Ухвала суду № 58897313, 06.07.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 року м. Київ К/800/33072/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Леонтович К. Г., Сороки М. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненької міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненької міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 13 травня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненької міської ради про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, загальною площею 0,0442 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована по АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 18 липня 2014 року внаслідок укладення між ним та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1.

З метою будівництва житлового будинку, позивач звернувсь до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень, однак отримав відмову у наданні таких документів.

Вважаючи рішення суб'єкта владних повноважень неправомірним, позивач звернувсь до суду з вимогою надати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 13 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо ненадання ОСОБА_1 за результатами його заяви містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, загальною площею 0,0442 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої в АДРЕСА_1.

Зобов'язано Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради прийняти рішення про надання позивачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, загальною площею 0,0442 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться в АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд.

У своїй касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, загальною площею 0,0442 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої по АДРЕСА_1.

З метою отримання містобудівних умов та обмежень позивач у вересні 2014 року звернувсь до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненької міської ради з відповідною заявою та доданими до неї документами, однак останній своїм листом від 23 вересня 2014 року за № 01-М/152 повідомив про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень на забудову земельної ділянки у зв'язку з тим, що рішенням Рівненської міської ради № 2654 від 10 липня 2009 року, яким затверджено Програму комплексної реконструкції застарілого житлового фонду міста Рівне на період 2009-2020 років, житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться в переліку будинків, віднесених до застарілого житлового фонду.

11 листопада 2014 року позивач повторно звернувся із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень для житлового будинку та господарських споруд, проте отримав аналогічний лист від 17 листопада 2014 року.

Разом з цим, у вищенаведеному листі додатково зазначено про необхідність надання розрахунку інсоляції, для підтвердження того, що об'єкт будівництва не порушує норм інсоляції сусідніх будівель.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні підстави для відмови у надані містобудівельних умов та обмежень, а тому такі дії суб'єкта владних повноважень є неправомірними.

Зазначена позиція була підтримана і Житомирським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Види категорії земель містяться у статті 19 Земельного кодексу України, які за основним цільовим призначенням поділяються на: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Приписами частини першої статті 78 Земельного кодексу України обумовлено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,0442 га, яка розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що підтверджується договором купівлі-продажу від 18 липня 2014 року, зареєстрованого за № 518 та Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 24455136 від 18 липня 2014 року.

За змістом статті 90 Земельного кодексу України власники земельних ділянок мають право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

В силу статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

З урахування вищенаведеної норми чинного законодавства позивач звернувся до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненької міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень, однак отримав відмову, яка вмотивована рішенням Рівненської міської ради № 2654 від 10 липня 2009 року, яким затверджено Програму комплексної реконструкції застарілого житлового фонду міста Рівне на період 2009-2020 років, у відповідності до якого житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться в переліку будинків, віднесених до застарілого житлового фонду.

Статтею 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено що фізична або юридична особа, яка подала до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати вихідні дані для проектування об'єкта будівництва. Вихідні дані повинні міститися у повному обсязі в загальнодоступній містобудівній документації на місцевому рівні. Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; завдання на проектування, що визначають обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об'єкта містобудування, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складаються з урахуванням містобудівних умов та обмежень, технічних умов. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі. Розгляд заяви та надання вихідних даних або прийняття рішення про відмову у видачі вихідних даних здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Рішення про відмову у видачі вихідних даних приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Розглянувши заяву позивача, Управлінням містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненької міської ради надано лист від 23 вересня 2014 року за № 01-М/152, в якому міститься відмова у видачі містобудівних умов та обмежень, посилаючись на рішення Рівненської міської ради № 2654 від 10 липня 2009 року.

Так, вищенаведеним рішенням затверджено Програму комплексної реконструкції застарілого житлового фонду міста Рівне на період 2009-2020 років та віднесено житловий будинок АДРЕСА_1 до переліку будинків, віднесених до застарілого житлового фонду.

Однак, відповідно до статті 7 Закону України "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду" питання про вилучення або викуп земельної ділянки позивача не вирішувались.

У пункті 3 рішення Рівненської міської ради № 2654 від 10 липня 2009 року зазначено про заборону Управлінню містобудування та архітектури погоджувати надання в приватну власність земельних ділянок, розташованих в межах кварталів застарілого житлового фонду.

Слід зазначити, що питання стосовно заборони про надання містобудівних умов власникам земельних ділянок на якій відсутні будь-які житлові будинки, господарські будівлі та споруди, у рішенні Рівненської міської ради № 2654 від 10 липня 2009 року не відображено.

З урахування наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відмова у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності є неправомірною.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 13 травня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді К. Г. Леонтович

М. О. Сорока