Постанова № 58897017, 06.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6226/15

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (ФОП ОСОБА_2.) звернувся до адміністративного суду з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 року №0014561710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування на 17 746,77 грн.

У своєму позові позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі необґрунтованих даних, таких, що не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача, які викладені в акті перевірки від 19.07.2013 року №176/17-01/НОМЕР_1 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за перевіряємий період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, а саме відповідачем невірно визначено обсяг виручки за 2012 рік, а тому й помилково прийнято рішення щодо заниження суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування на 11 717,85 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав суду заяву з проханням розглянути справу на підставі доказів, які є в матеріалах справи в порядку письмового провадження.

В свою чергу представник відповідача надав до суду заперечення з додатками (т.1 а.с. 47-66), в яких зазначив, що на підставі ст.ст. 77, 82 Податкового кодексу України, наказу Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 29.05.2012 року № 403, наказу Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 27.06.2013 року № 66 на продовження терміну проведення перевірки, направлення від 13.06.2013 року № 22/17-01 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2013 року, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб Тимофєєвим В.Т., проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.202 року по 31.12.2012 року. За наслідками проведення перевірки відповідачем складено акт від 19.07.2013 року №176/17-01/НОМЕР_1 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за перевіряємий період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, який отримано позивачем власноручно.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що під час визначення валового доходу (обсяг виручки) позивачем занижено валовий дохід у сумі 69 690,00 грн. у зв'язку з тим, що усього на розрахунковий рахунок позивача за перевіряємий період надійшло 12 220 683,00 грн. - виручка від реалізації ПММ з урахуванням ПДВ, у т.ч. без ПДВ 10 183 903,00 грн., а позивачем у рядку 02 «Сума загального оподаткованого доходу отриманого від відображення господарської діяльності» податкової декларації про майновий стан і доходи позивача за 2012 рік зазначена сума 10 114 213,00 грн. в порушення вимог пп.164.1.3 п.164.3 ст.164 Податкового кодексу України. Та під час визначення витрат за 2012 рік встановлено завищення валових витрат на суму 8429,00 грн., в результаті включення до суми валових витрат коштів сплачених на адресу ТОВ ВТФ «АВІАС», ТОВ «Рістайл ОЙЛ, ТОВ «Інтек Трейд», ППТК «Укр-Петроль» без отримання товару.

З наведених підстав, відповідач вважає доводи та вимоги ФОП ОСОБА_2 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 31.07.2013 року №0014561710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування на 17 746 (сімнадцять тисяч сімсот сорок шість) грн. 77 копійок

Білгород-Дністровська об'єднана податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області звернулася до суду з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що відповідно до п.1.3 акту 19.07.2013 року №176/17-01/НОМЕР_1 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за перевіряємий період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року ФОП ОСОБА_2 зареєстровано рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 07.08.2006 року, номер запису про державну реєстрацію № 25520000000003798, перебуває на податковому обліку у Білгород-Дністровській ОДПІ з 11.08.2006 року № 12672.

У період з 14.06.2013 року по 05.07.2013 року на підставі ст.ст.77, 82 Податкового кодексу України, наказу Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 29.05.2012 року № 403, наказу Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 27.06.2013 року № 66 на продовження терміну проведення перевірки, направлення від 13.06.2013 року № 22/17-01 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2013 року, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб Тимофєєвим В.Т., проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. За наслідками проведення перевірки відповідачем складено акт від 19.07.2013 року №176/17-01/НОМЕР_1 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за перевіряємий період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року. (т.1 а.с. 5-19).

Зазначеним актом встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 пп.49.18.6 п.49.18 ст.49, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.177.2, п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 11 717,85 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Білгород-Дністровською об'єднаною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області складено податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 року №0014561710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування на суму 17 746,77 грн. у тому числі: 11 717,85 грн. - за основним платежем, 6028,92 грн. - за штрафними санкціями (т.1 а.с. 20).

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо задоволення адміністративного позову повністю.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо неправомірного формування валового доходу за 2012 рік та валових витрат за 2012 рік є безпідставними та необґрунтованими.

Суд першої інстанції вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення №0014561710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування на 17746,77 грн. не відповідає висновкам акта документальної перевірки, що очевидно, на думку суду першої інстанції, є неправомірним.

Однак, колегія суддів не погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до вимог ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПКУ), Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 ПКУ, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПКУ, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПКУ).

Положеннями пункту 164.1 статті 164 ПКУ, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПКУ встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПКУ, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПКУ).

Статтею 177 ПКУ регулюються відносини щодо оподаткування доходів, отриманих фізичними особами-підприємцями від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно пункту 177.1 статті 177 ПКУ, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПКУ).

Пункт 177.3 статті 177 ПКУ передбачає, що для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 177.5 статті 177 ПКУ, фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Підпунктом 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПКУ закріплено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПКУ, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Фізичні особи-підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (пункт 177.11 статті 177 ПКУ).

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення №0014561710 від 31.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, в загальній сумі 17 746,77 грн. в тому числі за основним платежем 11 717,85 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 6028,92 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року здійснював перебуваючи на загальній системі оподаткування, та був платником податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, податок з доходів найманих працівників, податку на додану вартість, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено вимогами ст.177 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями) (п.1.14.1 Акту).

Так, в ході перевірки, під час визначення валового доходу (обсягу виручки) встановлено заниження валового доходу в сумі 69 690,00 грн. та пов'язано з тим, що усього на розрахунковий рахунок позивача за перевіряємий період надійшло 12 220 683,00 грн. (виручка) від реалізації ПММ (з урахуванням ПДВ) (п. 1.10 Акту та п.п.2.2.1 Акту) у т.ч. без ПДВ 10 183 903,00 грн., тобто валовий дохід без ПДВ, що відповідає положенням п.177.3 ст.177 ПК України.

Дана обставина підтверджується актом перевірки, зокрема, п.1.10 Акту, та відомостями по надходженню виручки від реалізації на поточний рахунок №26001021126001 МФО №32838 АКБ «Імексбанк» за 2012 рік, тому відсутні підстави для сумніву в достовірності визначення податковим органом розміру доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від здійснення господарської діяльності.

Отже, колегія суддів вважає, що дана сума виручки 10 183 903,00 грн. (без ПДВ) повинна була враховуватись позивачем при визначені об'єкту оподаткування та повинна відображатися за ряд.02 «Сума загального оподаткованого доходу, отриманого від провадження господарської діяльності (колонка 3 розділ 1 додатка 5)» податкової декларації про майновий стан і доході позивача за 2012 рік. Однак, позивачем, попри зазначене, задекларовано суму в розмірі 10 114 213,00 грн., чим порушено - вимог пп.164.1.3 п.164.3 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ (зі змінами і доповненнями), що також підтверджується копією відповідної податкової звітності позивача за 2012 рік, яка міститься в матеріалах справи.

Перевіркою правильності визначення витрат за 2012 рік встановлено завищення валових витрат на суму 8429,00 грн., а саме: відповідно книги форми №10 до складу витрат 18.07.2012 року віднесено 2229,00 грн. у т.ч. TOB ВТФ «Авіас» у сумі 2229,17 грн. По сплаченої на адресу TOB ВТФ «Авіас» (платіжне доручення №122) сумі коштів у розмірі 2675,00 грн. станом на 31.12.2012 року товар не отримано на суму 2675,00 грн.

Відповідно книги форми №10 до складу витрат 27.08.2012 року віднесено 109 692,25 грн. у т.ч. TOB ВТФ «Авіас» у сумі 2675,00 грн., TOB «Рістал ОЙЛ» у сумі 107 017,25 грн. По сплаченої на адресу TOB ВТФ «Авіас» (платіжне доручення №147) сумі коштів у розмірі 3210,00 грн. станом на 31.12.2012 року товар не отримано. Станом на 31.12.2012 року дебіторська заборгованість складає 5885,00 грн.

Відповідно книги форми №10 до складу витрат 05.12.2012 року віднесено 128 558,33 грн. у т.ч. TOB «Інтек Трейд» у сумі 125 000,00 грн., ППТК «Укр-петроль» у сумі 3525,00 грн. По сплаченої на адресу ППТК «Укр-петроль» 05.12.2012 року (платіжне доручення №216) сумі коштів у розмірі 4230,0 грн. станом на 31.12.2012 року товар не отримано. Станом на 31.12.2012 р. дебіторська заборгованість складає 4230,00 грн., чим порушено вимоги пп.177.2, п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-Vl (зі змінами і доповненнями). У результаті перевірки встановлено, що у 2012 року завищені валові витрати по оплаченому, але не отриманому та не проданому товару у сумі 8429,0 грн. (п.п.2.2.1 акту).

Колегія суддів зазначає, що ФОП ОСОБА_2, у встановлений вимогами п.86.7 ст.86 ПК України 5-дневний строк, не надав до податкового органу документи, що підтверджують поставку товару від контрагентів TOB ВТФ «Авіас», TOB «Інтек Трейд», ППТК «Укр-петроль».

Крім того, на час проведення перевірки позивачем визнавались обставини неотримання товару від зазначених контрагентів, що підтверджується відповідною заявою (т.1 а.с. 58).

Тому, надані позивачем первинні документи поставки товару від контрагентів TOB ВТФ «Авіас», TOB «Інтек Трейд», ППТК «Укр-петроль» у 2012 р. лише при подачі позову, колегія суддів вважає такими, що не є належними та допустимими доказами правомірності формування валових витрат за рахунок таких операцій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що контролюючим органом не надано доказів на обґрунтування вказаних ним сум з посиланням на первинні документи та не зазначено, які саме первинні документи та в якому обсязі було використано під час вирахування суми заниження - є помилковим і необґрунтованим, спростовується наявними письмовими доказами по справі.

Перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в декларації про доходи, з даними щодо суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки, встановлено заниження чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності у 2012 року на суму 78 119,00 грн. (69 690,00 + 8429,00) грн., (таким чином приватним підприємцем було занижено податку з доходів фізичних осіб на суму 11 717,85 (78 119*15%) грн.

Згідно пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Вимогами пп. 164.1.1 п.164.1 ст.164 ПКУ визначено, загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування, доходів які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу.

Отже, відповідно до вимог пп.163.1.1 п. 163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п. 177.2, п.177.3 ст.177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI підприємцю слід донарахувати податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2012 рік в сумі 11 717,85 (78 119* 15%) грн.

Крім того, воскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0014561710 від 31.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в загальній сум 17 46,77 грн. в тому числі за основним платежем 11 717,85 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 6028,92 грн. застосовано також штрафну санкцію за порушення вимог п.п.49.18.5 п.49.18 ст.49 на підставі п.120.1 ст.120 ПК України за несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штраф в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як углядається з матеріалів справи, позивачем було подано декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік до Білгород-Дністровської ОДПІ лише 27.05.2013 року №13...7585 (п.2.1. Акту), тобто з пропуском процесуального строку.

Колегія суддів зазначає, що вищенаведений факт взагалі залишився поза увагою суду першої інстанції.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що під час здійснення перевірки було встановлено численні порушення вимог податкового кодексу України при здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо задоволення адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 року №0014561710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування на 17 746,77 грн.

Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 березня 2016 року скасувати, ухвалити у справі №815/6226/15 нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 12.07.2016 року.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян