Ухвала суду № 58897100, 05.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 р.Справа № 816/424/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Укратрансінспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2016р. по справі № 816/424/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту позивач, ФОП ОСОБА_2А.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту відповідач), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Полтавській області № 032698 від 30 листопада 2015 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн..

Протокольною ухвалою суду першої інстанції від 14 квітня 2016 року допущено заміну первинного відповідача належним - Державною службою України з безпеки на транспорті як правонаступника Управління Укртрансінспекції у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року по справі № 816/424/16 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Укртрансінспекції у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30 листопада 2015 року № 032698.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року по справі № 816/424/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі та у судовому засіданні, посилається на те, що при проведенні рейдової перевірки транспортного засобу Renault "Midlum" (реєстраційний номер НОМЕР_2), який відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу (а.с. 11) належить позивачу, встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: під час надання послуг з перевезень вантажу у водія відсутній протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, а також не оформлена індивідуальна контрольна книжка водія, чим порушено вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт". А тому вважає постанову Управління Укртрансінспекції у Полтавській області № 032698 від 30 листопада 2015 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн. правомірною та складеною відповідно до вимог законодавства, а рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а його апеляційна скарга задоволенню.

Позивач, у надісланих запереченнях, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року по справі № 816/424/16 залишити без змін.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що позивач по справі належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі позивача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13 жовтня 2015 року відповідачем здійснено перевірку транспортного засобу марки Renault "Midlum" (реєстраційний номер НОМЕР_2), що належить ФОП ОСОБА_2, під керуванням водія ОСОБА_3.

За результатами вказаної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13 жовтня 2015 року № 012028 (а.с. 30), в якому зафіксовано порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: надання послуг з перевезення вантажу без оформлення протоколу перевірки та адаптації тахографу та без оформлення індивідуальної контрольної книжки водія.

30 листопада 2015 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства на автомобільному транспорті, на підставі акта від 13 жовтня 2015 року № 012028 начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області ОСОБА_4 винесено постанову № 032698 (а.с. 8), якою до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 1700,00 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо застосування фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною та скасування постанови.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому відповідачем безпідставно застосовані фінансові санкції за порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає ОСОБА_5 "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі по тексту - ОСОБА_5 України "Про автомобільний транспорт"), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядуванню пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

На підтвердження факту повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем до матеріалів адміністративної справи надано копії повідомлення від 13.11.2015 року вих. № 1278/5/59-15 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 29, зі зворотного).

Як вбачається зі змісту вказаного повідомлення про вручення поштового відправлення позивачем не отримано повідомлення від 13.11.2015 року вих. № 1278/5/59-15.

Таким чином, в порушення вищенаведених вимог чинного законодавства, відповідач розглянув справу про порушення Закону України "Про автомобільний транспорт" без участі позивача та без належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, чим позбавив його права взяти участь у розгляді справи з метою свого захисту, надання письмових доказів та пояснень щодо виявлених під час перевірки порушень, викладених у акті від 13 жовтня 2015 року № 012028.

Недотримання посадовими особами органу державного контролю зазначених вище встановлених приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів суб'єкта господарювання, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

З приводу виявлених відповідачем під час перевірки порушень та застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Згідно зі ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - ліцензійна картка, свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що ст. 48 вказаного Закону не містить виключного переліку документів, що мають бути у наявності у водія, який здійснює вантажні перевезення, і такі документи можуть бути передбачені іншими актами законодавства.

Крім того, у абз.1 п. 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМ України, від 08.11.2006 року № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до абз. 3 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Статтею 18 зазначеного Закону встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Згідно пункту 6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340 (далі по тексту - Положення), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км., вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Аналізуючи наведенні норми, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок щодо забезпечення режимів праці та відпочинку водіїв, та облаштування транспортних засобів тахографами відповідно до вимог законодавства України покладено на автомобільного перевізника.

Отже, адміністративно-господарські штрафи застосовуються до автомобільних перевізників, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, 06 січня 2011 року між позивачем та ПП "Полтава-Консалтинг"(орендар) укладено договір оренди транспортного засобу (а.с. 36-37), за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове володіння і користування автомобіль марки Renault "Midlum", фургон вантажний, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2. Факт передачі позивачем вищевказаного транспортного засобу ПП "Полтава-Консалтинг" підтверджується актом приймання-передачі від 06 січня 2011 року (а.с. 35).

Під час апеляційного розгляду справи, позивачем надано наступні додаткові угоди до договору оренди транспортного засобу №05/ОМ, що свідчать про продовження терміну дії договору ще на один рік на аналогічних умовах: № 1 від 30.12.2011 року, № 2 від 30.12.2012 року, № 3 від 30.12.2013 року, № 4 від 30.12.2014 року, № 5 від 30.12.2015 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що на час проведення перевірки автомобіль марки Renault "Midlum", 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 перебував у користуванні ПП "Полтава-Консалтинг".

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач у спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" і накладення на нього адміністративно-господарських штрафів, передбачених ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" є безпідставним.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що встановивши порушення вимог законодавства, відповідач повинен встановити, хто є автомобільним перевізником в даному випадку - власник транспортного засобу чи інша особа, в користуванні якої знаходиться транспортний засіб.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивача притягнуто до відповідальності за відсутності підтвердження у нього статусу автомобільного перевізника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивач був позбавлений можливості надати до Управління Укртрансінспекції у Полтавській області копії договору оренди автомобіля, а також інших документів, відносно виявлених інспекторами порушень законодавства про автомобільний транспорт, оскільки повідомлення йому вручено не було, а відповідач, розглядаючи справу та приймаючи оспорювань рішення, не пересвідчився про те, чи був повідомлений позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийнятті постанови № 032698 від 30 листопада 2015 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року по справі № 816/424/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги Управління Укртрансінспекції у Полтавській області колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Укратрансінспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2016р. по справі № 816/424/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_6Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2016 р.