Ухвала суду № 58897433, 15.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2016 р. м. Київ К/800/51672/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Нестерова-Сурменка О.П.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015

у справі № 813/2723/14 (876/6357/14)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Провімі" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Товариство звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2014 № 0000092211, № 0000102211, № 0000112211 та № 0000122211.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015, позов задоволено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що позивач підтвердив належними і достатніми документами реальність господарських операцій з придбання сільськогосподарської продукції у задекларованих контрагентів, тоді як акти зустрічних перевірок спірних постачальників не можуть спростовувати факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами.

Не погоджуючись з наведеними висновками судів попередніх інстанцій, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у задоволенні позову Товариства. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що установлені у ході проведення контрольно-перевірочних заходів обставини щодо відсутності у спірних постачальників ознак реальних суб'єктів господарювання та об'єктивних можливостей виконати постачання сільськогосподарської продукції у задекларованих обсягах, недостовірність відомостей у товарно-транспортних накладних - у сукупності підтверджують номінальне оформлення позивачем спірних операцій з технічними суб'єктами господарювання з метою одержання недобросовісної податкової вигоди.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Транслар ЛТД» за лютий 2011 року, приватним підприємством «Приват Агро» за червень, липень 2012 року, приватним підприємством «АФ Приват Агро» за березень, травень 2013 року.

За наслідками цієї перевірки відповідачем складено акт від 26.02.2014 № 49/22-00/32730400 та прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 12.03.2014 № 0000092211, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 88541 грн. за основним платежем та 44270 грн. за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 12.03.2014 № 0000102211 про зменшення платникові від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 640 983 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 12.03.2014 № 0000112211, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення з ПДВ за травень 2013 року в розмірі 37300 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 12.03.2014 № 0000122211, відповідно до якого Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 232 548 грн. за основним платежем та у розмірі 107 894 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття цих актів індивідуальної дії слугували висновки Інспекції про безтоварний характер господарських операцій з придбання Товариством сільськогосподарської продукції у названих контрагентів, що виключає добросовісність податкової вигоди платника (у вигляді витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, та податкового кредиту з ПДВ) за цими операціями.

Мотивуючи цей висновок, відповідач посилається на: установлені у ході проведення контрольно-перевірочних заходів обставини щодо неперебування названих постачальників за місцезнаходженням, відсутність у них майна, виробничого обладнання, сировини та транспортних засобів, необхідних для провадження реальної господарської діяльності та виконання задекларованих поставок; недостовірність поданих платником документів на підтвердження транспортування товару в силу заперечення вказаним водієм своєї участі у виконанні операцій з перевезення та неможливості перевезення зазначеним транспортним засобом відповідної кількості шроту соняшникового.

За правилами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування витрат і податкового кредиту з ПДВ у податковому обліку є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

У справі, що переглядається, досліджуючи правовідносини платника зі спірними контрагентами, суди визнали належними і достатніми доказами реальності виконання поставок сільськогосподарської продукції в адресу позивача договори поставок, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банківського рахунку про перерахування платником коштів на оплату придбаної продукції, а також документи складського обліку - вагові квитанції, картки-рахунки.

Однак при цьому судами не встановлено зв'язку оформлення зазначених документів з дійсним переміщенням активу між учасниками задекларованих операцій та не спростовано належним чином доводи Інспекції, якими вона мотивує прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії.

Так, суди відхилили посилання відповідача на акти зустрічних перевірок спірних контрагентів, зазначивши, що недотримання податкової дисципліни постачальниками не впливає на порядок відображення господарських операцій у податковому обліку покупця.

Однак суди не перевірили належним чином наявності ознак реальних суб'єктів господарювання у діяльності спірних постачальників, тоді як статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. У даному разі для перевірки доводів Інспекції судам слід було встановити факти провадження спірними постачальниками реальної господарської діяльності шляхом встановлення наявності у них витрат, супутніх такій діяльності (на оплату праці, на сплату комунальних послуг, на утримання власних основних засобів, орендних платежів тощо), здійснення операцій з постачання сільськогосподарської продукції іншим суб'єктам господарювання.

Також реальність виконання спірних операцій з поставки сільськогосподарської продукції позивачеві у даному разі вимагає з'ясування: наявності у спірних постачальників товару, що виступав предметом поставки Товариству, із встановленням джерела його походження (як-от вирощення власними силами і засобами, придбання у інших суб'єктів господарювання), умов зберігання продукції, порядку її транспортування, виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Судами не досліджено належним чином й посилання Інспекції на недостовірність відомостей у поданих платником товарно-транспортних накладних щодо транспортного засобу, яким перевозився товар, та щодо водія, який безпосередньо здійснював перевезення; не викликано у судове засідання для допиту як свідків відповідних водіїв з метою встановлення їх дійсного залучення до виконання спірних операцій.

За таких обставин посилання судів на первинні документи без їх правової оцінки у сукупності з доводами та доказами, представленими відповідачем у справі, є проявом трафаретного підходу та формалізму при вирішенні податкового спору.

Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, тоді як межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають касаційному суду право досліджувати докази, встановлювати обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків з урахуванням вказівок і висновків суду, викладених в цій ухвалі.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2015 у справі № 813/2723/14 (876/6357/14) скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько