Постанова № 58897070, 05.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 р. Справа № 816/162/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Раббіт Лайф" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2016р. по справі № 816/162/16

за позовом Фермерського господарства "Раббіт Лайф"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання договору про визнання електронних документів дійсним та визнання податкової декларації з податку на додану вартість поданою,

ВСТАНОВИЛА

12 лютого 2016 року Фермерське господарство "Раббіт Лайф" (далі по тексту - ФГ "Раббіт Лайф", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - Кременчуцька ОДПІ, ГУ ДФС у Полтавській області відповідач), в якому просило суд визнати договір про визнання електронних документів ФГ «Раббіт Лайф» дійсним на 20.11.2015 року, тобто, на день фактичного отримання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2015 року (з позначкою «звітна нова») та додатку до неї, а саме заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4); визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2015 року (з позначкою «звітна нова» та додаток до неї, а саме заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) такими, що подані вчасно (подані платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби 20.11.2015 року).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 р. по справі № 816/162/16 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 року № 816/1621/16 скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що акт Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 13.11.2015 року про відсутність ФГ «Раббіт Лайф» за місцезнаходженням складений з порушенням розділу ХІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 979, а відтак, не є належним доказом відсутності позивача за юридичною адресою. Зазначив, що відповідачем не надано доказів розірвання договору про визнання електронних документів № 1 від 12.10.2015 року, розірвання якого слугувало підставою для неприйняття відкоригованої декларації з ПДВ за жовтень 2015 року та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. Вказує, що станом на дату подання вищезазначеної податкової звітності (20.11.2015 р.) позивач знаходився за адресою : Полтавська область, Глобинський район, с. Бабичівка, вул. Першотравнева, 26, що підтверджено наданим до суду витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Наполягає на тому, що докази наявності у позивача як субєкта господарювання виробничих потужностей, матеріальних і фінансових ресурсів, необхідної кількості працюючих з відповідними фаховими знаннями, виробничо-складських приміщень та іншого майна, необхідного для здійснення сільськогосподарської діяльності судом першої інстанції витребувані не були, посилання суду на відмову представника позивача в судовому засіданні від надання пояснень з даного питання не відповідає дійсності. Враховуючи викладене, з посиланням на п.49.8, п.49.9, п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України, вважає протиправними дії відповідача щодо неприйняття податкової декларації з ПДВ за жовтень 2015 року та додатку № 4 до неї (заяви про повернення бюджетного відшкодування).

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ФГ "Раббіт Лайф" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 36719333 /а.с. 12-14/. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 01 жовтня 2015 року, дата реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування - 01 жовтня 2015 року /а.с. 40/.

Між позивачем та Глобинським відділенням Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС укладений договір № 1 від 12 жовтня 2015 року про визнання електронних документів /а.с. 79-82/.

ФГ "Раббіт Лайф" засобами електронного зв'язку подало до Глобинського відділення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року /а.с. 20-23/, яка прийнята контролюючим органом без зауважень, що підтверджується квитанцією № 2, реєстраційний номер документу НОМЕР_1, з якої вбачається, що документ доставлено до районного рівня 1608 Кременчуцька ОДПІ (Глобинське відділення) 02 листопада 2015 року /а.с. 19/.

04 листопада 2015 року засобами електронного звязку позивачем до Глобинського відділення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області подано податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період "жовтень" 2015 року (з позначкою "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства") /а.с. 25-28/, з додатками до неї:

- № 5 "Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" /а.с. 29-30/;

- № 9 "Розрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг до вартості всіх товарів/послуг" /а.с. 31/.

Дана податкова декларація з додатками прийнята відповідачем без зауважень, що підтверджується квитанцією № 2, реєстраційний номер документу НОМЕР_2, з якої вбачається, що документ доставлено до районного рівня 1608 Кременчуцької ОДПІ (Глобинське відділення) 04 листопада 2015 року /а.с. 24/.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою коригування раніше поданої загальної податкової декларації з податку на додану вартість ФГ "Раббит Лайф" 20 листопада 2015 року засобами електронного звязку направлено до Глобинського відділення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2015 року (з позначкою «Звітна нова») /а.с. 33-36/. Відповідно до квитанції № 1 документ доставлений до центрального рівня ДПС України 20 листопада 2015 року, проте не прийнятий, оскільки не укладено Договір про визнання електронної звітності /а.с. 32/.

Крім того, 20 листопада 2015 року позивачем засобами електронного звязку направлено до Глобинського відділення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) /а.с. 38-39/. Відповідно до квитанції № 1 документ доставлено до центрального рівня ДПС України 20 листопада 2015 року, однак не прийнятий, оскільки не укладено Договір про визнання електронної звітності /а.с. 37/.

Не погодившись з діями відповідача щодо неприйняття відкоригованої податкової декларації з ПДВ та заяви про повернення бюджетного відшкодування, ФГ «Раббіт Лайф» звернулось до суду з даним позовом про визнання дійсним договору № 1 від 12 жовтня 2015 року про визнання електронних документів, укладеного із Глобинським відділенням Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, а також про визнання податкової декларації з ПДВ за жовтень 2015 року та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (Додаток 4) такими, що подані вчасно, у день їх фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час розірвання Договору № 1 від 12 жовтня 2015 року про визнання електронних документів ФГ "Раббіт Лайф" не знаходилося за юридичною адресою, яка зазначена в ЄДР ЮО та ФОП, та, крім того, позивачем не надано доказів щодо наявності у позивача відповідних виробничих потужностей, матеріальних і фінансових ресурсів, наявності необхідної кількості працюючих з відповідними фаховими знаннями, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення сільськогосподарської діяльності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Згідно з п.46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.3 статті 49 ПК України передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (підпункт "в" п.49.3 ст.49 ПК України).

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 та зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011 (надалі - Інструкція № 233), дія якої поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

За визначенням п.1 Інструкції № 233 податкова звітність - документи, які відповідно до законодавства подаються платниками податків до органів ДПС і на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу); податковий документ в електронному вигляді - податкова звітність, реєстри отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інші звітні податкові документи, інформація в яких зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

За приписами п.5 розділу ІІІ Інструкції № 233 платник податків:

5.1 отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці;

5.2 отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді;

5.3 ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки);

5.4 надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії;

5.5 після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 затверджено текст Примірного договору про визнання електронних документів.

У відповідності до розділу 6 цього Примірного договору останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Матеріалами справи підтверджено, що 12.10.2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Договір укладено в електронному вигляді. Підтвердженням укладення договору є квитанція № 2.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ФГ "Раббіт Лайф" протягом листопада 2015 року подавало податкову звітність засобами електронного зв'язку відповідно до посилених сертифікатів відкритих ключів, чинних до 01 листопада 2016 року, що не викликало будь-яких зауважень з боку відповідача /а.с. 16-18/.

20 листопада 2015 року ФГ "Раббіт Лайф" засобами електронного звязку було направлено до Глобинського відділення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2015 року (з позначкою «Звітна нова») /а.с. 33-36/.

Крім того, 20 листопада 2015 року позивачем засобами електронного звязку направлено до Глобинського відділення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) /а.с. 38-39/.

Однак, відповідно до квитанцій № 1 від 20.11.2015 року вказані документи доставлені до центрального рівня ДПС України 20 листопада 2015 року, проте не прийняті, з посиланням на те, що не укладено Договір про визнання електронної звітності /а.с. 32, 37/.

Судом апеляційної інстанції зясовано, що дію Договору № 1 від 12.10.2015 року про визнання електронної звітності припинено з підстав відсутності юридичної особи позивача за місцезнаходженням.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, адміністративний договір, у т.ч. договір про визнання електронних документів, може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Виходячи з умов Примірного договору про визнання електронних документів, у спірних відносинах такими випадками можуть бути лише ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна позивачем місця реєстрації.

Відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з ч. 1 ст. 16, ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, єдиним належним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 20.11.2015 року місцезнаходженням юридичної особи ФГ «Раббіт Лайф» є адреса : 39704, Полтавська область, Глобинський район, село Бабичівка, вул. Першотравнева, будинок 46-А, статус відомостей про юридичну особу «відомості підтверджено» /а.с.12-14/.

Як вбачається зі змісту наданих позивачем витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зміна місцезнаходження позивача відбулася лише 16.01.2016 року, а станом на 15.01.2016 року за позивачем зберігалася попередня адреса - Полтавська область, Глобинський район, село Бабичівка, вул. Першотравнева, будинок 46-А.

Така ж адреса позивача зазначена у витягу з Реєстру платників податку на додану вартість від 02.10.2015 року (а.с.40).

З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості та правомірності розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, укладеного з позивачем 12.10.2015 року.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що згідно з актом № 66 від 13.11.2015 року місцезнаходження платника податків ФГ «Раббіт Лайф» не встановлено, з наступних підстав.

Відповідно до 12.2 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588 (далі по тексту Порядок № 1588) підрозділи контролюючого органу:

стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов'язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов'язання та інші заходи;

стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою (п.12.4 Порядку № 1588).

У відповідності до п.12.5 Порядку № 1588 якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Повідомлення за формою N 18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу.

Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про надсилання такого повідомлення вносяться дані до Єдиного банку даних юридичних осіб та запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 19-ОПП (додаток 25).

Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Глобинського відділення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС ГУ у Полтавській області складено акт від 13 листопада 2015 року № 66 про невстановлення місцезнаходження платника податків ФГ "Раббіт Лайф" /а.с. 101/.

Також, в матеріалах справи наявний запит № 13 від 13.11.2015 року на імя першого заступника начальника Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області підполковника податкової міліції ОСОБА_1 /а.с.101/.

Однак, при цьому відповідачем не надано доказів щодо результатів розгляду цього запиту та щодо вжиття працівниками податкової міліції заходів, передбачених пунктом 12.5 Порядку № 1588, а також направлення державному реєстратору повідомлення за формою 18-ОПП.

Враховуючи викладене, беручи до уваги відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.11.2015 року, колегія суддів зазначає, що висновок відповідача про відсутність ФГ «Раббіт Лайф» за місцезнаходженням не підтверджені належними і допустимими доказами та не є підставою для одностороннього розірвання відповідачем договору про визнання електронних документів № 1 від 12.10.2015 року, укладеного з позивачем по справі.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.49.8 ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

У свою чергу, згідно з п.48.3 ст.48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п.48.4 ст.48 ПК України).

Приписами п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

За приписами п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже, відмова контролюючого органу (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації з підстав, не передбачених приписами Податкового кодексу України, заборонена.

Як зазначалось вище, підставою для неприйняття податкової декларації з ПДВ за жовтень 2015 року з позначкою «звітна нова» та додатку 4 до неї (заяви про повернення бюджетного відшкодування) слугувало твердження відповідача про неукладення договору про визнання електронної звітності /а.с. 32, 37/.

Разом з тим, відповідачем безпідставно було розірвано договір про визнання електронних документів № 1 від 12.10.2015 року, укладений з позивачем по справі, оскільки висновки відповідача про відсутність ФГ «Раббіт Лайф» за місцезнаходженням не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Зауваження з приводу заповнення податкової декларації за жовтень 2015 року з позначкою «звітна нова» та додатку 4 до неї (заяви про повернення бюджетного відшкодування), зокрема, відсутність реквізитів, передбачених пунктами 49.7, 49.8 статті 49 ПК України, у відповідача були відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для неприйняття відповідачем вищезазначеної податкової звітності ФГ «Раббіт Лайф».

Доводи суду першої інстанції про те, що позивачем на вимогу суду не надано пояснень та їх документального підтвердження щодо наявності у позивача відповідних виробничих потужностей, матеріальних і фінансових ресурсів, наявності необхідної кількості працюючих з відповідними фаховими знаннями, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення сільськогосподарської діяльності, колегія суддів вважає недоречними, оскільки відсутність вищезазначених факторів не була і в силу закону не могла бути підставою для одностороннього розірвання відповідачем договору про визнання електронних документів та неприйняття податкової звітності.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як субєкт владних повноважень, правомірності своїх дій у спірних відносинах належним чином не довів.

Однак, вищезазначене не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних відносинах щодо одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів, укладеного із ФГ «Раббіт Лайф», неприйняття податкової декларації позивача з ПДВ за жовтень 2015 року (з позначкою «звітна нова») та додатку до неї, а саме заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4), діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а відтак, податкова декларація з ПДВ за жовтень 2015 року (з позначкою «звітна нова») та додаток до неї - заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) вважаються такими, що подані у день їх фактичного отримання органом державної податкової служби 20.11.2015 року.

Разом з тим, слід відмітити, що позовні вимоги про визнання вищезазначеного договору дійсним станом на 20.11.2015 року у розумінні ч.4 ст.105 КАС України не є належним та достатнім способом судового захисту прав позивача у спірних відносинах.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як встановлено частиною 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Згідно з ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, враховуючи, що відповідач при розірванні договору № 1 від 12.10.2015 року про визнання електронних документів діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є зобовязання Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області поновити дію вищезазначеного договору, а також визнати податкову декларацію з ПДВ за звітний податковий період жовтень 2015 року (з позначкою «звітна нова») та додатку до неї - заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) такими, що подані у день її фактичного отримання органом державної податкової служби 20.11.2015 року.

У відповідності до ст.202 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 року по справі № 816/162/16 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Раббіт Лайф" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2016р. по справі № 816/162/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Фермерського господарства "Раббіт Лайф" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.04.2016р. по справі № 816/162/16 за позовом Фермерського господарства "Раббіт Лайф" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання договору про визнання електронних документів дійсним та визнання податкової декларації з податку на додану вартість поданною задовольнити частково.

Зобовязати Кременчуцьку обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області поновити дію договору про визнання електронних документів № 1 від 12.10.2015 року, укладеного із Фермерським господарством «Раббіт Лайф».

Визнати податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2015 року (з позначкою «звітна нова») та додаток до неї - заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) такими, що подані у день їх фактичного отримання Кременчуцькою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Полтавській області - 20.11.2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_2Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.07.2016 р.