Ухвала суду № 58897115, 05.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 р.Справа № 554/504/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 29.01.2016р. по справі № 554/504/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Октябрської районної у м. Полтаві ради

про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Октябрської районної у м. Полтаві ради, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Октябрської районної у м. Полтаві ради 55 сесії 6 скликання від 26.03.2015 року «Про передачу в оренду земельних ділянок» в частині передачі в оренду земельної ділянки по вул. Комсомольська, 49 Г, для обслуговування тимчасового гаражу.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 січня 2016 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за зазначеним позовом.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 29 січня 2016 року та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: КАС України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 оскаржує рішення Октябрської районної у м. Полтаві ради 55 сесії 6 скликання від 26.03.2015 року «Про передачу в оренду земельних ділянок» в частині передачі в оренду земельної ділянки по вул. Комсомольська, 49 Г, для обслуговування тимчасового гаражу.

Відмовляючи у відкритті провадження по адміністративній справі за зазначеним позовом, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави для розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір, що виникає із земельних відносин, відноситься до цивільної юрисдикції.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zаndv. Аustria» від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)». Зогляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Відповідно до пункту 1 частини першої даної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено поняття суб'єкту владних повноважень, відповідно до якого це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку субєкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним субєктом саме в сфері публічно-правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи. Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин до адміністративної юрисдикції не відносяться.

Статтею 80 Земельний кодексу України встановлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

За змістом статей 2 та 5 Земельного кодексу України, сільська рада при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин.

Таким чином, при визначенні питання до юрисдикції якого суду відноситься дана справа, суд першої інстанції правильно вийшов з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, на захист яких подано позов.

У даних правовідносинах, які склалися між сторонами, відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта, якому передається у власність земельна ділянка в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснював владних управлінських функцій, у звязку з чим позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спір по даній справі не публічно-правовий, а виник із відносин, урегульованих нормами цивільного права, у звязку з чим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Із врахуванням вищевикладених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала Октябрського районного суду м. Полтави від 29 січня 2016 року без змін.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 29.01.2016р. по справі № 554/504/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2016 р.