Постанова № 58896809, 11.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року Справа № 876/4456/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про визнання незаконною та скасування постанови від 06.04.2016 року ВП №50743436 про відкриття виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И Л А:

19.04.2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконною та скасування постанови від 06.04.2016 року ВП №50743436 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови №ПС2 716028 від 21.01.2016 року, виданої УПС у м.Львові про стягнення з ОСОБА_1 850 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що приймаючи оскаржувану постанову державний виконавець діяв всупереч встановленому законом порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувану постанову державний виконавець прийняв всупереч КпАП України та Закону України «Про виконавче провадження» оскільки постанову у справі про адміністративне правопорушення №ПС2 716028 від 21.01.2016 року, на підставі якої відкрито виконавче провадження, оскаржено до Франківського районного суду м.Львова і на цей час рішення з приводу даного позову судом не прийнято, що з урахуванням норм ст.ст.307, 308 КпАП України вказує на безпідставність звернення постанови до примусового виконання.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що доводи, які викладені ОСОБА_1 в позовній заяві, не є такими, що вказують на порушення державним виконавцем норм чинного законодавства України при винесенні оскаржуваної постанови від 06.04.2016 року ВП №50743436 про відкриття виконавчого провадження.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що старшим державним виконавцем Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Ільчишин Л.В. було прийнято постанову ВП №50743436 від 06.04.2016 року про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення з ОСОБА_1 штрафу, накладеного постановою №ПС2 716028 від 21.01.2016 року за порушення правил дорожнього руху, відповідно до ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. (а.с.8, 9)

Вважаючи оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження незаконною позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Згідно ч.1 ст.307 КпАП України встановлено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст.300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Частиною 1 ст.308 КпАП України встановлено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Колегія суддів зазначає, що постанова від 21.01.2016 серії ПС2 №716028 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП та накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу, оскаржена до Франківського районного суду м.Львова в порядку адміністративного судочинства 26.01.2016 (а.с.10-16).

Згідно даних з єдиного держаного реєстру судових рішень суддею Масендич В.В. 01.02.2016р. відкрито провадження у даній справі. (http://www.reyestr.court.gov.ua /Review/55715346).

Крім цього, суд першої інстанції в обґрунтування відмови в адміністративному позові зазначив про відсутність в матеріалах справи відомостей повідомлення позивачем про факт оскарження вказаної вище постанови (виконавчого документа) органи Національної поліції, а також органи державної виконавчої служби (які у свою чергу є органами державної влади та суб'єктами владних повноважень).

Однак слід наголосити, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язку особи повідомляти про факт оскарження рішення суб'єкта владних повноважень будь-яким органам державної влади.

Адміністративний позов про оскарження згаданої вище постанови був поданий позивачем в порядку КАС України як фізичною особою до суб'єкта владних повноважень, а тому згідно з вимогами ст. 106 цього Кодексу, обов'язок скерування копії позовної заяви відповідачу, який є суб'єктам владних повноважень, ухвали про відкриття провадження тощо, покладається на суд, а відтак орган Національної поліції був повідомлений про оскарження позивачем постанови саме судом, який розглядає цей позов.

А оскаржувана постанова пред'явлена органом поліції до виконання у квітні 2016 року, тобто більше ніж через два місяці після її оскарження в судовому порядку.

Необхідно також зазначити, що обов'язок перевірки дотримання строків пред'явлення виконавчих документів до виконання, зокрема, щодо набрання виконавчими документами юридичної сили, покладається саме на державного виконавця.

Як вбачається з ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, зокрема, якщо він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом. А, згідно з вимогами п.п.3, 6, 8 ч.1 ст.26 цього Закону, державний виконавець зобов'язаний відмовити у відкритті виконавчого провадження якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ не набрало законної сили, та за наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

При цьому, у ч.2 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» законодавець передбачив строк у 3 (три) дні для вирішення державним виконавцем питання про відкриття виконавчого провадження чи відмови у відкритті виконавчого провадження.

З системного аналізу норм вказаного Закону вбачається, що у зазначений вище строк державний виконавець повинен перевірити усі питання для прийняття законного рішення про відкриття чи відмову у відкритті виконавчого провадження, у тому числі з'ясувати чи поданий виконавчий документ у встановлений Законом строк, чи набрав він законний сили, наявність інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, зокрема, оскарження виконавчого документа до суду.

З урахуванням положень ст.ст. 6, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний був з'ясувати наявність передбачених законом обставин що виключають здійснення виконавчого провадження.

З'ясування державним виконавцем вказаних вище обставин можлива шляхом перевірки інформації відповідних баз даних, державних реєстрів, зокрема, Єдиного державного реєстру судових рішень, інформацій щодо стадій розгляду судових справ на офіційному веб-порталі Судова влада України», інших загальнодоступних даних, шляхом скерування запитів тощо.

Отже, з положень чинного Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що з'ясування питань щодо можливості відкриття виконавчого провадження, у тому числі факту оскарження виконавчого документа до суду, а також інших обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, покладається саме на державного виконавця.

Керуючись вищенаведеним колегія суддів вважає, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» передбачено правила щодо можливості відкриття виконавчого провадження, у тому числі дізнання факту оскарження виконавчого документа до суду, а також інших обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі №813/1346/16 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Ільчишин Любові Володимирівни від 06.04.2016 року ВП №50743436 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання постанови №ПС2 716028 від 21.01.2016 року, виданої УПС у м.Львові про стягнення з ОСОБА_1 850 грн. штрафу.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

З.М.Матковська