Ухвала суду № 58897414, 15.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2016 р. м. Київ К/800/49074/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" (далі - Товариство)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2015

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015

у справі № 804/5862/15

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС Дніпропетровської області (далі - Інспекція)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.04.2015 № 0004061502, згідно з яким Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за грудень 2014 року на 8 340 085 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2015, залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015, у позові відмовлено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що з огляду на невизнання податковою звітністю податкової декларації Товариства з податку на прибуток за 2011 рік у позивача не було підстав для врахування показників цієї декларації при формування даних податкового обліку з податку на прибуток за 2014 рік.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Товариства, в якій воно просить скасувати прийняті у справі судові рішення та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що невизнання контролюючим органом поданої платником декларації податковою звітністю не впливає на об'єктивний стан розрахунків платника з бюджету та не призводить до автоматичного обнуління даних податкового обліку такого платника.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касацій вимоги з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення камеральної перевірки податкової звітності Товариства з податку на прибуток за 2014 рік, оформленої актом від 20.03.2015 № 117. Перевіркою встановлено факт включення платником до складу витрат непогашеного залишку від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2011 рік, яке не було відображено у податковій декларації Товариства з податку на прибуток за 2011 рік.

Судами також з'ясовано, що у податковій декларації з податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року Товариством було задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування цим податком у сумі 33 360 340 грн.; втім зазначену декларацію контролюючий орган не визнав податковою звітністю. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2012 у справі № 2а/0470/3957/12 (яку залишено без змін за наслідками її перегляду в апеляційному порядку) у задоволенні позовних вимог Товариства про зобов'язання Інспекцію визнати зазначену декларацію податковою звітністю відмовлено.

З огляду на ці обставини суд підтримав правову позицію податкового органу зі спору відносно того, що відсутність поданої податкової декларації з податку на прибуток за 2011 рік виключає правомірність врахування платником від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2011 рік при формуванні показників податкової звітності за наступні звітні періоди.

Втім такий висновок судів не відповідає нормам матеріального права, що регулюють розглядувані правовідносини.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В силу вимог пункту 76.1 статті 76 ПК камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Аналізовані законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності поданні платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

У справі, що переглядається, висновок Інспекції про неправильність заповнення показників податкової декларації Товариства з податку на прибуток за 2014 рік мотивований відсутністю у позивача збитку за 2011 рік в силу неподання декларації за цей період. Тобто наведений висновок Інспекції фактично зводиться до заперечення достовірності задекларованого платником показника, що не відповідає змісту проведеного Інспекцією контрольного заходу.

За змістом підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

Отже, об'єктивний стан розрахунків з бюджетом платника, який не подав податкову декларацію, з'ясовується контролюючим органом у ході податкової перевірки.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині третій статті 2 КАС наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

А відтак з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана Інспекцією відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

У даному разі для прийняття правильного по суті спору рішення судам слід було встановити підстави відображення платником від'ємного значення об'єкта оподаткування в оспорюваній сумі у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік, витребувавши відповідні докази у позивача; у випадку підтвердження останнім правомірності декларування від'ємного значення в оспорюваній сумі у податковій звітності за 2014 рік сам по собі факт неподання Товариством податкової декларації за 2011 рік не може бути підставою для виключення збитку з податкового обліку платника.

Оскільки прийняття правильного по суті спору рішення вимагає додаткового встановлення обставин цієї справи, тоді як межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають касаційному суду право досліджувати докази, встановлювати обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків з урахуванням вказівок і висновків суду, викладених в цій ухвалі.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Місія-1" задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.06.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015 у справі № 804/5862/15 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько