Ухвала суду № 58897263, 07.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 р.Справа № 816/549/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Старостіна В.В. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2016р. по справі № 816/549/16

за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Приватної агрофірми "Україна"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватної агрофірми "Україна", в якому просив суд:

- стягнути з Приватної агрофірми "Україна" адміністративно-господарські санкції в розмірі 222607грн. та пеню в розмірі 467,46 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2016р. в задоволенні адміністративного позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної агрофірми "Україна" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до невірних висновків, що спричинило прийняття незаконного рішення.

Відповідач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 01.03.2016р. відповідачем подано до Полтавського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2015 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 301 особи (а.с.5).

Так, відповідачем самостійно обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 12 робочих місць при середньообліковій кількості штатних працівників 301 осіб.

Матеріалами справи підтверджується, що протягом 2015 року на підприємстві працювало 5 осіб, яким встановлено інвалідність.

З наявного в матеріалах справи розрахунку стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів позивачем нараховано відповідачу санкції у розмірі 222607 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 467 грн. (за 3 дні (з 16.04.2016 по 18.04.2016)) /а.с. 6/.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з до ч. 1, 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, і підлягають застосуванню у разі, якщо суб'єкт господарювання не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону № 875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" затверджено форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним розглядом, що наказом Приватної агрофірми "Україна" №72 від 28.12.2014р. продовжено дію наказу від 27.12.2009р. №115, яким відповідачем затверджено результати атестації робочих місць для інвалідів з урахуванням висновку МСЕК № 282 від 24.12.2009р., відповідно до зазначено наказу, відповідачем фактично визначило перелік робочих місць які можуть зайняти інваліди.

З наявної в матеріалах справи копії листа Великобагачанського районного центру зайнятості № 242 від 20.04.2016 вбачається, що відповідачем подавалися до Великобагачанського районного центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування інвалідів та періодично їх підтверджували.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. особи з інвалідністю для працевлаштування в Приватній агрофірмі "Україна" не направлялись, у зв'язку з тим, що на обліку не перебували та з питань працевлаштування не звертались такі особи, що проживають на території, де розташоване підприємство, а дані про відмову підприємства працевлаштувати інвалідів у 2015 році до Великобагачанського РЦЗ не надходили (а.с. 21).

Судовим розглядом підтверджено, що відповідач своєчасно подавав у 2015 році звіти за формою №3-ПН про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, до Великобагачанського районного центру зайнятості, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями звітів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем вжито усіх передбачених частиною 3 статті 18 Закону № 875 заходів, спрямованих на запобігання порушення прав інвалідів на працевлаштування, а позивач посилаючись на порушення з боку відповідача норм законодавства про працевлаштування інвалідів, не надав суду доказів того, що останнім не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів або ним відмовлено у працевлаштуванні інваліда.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано відмовив в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 24.05.2016р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.05.2016р. по справі № 816/549/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 12.07.2016 р.