Ухвала суду № 58896684, 30.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6904/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року задоволено позовні вимоги повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «ДПКЗУ» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними договорами: №ЕХР120214-1 від 12.02.14 з "Grain Trading Group AG" (Швейцарія) та № ЕХР050314-2 від 05.03.14 з "Guangzhou Green Oil Industrial Co., LTD" (Китай) згідно листів ПАТ "Укрексімбанк" від 09.07.2014 № 153- 02/2470 та ПАТ "ПУМБ" від 06.08.2014, за результатами якої складено акт перевірки від 24.09.2014 № 884/26- 55-22-06/37243279.

Із матеріалів справи слідує, що ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" (Покупець) уклало контракт № ЕХР120214-1 від 12.02.2014 із нерезидентом "Grain Trading Group AG" (Швейцарія, Продавець) на купівлю кукурудзи для кормових цілей в кількості 180 000,00 м.т. по ціні 278,00 дол. США. Загальна вартість контракту - 50 050 000,00 дол. США +/-10%. Умови поставки - СФР один безпечний причал одного безпечного порту Південного Китаю. На виконання умов контракту, відповідно до виписки банку від 12.03.2014 року ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" з валютного рахунку перерахувало на користь нерезидента "Grain Trading Group AG" (Швейцарія) валютні кошти в сумі 38 000 000,00 дол. США (еквів.353 305 000,00 грн.). Граничний строк надходження товару - 10.06.2014 року.

Відповідачем у ході перевірки встановлено, що ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" товару не отримало, у зв'язку із невиконанням умов контракту валютні кошти в сумі 38 000 000, 00 дол. США (еквів. 442 785 534,80 грн.) нерезидентом повернуті на основний валютний рахунок товариства.

Водночас, контролюючий орган дійшов до висновку проте, що валютні кошти повернуті нерезидентом із порушенням строків розрахунків на 1 день, а отже з підстав порушення позивачем положень Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", відповідачем нараховано ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" пеню у розмірі 1 053 835,31 грн.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення - рішення №139826552206 від 13.10.2014, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до банку грошові кошти надійшли вчасно, що у свою чергу спростовує доводи відповідача про порушення позивачем приписів Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зокрема щодо несвоєчасного повернення валютних коштів

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР (надалі - Закон № 185/94), імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 3 Закону № 185/94, Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Згідно статті 4 Закону № 185/94, порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). Органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 № 959 суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно п. 1 Постанови правління національного банку України № 453 від 14.11.2013 "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", яка діяла до 17 травня 2014 року, було установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Матеріали справи свідчать про те, що згідно п.5 зовнішньоекономічного контракту №ЕХР120214-1 від 12.02.2014 укладеного між ПАТ "ДПЗКУ" (Покупець) та "Grain Trading Group AG" (Продавець), оплата за товар проводиться в доларах США шляхом банківського переводу на валютний рахунок Продавця. У випадку, якщо Продавець не здійснить відвантаження Товару в період, зазначений у п. 4.1. Контракту, то він зобов'язаний повернути отриману передплату в повному обсязі не пізніше 90 календарних днів від дати оплати.

Колегією суддів, як і судом першої інстанції, встановлено та підтверджується матеріалам справи, що повернення позивачем коштів відбулось 10.06.2014 (згідно платіжного доручення ПЗК00000968), тобто у встановлений законом та Контрактом строк, зарахування коштів у сумі 27800 000,00 дол. США здійснено 10.06.2014, ПЗК 00000978 від 11.06.2014 зарахування коштів у сумі 2000 000дол. США. - 11.06.2014, ПЗК 00000977 від 11.06.2014 на суму 200 000 - 11.06.2014.

Доводи податкового органу повністю спростовуються наведеним на не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Щодо визначення суми судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ст. ст. 3 та 4 названого Закону судовий збір справляється за подання апеляційних скарг на рішення суду в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на те, що предметом позову є визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання останнього вчинити дії, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями ч. 1 зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2015 року приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 року № 80-VIII встановлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, даний позов містить чотири вимоги немайнового характеру.

З огляду на викладене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги щодо вимог немайнового характеру становить 535,92 грн. (1218*0,4*110%).

Враховуючи те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2016 року було відстрочено апелянту сплату судового здору до винесення судового рішення, суд приходить до висновку про стягнення з апелянта вказаної вище суми судового збору.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС України у місті Києві до Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897, банк отримувача - ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) - 820019, рахунок отримувача - 31211206781007, код класифікації доходів бюджету - 22030001) судовий збір у сумі 535 грн. (п'ятсот тридцять п'ять) 32 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 05.07.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.