Ухвала суду № 58897034, 05.07.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 р.Справа № 818/306/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудки О.А.

за участю: представника відповідача - Мельниченка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.2016р. по справі № 818/306/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної казначейської служби України

про визнання бездіяльності протиправною,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просив протиправною бездіяльність відповідача щодо затримки виплати йому недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2011 рік за виконавчим листом № 6а/577/109/13, виданим Конотопським міськрайонним судом Сумської області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 р. вищезазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 р. та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про Державний бюджет України", Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", КАС України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2012 р. залишено без змін постанову Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 19.05.2011 р. по справі № 2а-3891/2011 р., якою визнано протиправними дії Конотопського міського управління праці і соціального захисту населення щодо виплати одноразової щорічної грошової допомоги до 05.05.2011 р. ОСОБА_2, як учаснику бойових дій не у відповідності з вимогами ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і зобов'язано відповідача провести йому такі виплати у відповідності із вимогами ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с. 7, 9-10).

З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2011 р. Конотопським міськрайонним судом Сумської області ОСОБА_2 видано виконавчий лист у справі № 2а-3891/2011р. (а.с. 8).

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.09.2013 р. замінено спосіб виконання рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області у справі № 2а-3891/2011р. від 19.05.2011 р. шляхом стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача недоплачену одноразову щорічну грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2011 рік в сумі 3360 грн. (а.с. 12), у зв'язку з чим 11.10.2013 р. Конотопським міськрайонним судом Сумської області видано виконавчий лист № 6а/577/109/13 (а.с. 13).

15.10.2013 р. вказаний виконавчий лист подано стягувачем до Конотопського управління Державної казначейської служби України (а.с.14).

Листом № 03-35/203-2527 від 17.10.2013 р. Конотопське управління Державної казначейської служби України повідомило позивача про передачу виконавчого листа до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів (а.с. 15).

Листом № 5-13/4458-10879 від 05.05.2014 р. Державна казначейська служба України повідомила позивача, що після виконання виконавчих документів, які надійшли раніше виконавчого листа № 6а/577/109/13 Конотопського міськрайонного суду Сумської області, буде здійснено заходи щодо перерахування коштів на його рахунок відповідно до законодавства України (а.с. 15, зворотній бік).

16.07.2014 р. ОСОБА_2 звернувся до Державної казначейської служби України із заявою щодо виконання виконавчого листа, у відповідь на яку отримав лист № 5-13/5712-19017 від 19.08.2014 р. (а.с. 16), в якому зазначено, що безспірне списання коштів Державного бюджету здійснюється за черговістю надходження таких рішень, тому виконавчий лист № 6а/577/109/13, виданий 11.10.2013 р. Конотопським міськрайонним судом Сумської області, буде виконаний після виконання документів, що надійшли раніше, шляхом перерахування коштів на користь позивача.

На запит суду Головним управлінням Державної казначейської служби України у Сумській області надано письмову інформацію про стан виконання виконавчого листа (а.с. 26), згідно якої виконавчий лист: направлено до Державної казначейської служби України для подальшого розгляду 21.10.2013 р. за № 15-30/1151-7655; знаходиться в черзі на виконання під № 8081; буде виконаний в порядку черговості надходження, виходячи з обсягів бюджетних призначень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність бюджетних коштів та/або встановлення конкретних розмірів виплати коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України", не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України є Державна казначейська служба України (п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011).

Згідно із п.п. 5, 4 вищезазначеного Положення, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

У свою чергу, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено в Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 (в подальшому- Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку таким, що підлягає застосуванню, є саме Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", оскільки він є спеціальним у сфері гарантування державою виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (ч. 4 ст. 3 цього ж Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, на день розгляду даної справи Державною казначейською службою України не виконано обов'язку, передбаченого ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" щодо перерахування коштів стягувачеві згідно з виконавчим листом № 6а/577/109/13, виданим Конотопським міськрайонним судом Сумської області 11.10.2013 р., який було прийнято до виконання Державною казначейською службою України у жовтні 2013 р.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення суду, яке набрало законної сили та відповідно до ст.124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України, реально не виконано.

Посилання апелянта, що виконавчий документ буде виконано у порядку черговості, тобто після перерахування коштів стягувачам, які звернулися до органів Казначейства раніше позивача, та про те, що Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік та бюджетними програмами передбачена недостатня кількість коштів для забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає безпідставним.

Наведене узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні від 08.11.2005 р. в справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання свої зобов'язань.

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність бюджетних коштів та/або встановлення конкретних розмірів виплати коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України", не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили, а невиконання відповідачем у трьохмісячний строк виконавчого листа № 6а/577/109/13, виданого Конотопським міськрайонним судом Сумської області 11.10.2013 р., є бездіяльністю відповідача, яка є неправомірною.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно із з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.2016 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.04.2016р. по справі № 818/306/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Русанова В.Б. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 11.07.2016 р.