Постанова № 58896804, 12.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 758/541/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Супрун Г.Б.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 09.06.16р. у справі №758/541/16-а за позовом ОСОБА_2 до Інспектора Управління патрульної поліції роти №7 батальйону №1 у м. Києві Торби Павла Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо складання постанови серії ПС 2 №820494 від 04.01.16р. у справі про адміністративне правопорушення; скасування постанови серії ПС 2 №820494 від 04.01.16р. у справі про адміністративне правопорушення.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 09.06.16р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем Правил дорожнього руху, поміж тим, судом першої інстанції не надано належної оцінки цьому та не враховано, що відсутність достатніх та належних доказів щодо наявності вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення слугувала підставою для закриття провадження по адміністративній справі за відсутністю складу адмінправопорушення за ч. 4 ст. 122 КУпАП, що підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.02.16р., яка набрала законної сили.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, постановою у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 №820494 від 04.01.16р. на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 грн. за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме: водій автомобіля Toyota Camry д.н.з. НОМЕР_1 не подав світловий покажчик повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9 «б» Правил дорожнього руху України.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач оскаржив її до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана постанова відповідає вимогам закону.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пункт 9.2 (б) Правил дорожнього руху передбачає, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до п.11.11 Правил дорожнього руху, при інтенсивному русі змінювати смугу дозволяється лише для об'їзду перешкоди, повороту, розвороту або зупинки.

Відповідно до ч.2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею ст.251 КпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Матеріали справи містять протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 №231289 та постанову серії ПС 2 №820494 від 04.01.16р. у справі про адміністративне правопорушення.

З протоколу вбачається, що позивач заперечує проти порушення ним ПДР.

Поміж тим, будь-яких інших доказів (як-то фото-, відео фіксація, пояснення інших учасників дорожнього руху, свідків) вчинення позивачем адміністративного правопорушення матеріали справи не містять. Відповідач не з'явився ні у судове засідання першої інстанції, ні в судове засідання апеляційного суду, заперечень проти позову не надав, як і не надав належних та достатніх доказів в обґрунтування правомірності оскаржуваної постанови.

Слід зазначити, що відсутність достатніх та належних доказів порушення позивачем ПДР, слугувало підставою для закриття провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 122 КУпАП у справі №758/719/16-п згідно з постановою Подільського районного суду м. Києва від 26.02.16р., яка набрала законної сили (а.с 21).

За правилами ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З цього слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Матеріально-правовий зміст обов'язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб'єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалась зацікавлена сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Проте, всупереч наведеній нормі, відповідач не довів порушення позивачем ПДР, а отже не довів фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про протиправність оскаржуваної постанови.

Колегія суддів зауважує, що позивач просив лише скасувати оскаржувану постанову відповідача (без визнання її протиправною).

Разом з тим, відповідно до повноважень суду при вирішенні справ, передбачених частиною 2 статтею 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суду слід приймати постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке скасовується.

Отже, керуючись частиною 2 статті 11 цього Кодексу, з метою повного захисту прав позивача та дотримання вимог адміністративного-процесуального законодавства, суд вважає необхідним визнати постанову відповідача протиправною та скасувати її.

При цьому, колегія суддів вважає, що належним захистом порушеного права позивача є визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки в спірних правовідносинах актом, що має певні правові наслідки, породжує права та обов'язки для позивача є саме оскаржувана постанова (акт індивідуальної дії). Натомість дії відповідача по її складанню вчинені у межах повноважень, визначених КУпАП.

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.202 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст.195, 197, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 09.06.16р. у справі №758/541/16-а - задовольнити частково.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 09.06.16р. у справі №758/541/16-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспектора Управління патрульної поліції роти №7 батальйону №1 у м. Києві Торби Павла Володимировича у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 №820494 від 04.01.16р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Глущенко Я.Б.