Постанова № 58896852, 07.07.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 р. Справа № 815/336/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Домусчі С.Д.

за участю секретаря: Богданової С. Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-ОІЛ" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-ОІЛ" до Київської митниці ДФС 3-тя особа на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

До суду з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-ОІЛ" (далі ТОВ "ТАНДЕМ-ОІЛ") до Київської митниці ДФС (далі Київська митниця), третя особа на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Київській області (далі ГУ ДКС), в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Київської митниці щодо ненадання до ГУ ДКС висновку про повернення з Державного бюджету України ТОВ "ТАНДЕМ-ОІЛ" надміру сплачених митних платежів у розмірі 712300,56 гривень;

- зобов'язати Київську митницю подати до ГУ ДКС висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ "ТАНДЕМ-ОІЛ" надміру сплачених митних платежів у розмірі 712300,56 гривень відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митої служби України № 618 від 20 липня 2007 року (далі Порядок №618) .

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 22 квітня 2016 року ухвалено постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-ОІЛ" до Київської митниці ДФС, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Київській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання Київську митницю ДФС подати до Головного управління Державної казначейської служби у Київській області висновок про повернення з Державного бюджету України надміру сплачені митні платежі у розмірі 712300,56грн.

Приймаючи означене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 25.11.2015 року набрало законної сили судове рішення, яким визнані незаконними та скасовані рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 03.03.2015 року та 26.03.2015 року. Ці рішення втратили свою чинність з моменту їх прийняття. Разом з тим, на думку суду після скасування рішень митного органу, відповідно до яких митна вартість була визначена за шостим (резервним ) методом, процедура митного оформлення залишилася незавершеною, оскільки саме орган доходів і зборів за результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до ст.55 Митного кодексу України. Суд зазначає, що вважає необґрунтованими доводи позивача, що після набрання законної сили рішення суду від 31.07.2015 року, митна вартість, заявлена декларантом визнається автоматично.

В апеляційній скарзі ТОВ "ТАНДЕМ-ОІЛ", посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач послався на те, що бездіяльність відповідача щодо неподання до органу казначейської служби висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ є протиправною, оскільки підставою для повернення митним органом платнику податків надмірно сплачених до бюджету митних платежів є факт такої переплати незалежно від того, звертався платник до суду з відповідною вимогою чи ні.

В письмових запереченнях Митниця спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході здійснення зовнішньо - економічної діяльності позивачем був імпортований товар - бітум нафтовий дорожній. Позивач здійснив декларування зазначеного товару, митна вартість товару відповідно до ст.266 Митного кодексу України визначена за першим методом: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

В процесі розмитнення імпортованого товару, не погодившись з його задекларованою вартістю, Київська митниця визначила її самостійно та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 06.03.2015 року № 125110011/2015/010017/1 та від 26.03.2015 року № 125110011/2015/010017/1.

Для того щоб випустити задекларований товар у вільний обіг, декларант подав митному органу митні декларації типу ІМ 40 АА та надав фінансові гарантії у формі грошової застави у порядку встановленому ч.7 ст.55 МКУ з урахуванням зазначених рішень митного органу у сумі 712 300,56 гривень.

Оскільки ТОВ "ТАНДЕМ-ОІЛ" вважала рішення про коригування митної вартості товарів від 06.03.2015 року № 125110011/2015/010017/1 та від 26.03.2015 року № 125110011/2015/010017/1 неправомірними, був поданий позов до суду.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 року, позов TOB "ТАНДЕМ-ОІЛ" до Київської митниці задоволений у повному обсязі, визнано незаконними та скасовані рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів від 06.03.2015 року № 125110011/2015/010017/1 та від 26.03.2015 року № 125110011/2015/010017/1 та скасовані картки відмови у митному оформленні товарів.

Таким чином, були скасовані рішення Київської митниці, які стали підставою для сплати TOB "ТАНДЕМ-ОІЛ" додаткових митних платежів у розмірі 712 300, 56 гривень.

09.12.2015 року TOB "ТАНДЕМ-ОІЛ" звернулось до Київської митниці з заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів у вигляді фінансових гарантій, в якому, посилаючись на постанову суду від 31.07.2015 року та Порядок №618, просило підготувати, підписати та передати на виконання органу Казначейства у передбачений законом строк висновок про повернення йому з Державного бюджету України надмірно зарахованих до бюджету сум грошових зобов'язань у розмірі 712300,56грн.(т.1 а.с.93-95).

Київська митниця листом №90/1/10-70-25-47 від 05.01.2016 року повідомила позивача, що резолютивна частина судового рішення від 31.07.2015 року не містить зобов'язання митниці здійснити визнання рівня митної вартості товару, заявленої декларантом. Скасування рішення митниці про корегування митної вартості товарів не є безумовною підставою для повернення коштів, сплачених відповідно до цього рішення (т.1 а.с.57-58).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що завершення процедури митного контролю можливе лише за наслідком проведення документальної перевірки (процедура проведення якої регламентована ст.ст. 345-354 МКУ), здійсненої за клопотанням Позивача з метою підтвердження відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, яким врегульовано відносини, пов'язані із справлянням митних платежів.

В судових рішеннях суду першої інстанції та апеляційної інстанції, якими визнано незаконними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів, зазначено: «судом встановлено, що декларантом під час митного оформлення товару були надані всі необхідні та достатні документи, що підтверджують митну вартість товару , визначено за основним методом»; «декларант надав митному органу пакет документів, достатній для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої декларантом за основним методом, а тому відсутні підстави для коригування митним органом митної вартості товару».

Як вбачається з матеріалів справи в судових рішеннях , якими скасовані рішення про коригування, підтверджено, що декларантом доведено факт обґрунтованості визнання митної вартості за основним методом. Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, сумою податків, що належні до сплати розраховуються з митної вартості, визначеною за основним методом, а сума надміру сплачених платежів дорівнює різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів та сумою митних платежів обчисленої згідно з митною вартістю товарів. Так як з заперечення відповідача вбачається що: «Після закінчення встановленого ст. 55 МКУ терміну у зв'язку з непідтвердженням заявленої позивачем митної вартості товарів, окремими документами списання було списано різницю між сумами платежів, нарахованих за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, тобто суми грошової застави, та перераховано їх до Державного бюджету України у відповідності до вимог пункту 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, в розрізі кодів бюджетної класифікації (наказ Міністерства фінансів України/Державної митної служби України від 24.01.2006 року № 25/44). Зокрема, перераховано за документами списання:

від 11.06.2015 «№125110011/2015/003146 донарахування ст. 55» 129 772,35 гри. (в т.ч. додатковий імпортний збір -24 956,22 грн., ПДВ - 104 816,13 грн.);

від 13.11.2015 «№125110011/2015/4098-донарахування ст.55» 67 306,41 грн. (в т.ч. додатковий імпортний збір - 12 943,54 грн., ПДВ - 54 362,87 грн.);

від 13.11.2015 «№125110011/2015/004751 донарахування ст.55» 44 928,17 грн. (в т.ч. додатковий імпортний збір - 8 640,03 грн., ПДВ - 36 288,14 грн.);

від 13.11.2015 «№125110011/2015/003303донарахування ст.55» 245 766,66 грн. (в т.ч. додатковий імпортний збір - 47 262,82 грн., ПДВ - 198 503,84 грн.);

від 23.04.2015 «№125110011/2015/4099 донарахування ст.55» 224 526,97 грн. (в т.ч. додатковий імпортний збір - 43 178,26 грн., ПДВ - 181 348,71 грн.).

Отже, сплачена позивачем сума грошових зобов'язань у розмірі 712300,56 грн. є грошовою заставою.»

Крім того, відповідно до ч.7 ст.54 МК України « У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично».

Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не зміг аргументовано довести що заявлено неповні та/або недостовірні відомості, не тільки під час митного контролю, але і після здійснення такого контролю, зокрема, під час розгляду справи про визнання протиправними та скасування рішень митного органу. В такому разі заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч. 5 ст. 255 МК України митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії. Після винесення рішення про коригування митної вартості товару та оформлення декларантом нової ВМД за ціною скоригованою митним органом , проставлянням митним органом відповідних відміток митне оформлення є завершеним. Тому, винесення митним органом в рамках вказаного митного оформлення будь-яких рішень про коригування є неможливим.

З огляду на вищевикладене , саме рішенням яким скасовані рішення митного органу про коригування було встановлено правомірність визначення декларантом митної вартості товару за ціною контракту.

Згідно ч.4 ст. 54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний випускати у вільний обіг товари, що декларуються, зокрема, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно ст.306 МКУ способом забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії. Статтею 310 МКУ встановлено, що фінансові гарантії надаються митним органам, зокрема, під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму.

Тобто, митний орган перевіривши митну декларацію та виявивши невідповідність ч.6 ст.54 Митного кодексу України має право відмовити у розмитненні товарів, але якщо митна декларація не викликала сумнівів щодо її достовірності, митний орган зобов'язаний провести митне оформлення товару, оскільки у нього відсутні підстави для відмови у розмитненні товару.

Таким чином митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів. Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у ст. 301 Митного кодексу України, ст. 43 Податкового кодексу України і ст. 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. № 618 (далі - Порядок повернення), на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Також обов'язковою передумовою для повернення коштів є наявність поданої підприємством заяви довільної форми з долученими документами, перелік яких зазначений у Порядку. Так, самим митним органом надано до суду першої інстанції копію заяви TOB "ТАНДЕМ-ОІЛ" від 09.12.2015 року про повернення надмірно сплачених митних платежів, до якої були долучені копії платіжних доручень на митне оформлення товару. Слід зазначити, що суми ПДВ та імпортного мита, що підлягали сплаті в зв'язку з коригуванням митної вартості, сплачувалися не окремими платіжними дорученнями, а в загальній масі митних платежів під час митного оформлення кожної із митних декларації.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами не ставить в обов'язкову залежність повернення надмірно сплачених до бюджету коштів від проведення перевірки передбаченої ст.ст. 345-354 МК України.

У запереченнях відповідача зазначається, що при вирішенні питання повернення платнику податків сум сплаченого ПДВ необхідною є перевірка факту наявності бюджетного відшкодування зі сплати ПДВ через оформлення таким платником податкового кредиту на відповідні суми податку.

Суд апеляційної інстанції уважає, що посилання митниці на приписи ст.ст. 198, 200 ПК України, які передбачають порядок віднесення сум податку до податкового кредиту та регулюють відносини у сфері повернення суми бюджетного відшкодування, є недоцільними, так як процедура повернення внесених декларантом , грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів, що у подальшому були перераховані до бюджету немає нічого спільного з принципами повернення бюджетного відшкодування, а тому положення наведених митницею статей є нічим необґрунтованим.

Відповідно до п. 8 розділу III Порядку № 618 суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом Міністерства фінансів України та Міністерства доходів і зборів України 30.12.2013 № 882/1188 (далі - Порядок № 882).

Згідно з п. 1 цього Порядку він регламентує взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України. Формою висновку, яка викладена у додатку 1 до вказаного Порядку, передбачено зазначення виду податку, збору - помилково та/або надміру сплачений.

Оскільки на даний час сума надміру сплаченого грошового зобов'язання встановлена, то до даних правовідносин застосовується вищевказаний Порядок.

Доводи Відповідача стосовно того, що Порядок взаємодії №882 не розповсюджується на відшкодування ПДВ є недоречним, оскільки процес повернення надмірно сплачених сум митних платежів за своєю природою жодним чином не має відношення до бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо неподання до органу казначейської служби висновку про повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ є протиправною, оскільки підставою для повернення митним органом платнику податків надмірно сплачених до бюджету митних платежів є факт такої переплати незалежно від того, звертався платник до суду з відповідною вимогою чи ні.

Отже як убачається з порядку №618 та порядку взаємодії №882 (діяв на момент звернення до суду з позовом), у Відповідача відсутній вибір щодо надання або ненадання висновку, оскільки обов'язки митниці у даному питанні чітко регламентовані цими порядками.

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено суду правомірність своєї бездіяльності щодо неподання до органу казначейської служби висновку про повернення надмірно сплаченого позивачем ввізного мита та ПДВ.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи документально підтверджено понесені ТОВ "ТАНДЕМ-ОІЛ" судові витрати по справі в сумі 14508,96 грн., а тому, на підставі ст.94 КАС України, вказана сума підлягає стягненню з Київської митниці ДФС на користь товариства за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 94, 185, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202 ч.1 п.4, 205 ч.2, 207, 254 ч.5 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-ОІЛ" - задовольнити повністю.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 - скасувати та прийняти нову постанову суду.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-ОІЛ" задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Київської митниці щодо ненадання до ГУ ДКС висновку про повернення з Державного бюджету України ТОВ "ТАНДЕМ-ОІЛ" надміру сплачених митних платежів у розмірі 712300,56 гривень.

Зобов'язати Київську митницю подати до ГУ ДКС висновок про повернення з Державного бюджету України ТОВ "ТАНДЕМ-ОІЛ" надміру сплачених митних платежів у розмірі 712300,56 гривень відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митої служби України № 618 від 20 липня 2007 року (далі Порядок №618) .

Стягнути з Київської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНДЕМ-ОІЛ" (код ЄДРПОУ 34994936) у відшкодування судових витрат 14508,96 грн. (чотирнадцять тисяч п`ятсот вісім гривень 96 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: С.Д. Домусчі