Ухвала суду № 58897085, 05.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 р.Справа № 816/314/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2016р. по справі № 816/314/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор ОСОБА_1"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА

15 березня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фавор ОСОБА_1" (далі по тексту ТОВ "Фавор ОСОБА_1", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просило суд зобовязати Кременчуцьку обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області визнати податкову накладну №5 від 27.01.2016 р. щодо реєстрації податкових зобовязань з ПДВ у сумі 186008,71 грн. такою, що подана вчасно, тобто 05.02.2016 р. в день фактичного відправлення до органів державної податкової служби засобами електронного звязку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року по справі № 816/314/16 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор ОСОБА_1" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про зобов'язання вчинити дії задоволено.

Визнано, що податкова накладна №5 від 27.01.2016 подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Фавор ОСОБА_1" (ідентифікаційний код 39816412) до контролюючого органу у день її фактичного отримання 05.02.2016 р.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39780421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фавор ОСОБА_1" (ідентифікаційний код 39816412) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 року по справі № 816/314/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що 04.02.2016 року Кременчуцькою ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області було прийнято рішення про розірвання договору про визнання електронних документів, укладеного з позивачем по справі 21.01.2016 року. Підставою для такого рішення слугували несвоєчасне подання ТОВ «Фавор ОСОБА_1» податкових декларацій з ПДВ за листопад, грудень 2015 року, а також сумнівність господарської діяльності, що, на думку відповідача, виявилось у різкому збільшення податкових зобовязань по вказаних вище податкових деклараціях порівняно із вереснем та жовтнем 2015 року, неподання звіту за формою 1ДФ, придбанні та реалізації товарів (послуг) різних товарних позицій. У звязку з наявністю такої інформації Кременчуцькою ОДПІ проведено відпрацювання ризикового платника податків ТОВ «Фавор ОСОБА_1», за результатами якого складено довідку про відсутність позивача за місцезнаходженням. Крім того, вказує, що відповідачем з метою отримання пояснень від директора, засновника та головного бухгалтера ТОВ «Фавор ОСОБА_1» ОСОБА_2 було направлено відповідний запит до оперативного управління ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, однак, листом від 03.03.2016 року відповідача було повідомлено про відсутність можливості отримати такі пояснення. Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність позивача за місцем реєстрації, що підтверджується відповідними довідками, вважає, що Кременчуцькою ОДПІ розірвано договір про визнання електронних документів на цілком законних підставах.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Фавор ОСОБА_1" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 39916412 та перебуває на обліку платників податків у Кременчуцькій ОДПІ, зареєстроване платником податку на додану вартість.

21.01.2016 р. між ТОВ "Фавор ОСОБА_1" та Кременчуцькою ОДПІ укладено договір про визнання електронних документів №21011161, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків у електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу /а.с. 13-15/.

05.02.2016 р. позивачем на підставі зазначеного договору направлено в електронному вигляді для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №5 від 27.01.2016 /а.с. 16, 17/.

Як підтверджено квитанцією №1, зазначену податкову накладну доставлено до центрального рівня ДФС України 05.02.2016 р. об 10:33:13, однак, не прийнято для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з виявленням помилки "можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності" /а.с. 16/.

05.02.2016 р. між ТОВ "Фавор ОСОБА_1" та Кременчуцькою ОДПІ укладено договір про визнання електронних документів №05022162, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків у електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу /а.с. 19-21/.

05.02.2016 р. позивачем надіслано до контролюючого органу вказаний договір, проте, згідно з квитанцією №1 "договір не прийнято, діє договір про визнання електронних документів від 21.01.2016 р. №21011161" /а.с. 18/.

Вважаючи відмову в прийнятті податкової накладної від 27.01.2016 р. №5 необґрунтованою, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання вказаної податкової декларації такою, що подана вчасно, у день її фактичного отримання податковим органом 05.02.2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно з підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) Єдиний реєстр податкових накладних реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр), встановлено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. № 1246 (далі по тексту Порядок № 1246).

Відповідно до п.1 Порядку № 1246 подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого в установленому порядку.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011 (надалі - Інструкція № 233), дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 затверджено текст Примірного договору про визнання електронних документів.

У відповідності до розділу 6 цього Примірного договору останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.01.2016 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 21011161, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Договір укладено в електронному вигляді. Підтвердженням укладення договору є квитанція № 2.

Як зазначалось вище, надіслана позивачем 05.02.2016 р. в електронному вигляді для реєстрації у ЄРПН податкова накладна №5 від 27.01.2016 не прийнята для реєстрації з посиланням на виявлення помилки "можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності" /а.с. 16/.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що дію Договору № 21011161 від 12.10.2015 року про визнання електронної звітності припинено з підстав відсутності юридичної особи позивача за місцезнаходженням.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, адміністративний договір, у т.ч. договір про визнання електронних документів, може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Виходячи з умов Примірного договору про визнання електронних документів, у спірних відносинах такими випадками можуть бути лише ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна позивачем місця реєстрації.

Відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 7, ч.ч. 1, 2, 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, єдиним належним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Колегія суддів зазначає, що у договорі від 21.01.2016 р. №21011161 зазначено адресу позивача: вул. Шевченка, 46, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 /а.с. 15/.

Матеріалами справи підтверджено, що як станом на час надіслання податкової накладної - 05.02.2016 р., так і станом на 02.03.2016 року (на час розгляду справи судом першої інстанції) місцезнаходження позивача у встановленому законом порядку зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчать наявні в матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 23-24/.

З огляду на вищезазначене, зміни щодо місцезнаходження ТОВ "Фавор ОСОБА_1" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вносились.

З приводу наданих відповідачем до матеріалів справи копій повідомлень про відсутність юридичної особи ТОВ «Фавор ОСОБА_1» за місцезнаходженням за формою 18-ОПП від 17.03.2016 року та від 25.02.2016 року, колегія суддів зазначає, що вказані повідомлення були складені вже після того, як відповідачем було в односторонньому порядку розірвано укладений з позивачем договір про визнання електронних документів від 21.01.2016 року (04.02.2016 року) та після відмови у прийнятті до реєстрації податкової накладної № 5 від 05.02.2016 року. Отже, вказані документи не є належними та допустимими доказами зміни позивачем свого місцезнаходження та не свідчать про правомірність дій відповідача щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів, укладеного із позивачем по справі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного вище колегія суддів зазначає, що відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено належним чином відсутності позивача за місцезнаходженням. Натомість, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що місцезнаходження позивача не змінювалось.

Інших підстав для розірвання договору про визнання електронних документів від 21.01.2016 р. №21011161 відповідачем не наведено.

Зазначені відповідачем обставини - несвоєчасне подання декларації з ПДВ за листопад, грудень 2015 року, сумнівне різке збільшення податкових зобовязань позивача, встановлення придбання та реалізацію товарів (послуг) різних товарних позицій, неподання позивачем інформації про наявність або відсутність персоналу - не передбачені Порядком № 1246 та Інструкцією № 233 в якості підстав для одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів або для відмови у прийнятті податкової накладної, а тому не беруться колегією суддів до уваги.

Крім того, відповідачем на надісланий 05.02.2016 р. позивачем новий договір про визнання електронних документів, повідомлено позивача, що згідно з квитанцією №1 "договір не прийнято, діє договір про визнання електронних документів від 21.01.2016 р. №21011161" /а.с. 18/. Отже, сам контролюючий орган визнав дію вказаного договору.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до положень пункту 201.10 зазначеної статті податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1246 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Порядку № 1246 причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Отже, визначений пунктом 9 Порядку перелік підстав для відмови у реєстрації податкової накладної в Реєстрі є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню чи доповненню на розсуд контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів наявності визначених Порядком № 1246 підстав для відмови у реєстрації податкової накладної від 27.01.2016 р. №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів зауважує, що у відповідності до абз.4 п.201.10 ст.201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Відповідно до п.10 Порядку № 1246 датою та часом подання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі ДФС є дата та час, зазначені у квитанції про їх прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття.

Враховуючи, що першим відповідачем було протиправно відмовлено ТОВ «Фавор ОСОБА_1» у прийнятті податкової накладної № 5 від 27.01.2016 р., беручи до уваги, що вказана податкова накладна, згідно з квитанцією, була доставлена до центрального рівня Державної податкової служби 05.02.2016 р., колегія суддів приходить до висновку, що зазначену податкову накладну слід вважати поданою позивачем у день її фактичного отримання контролюючим органом, а саме 05.02.2016 р.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2016р. по справі № 816/314/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 11.07.2016 р.