Ухвала суду № 58897341, 15.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Київ К/800/35181/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - Левченка О.В.,

відповідача - Баталової О.-М.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Інспекція)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2015

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015

у справі № 808/1528/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Товариство звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.01.2013 № 0000440026.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015, позов задоволено. Судові акти зі спору мотивовані тим, що з огляду на факт оскарження платником в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення попередньої податкової перевірки, та з урахуванням факту подальшого скасування відповідних податкових повідомлень-рішень судом у позивача був відсутній обов'язок враховувати висновки попереднього акта податкової перевірки при формуванні даних податкової звітності з податку на прибуток за три квартали 2012 року.

Не погоджуючись з наведеними висновками судів попередніх інстанцій, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у задоволенні позову Товариства. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, що попередньою податковою перевіркою встановлено факт реалізації позивачем феросплавної продукції за цінами нижчими ніж звичайні, що виключає правомірність відображення у податковому обліку позивача витрат, які формують собівартість цієї продукції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 32 243 212 грн., було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства як платника податку на прибуток за три квартали 2012 року з питання достовірності визначення об'єкта оподаткування.

Результати перевірки висвітлені в акті від 16.01.2013 № 29/26-0/00186542, в якому викладено висновок податкового органу про протиправне ігнорування платником факту зменшення Товариству від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.03.2012 на 62 745 709 грн. за актом документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства від 05.07.2012 № 206/26-0/00186542 з причин штучного заниження бази оподаткування цим податком шляхом експорту продукції за цінами нижчими, ніж звичайні.

Судами також встановлено, що на підставі акта перевірки від 05.07.2012 № 206/26-0/00186542 Інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.07.2012 № 0000290026 та від 19.07.2012 № 0000280026, які були своєчасно оскаржені платником у судовому порядку; постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.12.2012 у справі № 0870/7317/12 (яку залишено без змін за наслідками її перегляду в апеляційному та касаційному порядку) зазначені податкові повідомлення-рішення скасовано з причин недоведеності податковим органом факту формування платником ціни продажу феросплавної продукції на експорт з порушенням правил застосування звичайних цін.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно зазначили про відсутність у платника обов'язку враховувати результати попередніх перевірок при формуванні даних податкового обліку. Адже джерелом формування податкової звітності є дані бухгалтерського обліку підприємства, тоді як акт перевірки не належить до документів бухгалтерської звітності. Виходячи зі змісту положень стаття 86 Податкового кодексу України, акт податкової перевірки, складений за результатами перевірки, є лише засобом фіксування фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки з приводу відповідності поведінки платника у сфері податкових правовідносин вимогам чинного законодавства. Такий акт має констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, позаяк не містить обов'язкових приписів, розпоряджень, що породжують юридичні наслідки для платника; за відсутності узгодженого в установленому порядку податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акта перевірки, власне висновки останнього не є обов'язковими для платника.

Також у даному випадку суди об'єктивно послалися на частину першу статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), згідно з якою обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Адже в силу наведеної норми учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

І хоча передбачене аналізованою нормою КАС звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні, втім у справі, що переглядається, Інспекцією не подано будь-яких доказів, що не були досліджені судами під час розгляду справи № 0870/7317/12 та спростовували б висновки щодо відсутності з боку позивача порушень правил застосування звичайних цін, покладені в основу прийняття судових рішень з цієї справи.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами правовою оцінкою обставин справи щодо незаконності податкового повідомлення-рішення від 31.01.2013 № 0000440026.

Норми матеріального права було правильно застосовано судами попередніх інстанцій, їх висновки відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, а відтак підстави для скасування оскаржуваних рішень зі спору відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2015 у справі № 808/1528/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько