний департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю. Скаргу мотивує тим, що заходи зобов'язального характеру щодо примусового виконання рішення національного суду, яке підлягає виконанню в рамках рішення Європейського суду з прав людини, зобов'язаний вжити той державний виконавець, на виконанні в якого перебувало рішення національного суду, а не державний виконавець відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Зазначає, що контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у рішення Європейського суду з прав людини, покладається на Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. На відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби покладено виконання рішень Європейського суду з прав людини лише в частині виплати стягувачеві відшкодування.

У запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить її відхилити.

Справа розглядається у письмовому провадженні, оскільки сторони у судове засідання не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

17 липня 2014 року Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі № 25663/02 «Яворовенко та інші проти України», яким постановлено, що у справах, наведених у додатку 1 до рішення:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 (дві тисячі) євро кожному (або їх правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди і компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на зазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої може бути додано три відсоткові пункти.

Судами встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини має бути виконано у строк до 17 жовтня 2014 року.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Медведєва О.В. від 13 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яворовенко та інші проти України».

Пунктом 2 цієї постанови боржника - Державу зобов'язано добровільно виконати рішення Європейського суду з прав людини у строк, встановлений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Постанова про відкриття виконавчого провадження направлена 18 серпня 2014 року на адресу Департаменту планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Міністерства юстиції України, позивача, а також Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

Листом від 03 грудня 2014 року № 14-0-26-4836-1481/16 відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України повідомив Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про те, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року виконано лише в частині видання наказу про звільнення в 2013 році та трудової книжки, а в частині повного розрахунку (зарплата, компенсації за відпускні) не виконано.

Також, листом від 06 травня 2015 року відповідач роз'яснив ОСОБА_4, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року повинен виконувати відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, на виконанні якого перебувало виконання цього рішення.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази, які б підтверджували, що з травня 2015 року відповідачем вживались будь-які заходи на виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року. У зв'язку з цим суди вважали, що державний виконавець не вчинив дій (заходів), визначених Законом України «Про виконавче провадження», спрямованих на виконання рішення Європейського суду в частині виконання зазначеного рішення національного суду.

Колегія суддів такі висновки вважає обгрунтованими, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, врегульовано Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 3477-IV виконання Рішення це - а) виплата Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру. Орган представництва - орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

Статтею 2 Закону № 3477-IV визначено, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом. Рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

В силу частин 1 і 2 статті 10 Закону № 3477-IV з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Статтею 12 Закону № 3477-IV органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов'язані:

а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру;

б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру;

в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва;

г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.

Згідно з пунктом 9 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, як рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV).

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Суди встановили, що виконавче провадження № 44360795 з примусового виконання у повному обсязі рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яворовенко та інші проти України» перебуває на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби.

Рішенням Європейського суду з прав людини встановлено тримісячний строк для виплати ОСОБА_4 грошової компенсації та виконання рішень національних судів, ухвалених на користь заявника ОСОБА_4, наведених у Додатку до рішення, в тому числі й рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.

Відкривши виконавче провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі № 25663/02, відповідач взяв не себе відповідальність не лише щодо забезпечення виплати позивачу коштів, але й в частині виконання ухваленого на його користь рішення національного суду.

Департамент державної виконавчої служби є найвищою ланкою в ієрархії органів державної виконавчої служби, на нього покладено обов'язок щодо забезпечення виконання рішень Європейського суду з прав людини у справах, де Україна є стороною. В силу закону він зобов'язаний здійснювати постійний контроль за належним виконанням повноважень органами державної виконавчої служби нижчого рівня, в тому числі відділом ДВС Печерського РУЮ у м. Києві, коли справа стосується виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Водночас, виконавче провадження № 44360795 на час розгляду судами справи не завершене, оскільки рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року у справі № 2-200/2004 залишається невиконаним.

За таких обставин, суди правильно виходили з того, що департамент державної виконавчої служби як орган, відповідальний за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, не вживає невідкладних дій щодо виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року та належних заходів для його виконання, що свідчить про неправомірну бездіяльність цього органу. Об'єктивних причин, які б перешкоджали виконанню рішення Європейського суду з прав людини в цій частині, відповідач не навів.

Стосовно інших доводів касаційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Міністерства юстиції України від 23 вересня 2013 року № 1989/5 затверджено Порядок взаємодії Державної виконавчої служби України та Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини під час забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі - Порядок № 1989/5).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 1989/5 у разі невиконання рішення національного суду на дату постановлення рішення Європейським судом ДВС протягом місяця з дати отримання автентичного перекладу рішення Європейського суду організовує перевірку стану виконання рішення національного суду, вживає заходів щодо його виконання, при неможливості виконання рішення без зміни порядку та способу його виконання повідомляє Секретаріат з подальшим вжиттям заходів, передбачених пунктами 10, 11 та 12 цього Порядку.

Якщо рішення суду не виконано, його виконання знаходиться на постійному контролі ДВС до повного виконання рішення національного суду. Щомісяця до 7 числа наступного за звітним періодом місяця ДВС подає Секретаріату інформацію про стан виконання такого рішення суду (пункт 10 Порядку № 1989/5).

У разі якщо рішення національного суду, в якому передбачається вжиття заходів зобов'язального (немайнового) характеру, не може бути виконане протягом одного місяця з дня отримання ДВС автентичного перекладу тексту відповідного рішення Європейського суду, державний виконавець, на виконанні в якого перебувало рішення національного суду, звертається до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення із обов'язковим повідомленням суду про необхідність залучення представника Секретаріату як спеціаліста в галузі застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та виконання рішень Європейського суду (пункт 11 Порядку № 1989/5).

Якщо Європейським судом постановлено рішення, за яким передбачається вжиття додаткових заходів індивідуального характеру шляхом виконання рішення національного суду майнового характеру, Секретаріат протягом десяти днів після отримання офіційного повідомлення Європейського суду про набуття його рішенням статусу остаточного повідомляє ДВС про необхідність вжиття таких заходів шляхом виплати стягувачу коштів (пункт 12 Порядку № 1989/5).

Як видно зі змісту відповідей на заяви ОСОБА_4 щодо виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, відповідач обмежився тим, що дане рішення перебувало на виконанні у відділі державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві. Оскільки судове рішення вимагає вжиття заходів зобов'язального (немайнового) характеру та не може бути виконане, тому цей відділ зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу виконання рішення суду, як того вимагає Порядок № 1989/5.

Касаційний суд з цього приводу зазначає, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року включало в себе вимоги як зобов'язального (зміна дати наказу про звільнення), так і майнового характеру (проведення повного розрахунку).

Посилання відповідача на те, що заходи з примусового виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року зобов'язаний вжити державний виконавець, на виконанні в якого перебувало рішення національного суду, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства і не можуть бути підставою для самоусунення від виконання рішення Європейського суду з прав людини.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає безпідставними доводи, якими відповідач обґрунтовує свою касаційну скаргу.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Підстав для постановлення окремої ухвали щодо Міністерства юстиції України за заявою ОСОБА_4 від 29.06.2016 р. касаційний суд не вбачає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

Касаційну скаргу департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.